У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нові підходи до вирішення наукової задачі щодо формування і розвитку організаційно-економічного механізму управління пенсійними системами на основі удосконалення концептуального та науково-методичного забезпечення. 1. У період переходу до ринкової економіки підвищується актуальність вирішення проблеми управління пенсійними системами. Недоліками діючих методів управління однорівневою солідарною системою є те, що не враховані особливості перехідного періоду і солідарна система знаходиться в значній залежності від демографічних ризиків. Основними недоліками діючої системи пенсійного забезпечення є відсутність взаємозв'язку між рівнем заробітної плати, тривалістю страхового стажу і розміром пенсії. Велика кількість пенсіонерів мають привілеї в одержанні пенсій. 2. Сучасний стан пенсійного забезпечення населення характеризується низьким рівнем пенсій (у Донецькій області у 2002 р. середній розмір пенсій за віком становив 146,02 грн., а з урахуванням інших видів пенсій їх середній розмір склав 112 грн.) і відсутністю можливості їх підвищення у чинній солідарній системі. У структурі надходжень коштів до Пенсійного фонду найбільшу питому вагу складають обов'язкові внески підприємств, установ і організацій, кошти фіксованого сільськогосподарського податку, обов'язкові внески громадян, що робить таку структуру залежною від обсягів виробництва, платіжної дисципліни, рівня доходів населення, тіньового сектора економіки. Порівняння надходжень у Пенсійний фонд України в Донецькій області і відрахувань із Пенсійного фонду показало, що при розробці діючого законодавства по пенсійному забезпеченню не проведене економічне обґрунтування можливостей Пенсійного фонду. 3. Досвід розвинених країн та країн з перехідною економікою підтверджує життєздатність трирівневої моделі пенсійної системи, функцією якої є соціальний захист застрахованих та накопичення потужних фінансових ресурсів, що відіграють помітну роль у фінансових системах країн та використовуються як інвестиційні ресурси. Водночас виявлено, що на перших етапах проведення пенсійних реформ виникали труднощі і прорахунки, у тому числі такі: висока швидкість реформування обумовила виникнення ряду технічних помилок із запровадженням персоніфікованого обліку внесків у накопичувальні системи; загальна складність концепцій реформування ускладнює її розуміння громадянами та проблему вибору накопичувальних фондів; утворюється можливість призначення неоднакових пенсій чоловікам і жінкам унаслідок різниці страхового стажу та очікуваної тривалості життя; встановлення мінімальної гарантованої ставки інвестиційного доходу призводить до консервативної політики інвестиційної діяльності накопичувальних фондів. 4. Основні пріоритети та напрями управління пенсійними системами визначають поєднання реформування господарського механізму із процесами реформування системи пенсійного забезпечення. Для реалізації запропонованої концепції реформування пенсійного забезпечення, яка заснована на взаємозв'язку процесу розвитку продуктивних сил країни і процесу реформування системи пенсійного забезпечення, виявлено принципи розробки програми реформування пенсійної системи, підготовлено структуру організаційно-економічного механізму управління пенсійними системами в Україні, запропоновано структуру Цільової комплексної програми реформування системи пенсійного забезпечення України. 5. Оцінка сучасного методичного забезпечення управління солідарною пенсійною системою визначила, що чинна система потребує удосконалення методики визначення пенсії за віком з урахуванням розміру заробітної плати та тривалості страхового стажу. Апробація запропонованої методики на прикладі працівників ВАТ "ДМЗ", які вийшли на пенсію у 2002 р., довела, що розмір пенсії, розрахований за новою методикою, значно вищий, ніж обчислений у відповідності з чинним порядком розрахунків. З метою визначення платоспроможності Пенсійного фонду розроблено методику стратегічного і поточного планування надходжень і відрахувань пенсійного фонду в солідарній системі. Використання методики для визначення платоспроможності Пенсійного фонду в Донецької області у 2002 р. свідчить про можливість збільшення величини загальних надходжень на 169899 тис. грн. у порівнянні з величиною надходжень, розрахованих діючими методами. 6. Дослідження проблем пенсійного забезпечення дозволило дійти висновку, що найбільш повно сучасним вимогам відповідає організаційно-економічний механізм управління змішаними пенсійними системами, які поєднують у собі солідарну і обов'язкову накопичувальну системи. Накопичувальні системи грунтуються на принципах персоніфікації внесків на персональних накопичувальних рахунках, що забезпечує тісний зв'язок розміру пенсії з доходами, з яких протягом всього страхового стажу сплачувалися внески, та інвестуванні пенсійних коштів, що дає можливість одержати додаткову пенсію за рахунок інвестиційного доходу. 7. Для зменшення рівня демографічного навантаження на працездатне населення Донецької області і підвищення рівня соціального захисту населення запропоновано практичну реалізацію Цільової комплексної програми реформування системи пенсійного забезпечення населення України починаючи з 2003 р. Підвищення ефективності реалізації програми вбачається шляхом запровадження організаційно-економічного механізму її взаємозв'язку з програмою “Донецька область – 2010”. Таке надасть можливість для пожвавлення інвестиційної діяльності в Донецькій області за рахунок використання коштів накопичувальної системи в інвестиційні проекти підприємств, що сприятиме прискоренню реалізації регіональних програм економічного і соціального розвитку і підвищенню рівня життя населення. 8. Методичні основи реформування солідарної пенсійної системи і створення обов'язкової накопичувальної системи, які розроблено на основі концепції взаємозв'язку процесу розвитку продуктивних сил країни, регіону, підприємства і процесу реформування пенсійної системи, дозволяють підвищити обґрунтованість рішень по управлінню пенсійними системами. |