В дисертаційній роботі вирішено важливе науково-практичне завдання створення логістичної системи управління закупками та збутом підприємств машинобудування, яка відповідала б умовам ринкової економіки. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки: 1. Невикористання теоретичних передумов формування логістичних підходів на вітчизняних підприємствах машинобудування має об’єктивні і суб’єктивні чинники. Вони полягають у нестабільності економіки України, відсутності кваліфікованих фахівців, несприйнятті українським бізнесом логістичних правил і прийомів, які орієнтуються на чіткіші і стабільніші “правила гри”. Наслідки впливу цих чинників зумовлюють: нерегулярність, неритмічність і непрогнозованість роботи постачальників; зниження обсягів виробництва; низьку якість вітчизняної сировини внаслідок застарілих технологій і відсутності контролю за якістю. 2. Встановлено відмінності в трактуванні логістики вітчизняних та іноземних вчених. Так, вітчизняні вчені підтримують процесний підхід до визначення логістики, а іноземні спираються на поняття циклу споживання виробу. Ці традиційні розуміння можна ототожнити із виробничим менеджментом, тоді як перспективне розуміння – із логістичним менеджментом. Для встановлення його сутності використано функціональний, інструментальний та інституціональний виміри. Це дало змогу встановити й визначити параметри субординації категорій у перспективному розумінні логістичного управління: традиційного поняття “виробничий менеджмент” та поняття, що походить із розуміння необхідності управління виробничою діяльністю підприємства на засадах логістики. 3. Проведений аналіз функціонування зарубіжних логістичних систем свідчить, що вони пройшли значний історичний шлях свого розвитку. Найбільш ефективними з них є: організація виробництва за принципом “точно в строк” (just-in-time, JIT), мікрологістична система KANBAN, логістичні системи “штовхального” типу (“планування матеріальних ресурсів” (material resource planning, MRP)), комбіновані системи MRP II – KANBAN, зовнішні мікрологістичні системи “планування розподілу продукції/ресурсів” (distribution resource planning, DRP). На основі визначених недоліків запропоновано як визначальну ланку всіх цих систем – попит, а отже, і збут продукції. Виходячи з цього, логістику у сфері збуту слід вважати розподільною, а її цільовою функцією буде максимізація прибутку підприємства при повному задоволенні платоспроможного попиту споживачів. 4. Проведений аналіз свідчить, що машинобудівні підприємства мають сотні постачальників комплектуючих виробів і матеріалів. Їх продукцію реалізують великі дилерські мережі корпорацій, дистриб’юторські компанії й середні та дрібні дилери. У зв’язку із цим ефективність їх діяльності напряму залежить від оптимізації логістичних витрат. З цією метою великі машинобудівні підприємства, такі як ЗАТ “ЗАЗ”, застосовують модернізовані системи логістики. Вони постійно розвиваються, забезпечуючи оперативність, ефективність і якість комплексу робіт, пов’язаних як зі своєчасними доставками комплектуючих виробів на заводські конвеєри, так і з оперативними доставками готового автомобіля в мережу продажу під замовлення його майбутнього власника. 5. Застосування методики проведення АВС- і XYZ-аналізу в логістичному управлінні запасами і в системі збуту ЗАТ “ЗАЗ” дало змогу встановити, що для ефективного управління матеріалами необхідно враховувати, те що матеріалам кожної групи АВС-аналізу властиві свої характерні риси й особливості обліку їх на складі, видачі виробничим підрозділам, закупівлі, а також власна система управління запасами. Для матеріалів групи А найбільш прийнятна система управління запасами з фіксованим розміром замовлення, для групи В – система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, для групи С – система “мінімум-максимум”. 6. Дані XYZ-аналізу дають змогу розділити моделі автомобілів, що випускаються, на класи за критерієм стабільності споживання: клас “X” – автомобілі, що характеризуються стабільним попитом; клас “Y” – автомобілі, що характеризуються середньою величиною попиту, з можливими коливаннями; клас “Z” – автомобілі, що характеризуються низьким попитом, причини якого підприємству необхідно з’ясувати, і, можливо, зняти цю модель з виробництва, якщо вона збиткова. 7. Об’єднане групування за АВС- і XYZ-аналізом дає змогу скласти матрицю, що включає дев’ять різних класів виробів. В управлінні цими класами існують певні закономірності. Класи CX, CY, CZ управляються однаково: планування запасів здійснюється зазвичай на рік, з щомісячною перевіркою наявності на складі. Що стосується класів BX, BY, BZ, то тут можуть бути як збіги (наприклад, за термінами планування), так і відмінності (за способами доставки). Для класів AX, AY, AZ завжди розробляються індивідуальні методи управління. Відповідно до цього кожному з виділених класів надано маркетингову характеристику й запропоновано стратегію управління запасами та стратегію розподілу. 8. Удосконалено інформаційно-логістичну систему підприємств машинобудування. Виходячи з її особливостей (всепроникненість; жорстка ієрархічність; функції зовнішніх зв’язків), розроблено систему ієрархії інформації в логістиці: вищий рівень керівництва виробничо-збутової діяльності; середній рівень керівництва; контроль та управління операціями виробничо-збутової діяльності; поточний контроль. Це дало змогу запропонувати структуру інформаційно-логістичної системи, яка включає такі підсистеми: прогнозування, координація, оперативна діяльність. 9. Обґрунтовано положення про те, що ланкою логістичної системи є відокремлений об’єкт у логістичній системі, що не підлягає подальшій декомпозиції при вирішенні поставлених логістичних завдань. Він виконує свою локальну цільову функцію, пов’язану з певними логістичними діями. У рамках кібернетичного підходу цю ланку можна подати як логістичний ланцюг, що перетворює матеріальні й інформаційні потоки на підприємствах машинобудування. При цьому у якості критерія логістичного управління підприємствами машинобудування пропонуються: мінімум загальних логістичних витрат, максимум прибутку від виконання всіх логістичних дій, мінімальне відхилення в термінах виконання логістичних циклів, максимальна якість споживчого сервісу. 10. Сучасна система інформаційних потоків орієнтується на своєчасне забезпечення відповідних процесів прийняття рішення і їх реалізацію. Виходячи з цього базуючись на принципах ієрархії та враховуючи конфліктуючі процеси прийняття рішень, в роботі запропоновано методичні підходи до процесу організації інформаційно-логістичної системи підприємств машинобудування. Такі підходи дають можливість утворити зв’язки, всі елементи яких вимагають взаємозв’язаного, одночасного пошуку оптимального рішення, що на практиці майже не буває можливим. Тому для оцінювання логістичного управління підприємством у роботі обрано критерій мінімізації загальних логістичних витрат за умови дотримання рівня логістичного сервісу, не нижчого за встановлений. |
