У дисертаційній роботі вирішено важливе науково-практичне завдання теоретичного обґрунтування положень управління реструктуризаційними перетвореннями та розробки практичних рекомендацій щодо проведення підготовчого етапу комплексної реструктуризації. Основні висновки науково-практичного характеру, які отримано в процесі дослідження, полягають у такому: 1. Виділено та описано сутність основних видів перетворень на промислових підприємствах, зроблено висновок про те, що реструктуризація є найбільш комплексною та глибокою формою трансформації та містить у собі комбінацію перетворень у формі модернізації, реінжинірингу та реорганізації, що дало змогу дати визначення поняття реструктуризації як процесу комплексної перебудови різних сфер діяльності підприємства, що здійснюється засобами інноваційних перетворень структурної, процесної та технологічної підсистем підприємства та характеризується комплексністю, адаптивністю, стратегічністю, інноваційністю та системністю перетворень. 2. У результаті дослідження основних проблем управління реструктуризаційними перетвореннями визначено основні критерії управління підприємством у період проведення радикальних змін, ними є: критерій фінансової стійкості, ефективності впроваджуємих нововведень та динаміки змін. Визначено також принципи управління реструктуризацією, що формують базисні підходи та необхідні умови побудови ефективної системи реалізації процесів радикальних і комплексних перетворень на підприємстві. 3. Розроблено теоретичну структурно-логічну модель реструктуризації промислового підприємства, яка поєднує в собі основні елементи реструктуризаційного процесу: об'єкти, суб'єкти, принципи, критерії, цілі, завдання та методи реструктуризаційних перетворень у контурі реалізації основних функцій управління. 4. Запропоновано методичний підхід до формування послідовності етапів розробки та реалізації реструктуризаційного проекту, основою якої є проектне управління та контроль за основними параметрами реструктуризації. Практичне застосування цього підходу дає можливість: обґрунтувати необхідність проведення перетворень; провести діагностику внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, визначити пріоритетні напрямки реструктуризації та джерела фінансування; визначити методи реструктуризації; розробити робочу програму та узгодити проект реструктуризації із загальною стратегією розвитку підприємства. 5. Проведено аналіз результатів діяльності 10 машинобудівних підприємств Харківського регіону за 2005 – 2007 роки, досліджено процеси реалізації реструктуризаційних заходів підприємствами, визначено конкурентні переваги, які було забезпечено в результаті впровадження даних перетворень. Досліджено, що заходи реструктуризації спрямовано переважно на модернізацію основних фондів виробництва, що є головною проблемою галузі машинобудування в Україні. 6. Розроблено методичні положення комплексної діагностики внутрішнього середовища підприємства, яка передбачає: обґрунтування доцільності розробки методичного забезпечення реструктуризаційних процесів, визначення можливості забезпечення фінансової стійкості в процесі реалізації проекту реструктуризації та оцінку внутрішнього стану підприємства за рівнем відповідності основних функціональних сфер діяльності. Упровадження даних методичних положень у практичну діяльність підприємства дозволяє проводити моніторинг його поточної діяльності, визначати проблемні сфери та планувати пріоритетні напрямки необхідних перетворень. 7. Здійснено групування цільових настанов для ДП «Електроважмаш» і представлена карта цілей за визначеними функціональними сферами. На основі експертних оцінок проведено їх ранжування за значимістю необхідних перетворень з урахуванням встановлення умов досяжності. Практичне застосування цього підходу дозволяє керівництву визначити пріоритетність досягнення цілей в рамках комплексного реструктуризаційного проекту. |