Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої проблеми – удосконалення управління оборотними активами вітчизняних підприємств. Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи, доцільно зробити такі висновки та пропозиції: 1. Забезпечення достатнього рівня ліквідності, платоспроможності, прибутковості вітчизняних підприємств пов'язане із завданнями підвищення ефективності управління оборотними активами. 2. Оборотні активи – це мобільна частина активів підприємства, яка використовується протягом одного року у процесі операційної, фінансової, інвестиційної діяльності з метою отримання економічних вигод. Забезпечення ефективності управління оборотними активами передбачає врахування методологічних засад, на яких цей процес базується, обґрунтування зовнішніх та внутрішніх чинників, що впливають на нього, й визначення його ролі і місця в системі управління фінансами підприємства. 3. Управління оборотними активами вітчизняних підприємств має включати обґрунтування відповідних управлінських рішень щодо трьох основних напрямів: 1) управління дебіторською заборгованістю, 2) управління грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями, 3) управління запасами. 4. Важливим чинником ефективності управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах є якість його правового забезпечення. Застосування розроблених рекомендацій щодо необхідності уніфікації та уточнення понять, пов’язаних з оборотними активами підприємств, які зустрічаються у законодавстві України, дає можливість підвищити якість правового забезпечення управління оборотними активами підприємств. 5. Вітчизняні промислові й торговельні підприємства мають недостатній рівень управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями. Застосування методики оцінки управління дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, поточними фінансовими інвестиціями дає змогу оцінити рівень управління на підприємстві цими складовими оборотних активів, вчасно виявити недоліки в управлінні ними та прийняти необхідні регулюючі рішення. 6. Для забезпечення ефективного управління дебіторською заборгованістю вітчизняним промисловим і торговельним підприємствам доцільно використовувати методику управління портфелем дебіторської заборгованості, яка дає можливість розробити індивідуальні умови кредитування покупців, оцінити вигідність підприємства у разі змін умов кредитування, оцінити вплив чинників на обсяги дебіторської заборгованості, забезпечити контроль за поточними обсягами дебіторської заборгованості, обґрунтувати можливості її рефінансування. 7. На даний час вітчизняні підприємства не мають наукового-обґрунтованого підходу до управління грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями. Застосування розробленої методики управління грошовими коштами та поточними фінансовими інвестиціями, що включає управління грошовими потоками, залишками грошових коштів та поточними фінансовими інвестиціями та базується на їхньому взаємозв’язку з показниками ліквідності, платоспроможності, прибутковості, дає можливість створити дієві механізми управління цими складовими на вітчизняних промислових і торговельних підприємствах. 8. Необхідною умовою підвищення ефективності управління оборотними активами на вітчизняних підприємствах є раціональне обґрунтування рівня витрат на управління ними. Щоб забезпечити це доцільно виділяти витрати на управління (1) дебіторською заборгованістю, (2) грошовими коштами, (3) поточними фінансовими інвестиціями, (4) запасами. При цьому обов’язково необхідно враховувати те, що витрати на управління запасами промислових і торговельних підприємств суттєво відрізняються. 9. Вітчизняні промислові й торговельні підприємства управління запасами мають здійснювати з врахуванням специфіки свого функціонування. Для забезпечення ефективності таких процесів пропонуються механізми управління запасами для промислових і торговельних підприємств. В їхніх межах обґрунтовано доцільність застосування логістичних підходів до контролю за обсягами запасів, розмежовано між структурними підрозділами підприємства функції щодо управління запасами, визначено роль відділів маркетингу, продажу, логістики, виробничого, фінансових служб в управлінні запасами. 10. Застосування методів таксономічного моделювання промисловими і торговельними підприємствами дає можливість оцінити вплив кожного постачальника на рівень формування запасів підприємства та обґрунтувати найраціональнішу модель управління ними стосовно конкретного постачальника. Використання запропонованих у дисертаційному дослідженні рекомендацій щодо управління оборотними активами на вітчизняних промислових і торговельних підприємств дозволить підвищити їхній рівень ліквідності, платоспроможності, прибутковості, що є надзвичайно важливим для подальшого їхнього розвитку та розвитку економіки нашої країни в цілому. |