На основі дослідження проблеми економічних основ управління потенціалом розвитку промислових підприємств можна зробити загальні висновки та висунути пропозиції стосовно теоретичних та практичних аспектів цієї важливої проблеми. 1. В умовах сучасного стану розвитку народного господарства України, коли підприємства пристосувалися до умов ринкової економіки, постає нова проблема –дослідження та оцінки потенціалу розвитку, виявлення невикористаних резервів. Неоднозначність сприйняття економістами та керівниками підприємств поняття потенціалу підприємства пояснюється різним баченням ситуації, яка склалася на підприємствах, а також можливими шляхами розвитку підприємств. Це й обумовило необхідність уточнення в роботі сутності та змісту поняття потенціалу розвитку, складових потенціалу підприємства. 2. Вивчення робіт вітчизняних та закордонних спеціалістів у галузі управління підприємством виявило відсутність єдиного підходу до визначення функціональних складових потенціалу підприємства. Автором розроблена власна система складових, яка включає виробничий, фінансовий, кадровий, управлінський та маркетинговий функціональні потенціали. 3. З метою створення системи, здатної підвищити потенціал, використати наявні та створити нові резерви потенціалу розвитку, на основі дослідження факторів та умов створення і реалізації потенціалу промислових підприємств, автором проведена декомпозиція системи функціональних потенціалів з визначенням тих показників, які справляють найбільший вплив на створення, використання та розвиток функціональних потенціалів і потенціалу промислового підприємства в цілому. 4. В роботі подано розрахунок використання функціональних потенціалів досліджуваних підприємств згідно з розробленими для кожного потенціалу результуючими системами. Виявлено, що використання виробничого та кадрового потенціалів було найвищим у НВО ім.Фрунзе, фінансовий потенціал використовувало краще ВАТ “Дніпровагонмаш”, використання управлінського потенціалу було найефективнішим у ВАТ “Старокраматорський машинобудівний завод”, а використання маркетингового потенціалу було найвищим у ВАТ “Верстатобудівний завод”. 5. З метою побудови системи управління потенціалом підприємства на основі розрахованих показників визначено резерви зростання функціональних потенціалів, на залучення яких підприємствам необхідно спрямувати подальші зусилля. Виявлення таких резервів провадилось на основі запропонованої методики, за якою визначалися три рівні резервів: середньогалузевий, середньопрогресивний та максимальний. Як показали розрахунки, найбільший резерв виробничого потенціалу був у ВАТ “Старокраматорський машинобудівний завод”, фінансового, кадрового та маркетингового потенціалів – у ВАТ “Південьдизельмаш”, управлінського – у ВАТ “Дніпропрес”, що свідчить про недостатню реалізацію окремих видів функціональних потенціалів названими підприємствами. 6. Розроблено методичний підхід до визначення резервів загального потенціалу розвитку промислових підприємств на основі показників використання функціональних потенціалів. Встановлено, що найбільші резерви для зростання має ВАТ “Південьдизельмаш”, що є свідченням недовикористання потенціалу підприємством і поступового наближення його до банкрутства. 7. Управління потенціалом розвитку, як доводить автор, здійснюється на основі виділення стійких відзначних переваг для кожного функціонального потенціалу. Стійка відзначна перевага – це та особливість підприємства, яка відрізняє його від конкурентів і завдяки якій покупці віддають перевагу саме його продукції. Створення таких переваг досягається саме через реалізацію резервів функціональних потенціалів, що їх має підприємство, і які становлять підґрунтя для стрімкого розвитку підприємства. Реалізація резервів можлива шляхом створення відповідної інтегрованої системи управління потенціалом розвитку підприємства (ІСУПРП), запропонованої у даній роботі. Така система дає змогу задіяти всі підсистеми загальної системи управління, через інтеграцію в собі можливості впливу як на цілі, так і на елементи системи. Організація функціонування інтегрованої системи управління передбачає розподіл відповідальності за виконання функцій щодо використання складових потенціалу між відповідними підрозділами підприємства. Одиницею виміру в цьому випадку є стійка відзначна перевага, яка забезпечує підтримку конкурентоспроможності кожного з визначених потенціалів. 8. Формування стійких відзначних переваг за допомогою ІСУПРП здійснюється за кожною складовою потенціалу, та відповідно за кожною з функціональних підсистем підприємства (виробничою, фінансовою, кадровою, управлінською, маркетинговою). Формування стійких відзначних переваг для збільшення потенціалу розвитку підприємства у межах інтегрованої системи проходить по контуру управління, який зв’язує внутрішній та зовнішній потенціали підприємства, і, таким чином, через внутрішній потенціал підприємства надає можливість впливати на зовнішній потенціал, і навпаки. |
