У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає в з’ясуванні суті управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку національної економіки, а також у виявленні можливості продукувати науково обґрунтовані положення щодо вдосконалення управління механізмом кредитування довгострокових програм розвитку економіки в Україні. В узагальненому вигляді за результатами проведеного дослідження сформовано низку висновків теоретичного та прикладного характеру, які відображають вирішення завдань дисертації відповідно до поставленої мети. 1. Подальший розвиток ринкових взаємовідносин в Україні вимагає впровадження довгострокових програм розвитку вітчизняної економіки за активної участі як суб’єктів господарювання, так і держави. Це дасть змогу здійснити відповідні структурні зміни, забезпечувати розвиток пріоритетних виробництв. Групування та науковий аналіз довгострокових програм можливий за їх класифікації за такими ознаками: ступенем обов’язковості; рівнем розроблення і реалізації; змістом (суттю, характером) поставлених проблем; характером робіт, передбачених програмою; джерелами фінансування. Необхідність узгодження діяльності різних економічних суб’єктів щодо реалізації галузевих програм у довгостроковому періоді потребує внесення змін до Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» про запровадження складання і виконання довгострокової комплексної загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку України на десять років. 2. Ключовою проблемою реалізації довгострокових програм є джерела фінансування заходів. В умовах обмеженості бюджетних ресурсів та власних коштів підприємств зростає роль механізму кредитування – складової фінансово-кредитного механізму. Механізм кредитування довгострокових програм розвитку економіки доцільно розглядати як сукупність методів кредитування, форм кредиту, важелів та інструментів, що створюють належні умови здійснення кредитних відносин при кредитуванні довгострокових програм розвитку національної економіки з дотриманням принципів кредитування, за відповідного правового, нормативного та інформаційного їх забезпечення. Управління зазначеним механізмом полягає в цілеспрямованому впливі суб’єкта управління на об’єкт управління для його впорядкування і досягнення визначеної мети. 3. Теорія і практика впровадження довгострокових програм підтверджують винятковість банківських установ серед учасників, виконавців програми того чи іншого рівня. Ця винятковість зумовлена банківськими функціями, зокрема можливістю надавати кредити, інвестувати, проводити розрахунково-касові операції. Кредитуючи, банки здійснюють управління механізмом кредитування на мікрорівні, що проявляється в упорядкування процесу кредитування, а саме таких його етапів: формування вихідних ресурсів; відбір позичальників; супроводження кредитів; погашення заборгованості за кредитним договором та підбиття підсумків. На кожному етапі реалізуються відповідні функції управління, проводиться відбір результативних, життєвих програм та спрямування ділових одиниць до продуктивної реалізації цих програм. 4. Рівень управління механізмом кредитування в банку характеризує ефективність кредитної діяльності банку, визначення якої можливе за допомогою запропонованого показника відносної ефективності кредитних операцій банку (ВЕКО). 5. Проведене прогнозування обсягів довгострокових кредитів, наданих реальному секторові вітчизняної економіки, вказує на його зростання, що, безумовно, сприятиме подальшому кредитуванню прийнятих програм, ухваленню і реалізації нових довгострокових програм розвитку економіки України. Факторний аналіз довгострокового кредитування банками показав, що резерви його зростання найбільш пов’язані, передусім, з такими чинниками, як розмір статутних фондів банків, вклади населення в банках та індекс споживчих цін. 6. В умовах трансформаційних перетворень механізм кредитування довгострокових програм розвитку економіки потребує державного регулювання, що повинно здійснюватись за дотримання таких основних принципів: законність, пріоритетність, системний підхід, сприяння розвиткові, забезпечення взаємодії, своєчасність і адекватність. Проблемним питанням проведення державного регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку, застосування конкретних його інструментів в Україні є суперечності в діях тих чи інших органів влади та часто декларативний характер прийнятих рішень через відсутність механізмів їх реалізації. Велике значення при цьому має узгодження правових та адміністративних інструментів, що можливе за чітко вибудованої та відлагодженої вертикалі владних органів, які мають вести взаємоузгоджену діяльність. Так, накреслені Президентом України завдання мають знаходити своє відображення в урядових програмах, ухвалених Верховною Радою України законах і вже на рівні нормативних документів органів державного управління містити конкретні кроки щодо досягнення поставлених завдань. Державне регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки повинно здійснюватись, крім того, наданням рекомендацій щодо роботи банків загалом та їх кредитної діяльності зокрема. Так, кредитування довгострокових програм розвитку підприємств доцільно проводити із застосовуванням довгострокових цільових депозитів, що дозволить сформувати недорогі кредитні ресурси та відповідно розмістити їх з більшою вигодою як для банківської установи, так і для позичальника. 7. Удосконалення державного регулювання механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки можливе за: встановлення Національним банком України диференційованих ставок нормативу обов’язкового резервування, закріпленням нульової ставки на довгострокові пасиви, залучені банками. Для забезпечення стабільності реального і монетарного секторів вітчизняної економіки слід відмовитись від частої зміни порядку визначення і розміру нормативів обов’язкового резервування; більш активного використання НБУ таких інструментів, як депозитні операції (укладення депозитних договорів, емісія депозитних сертифікатів Національного банку, операції зворотного репо); операції на відкритому ринку з державними цінними паперами; операції довгострокового рефінансування; використання процентної ставки банків за депозитами, яка за результатами проведеного автором економетричного аналізу має в Україні більший вплив, порівняно з обліковою ставкою НБУ, для корегування динаміки процентної ставки банків за кредитами; стимулювання формування довгострокових кредитних ресурсів банками, сприяння НБУ інтеграції банківського бізнесу з реальним сектором економіки. 8. Проведені дослідження стану кредитування економіки України показують, що ця діяльність пов’язана із різноманітними ризиками, які необхідно нейтралізувати, в тому числі і шляхом удосконалення управління, задля продуктивного функціонування монетарного і реального секторів вітчизняної економіки. Удосконалення управління механізмом кредитування можливе за подальшого впровадження страхування кредитів як форми захисту учасників кредитних взаємовідносин. 9. Для вдосконалення механізму кредитування довгострокових програм розвитку економіки доцільно використовувати світовий досвід у даній сфері з урахуванням особливостей вітчизняної економіки, що дасть змогу поліпшити як якісні, так і кількісні характеристики кредитування довгострокових програм розвитку. Зокрема, доцільно сприяти створенню в Україні спеціалізованих банків, банків розвитку, банків довгострокового кредитування та кредитних бюро. | 