Анотація до роботи:

Голосов О.О. Управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України на світовому ринку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.02.03. - організація управління, планування і регулювання економікою. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2005.

У дослідженні проаналізовано питання комплексного управління стратегією позиціонування зернового комплексу економіки України на світовому ринку, розроблено модель державного регулювання розвитком факторів конкурентоспроможності зернового комплексу України на світовому ринку. Доводено, що управління конкурентоспроможністю зернового сектору економіки України з метою досягнення стійкої конкурентної позиції повинне здійснюватися на базі комплексного державного регулювання як мікроекономічної, так і макроекономічної системи. Важливим чинником у цьому аспекті є формування високоефективного сільськогосподарського виробництва, удосконалення системи розвитку інфраструктурного обслуговування зовнішньоекономічної діяльності, зовнішньополітичного регулювання, а також приєднання України до СОТ як тієї організації, яка надасть зерновому сектору економіки України рівні умови доступу на ринок розвинених країн світу, а отже, ліквідує стосовно неї дискримінаційний характер виходу на ринок розвинених країн світу.

Результати здійсненого дослідження дають змогу зробити такі висновки, які зумовлюють наукову новизну, мають науково-практичне та методологічне значення.

1. Актуальність питання управління конкурентоспроможністю зумовлена існуючими різними поглядами у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі щодо визначення поняття конкурентоспроможності та системи факторів її розвитку, а отже, відсутністю комплексної теорії управління конкурентоспроможністю. Управління конкурентоспроможністю зерновим комплексом економіки України забезпечується системою державного регулювання розвитком факторів конкурентоспроможності як у структурі внутрішньоекономічної діяльності країни, так і в системі зовнішньоекономічної діяльності держави.

2. Світовий ринок зерна включає в цілому три основні сегменти: ринок вільної реалізації (світові товарні біржі, аукціони, торговельний дім тощо), національні ринки окремих країн світу та ринки міждержавних угод і спеціалізованих поставок. Кожен такий сегмент більшою чи меншою мірою характеризується як надлишковий, оскільки впливає на загальний стан світового ринку, з суттєвою перевагою пропозиції над попитом. Тому функціонування національних ринків зерна більшості країн світу перебуває під сильним контролем органів державного управління та регуляється спеціальними державними програмами, які за допомогою адміністративних та частково ринкових регуляторів створюють штучну стабільність рівноваги попиту та пропозиції при високому рівні внутрішніх цін та нижчому рівні зовнішніх, світових цін, що, відповідно, визначає специфіку організації управління конкурентоспроможністю на світовому ринку зерна порівняно з ринками інших видів.

3. Основними проблемами державного регулювання внутрішнього ринку зернових є невідповідність низки кінцевих цілей державного регулювання внутрішнім закономірностям ринкового розвитку, порушенням окремих інтересів, зокрема ціноутворення, виробників і споживачів, внутрішньою суперечливістю окремих рішень задля задоволення потреб окремих ринкових суб’єктів без урахування результатів та цілей упровадження державних заходів. Подолання зазначених негативних факторів повинно здійснюватися на основі застосування принципів пріоритетності розвитку зернового виробництва як стратегічного товару, здатного конкурувати на міжнародному ринку, проведення політики аграрно-зернового протекціонізму, недопущення прямого втручання у виробничу діяльність сільськогосподарських підприємств, рівноправності структур усіх форм власності.

4. Управління конкурентоспроможністю зернового комплексу України представляє собою складний процес, що зумовлений як економічним розвитком країни, так і системою загального внутрішньо- й зовнішньополітичного регулювання, а отже визначається конкурентними перевагами країни, тобто комплексною взаємодією природних та набутих факторів розвитку конкурентоспроможності в системі державного регулювання.

5. Ефективність управління конкурентоспроможністю зерновим комплексом економіки України зумовлюється системою державного регулювання економічним розвитком та ефективністю зернового виробництва різних структур суб’єктів внутрішньоекономічної діяльності країни (виробників, посередників, споживачів), зокрема — використанням ринкового інструментарію державою з метою активізації діяльності суб’єктів на внутрішньому та світовому ринках.

6. Стратегія управління зерновим комплексом України на світовому ринку повинна спрямовуватися на виявлення такого сегменту зовнішнього ринку, вимоги до товару якого максимально співвідносилися б з вимогами внутрішнього ринку та спиралися на розвиток адекватного виробничого потенціалу і чітку державну політику регулювання експортної діяльності виробників, з одного боку, а з іншого — забезпечувала б вихід України на ринки розвинених країн світу за рівних умов доступу, що можна буде реалізувати при вступі країни до СОТ.

7. Провідними факторами, які визначають стратегію та мету управління конкурентоспроможністю є насамперед вироблення системи економічних важелів, що забезпечують якість та ціну зернових. Оскільки важливим аспектом формування стабільної ціни та якості зернових України є передусім високий рівень сільськогосподарського виробництва зернових і розвинена система інфраструктури, її основні компоненти — біржова торгівля й ринок вільної реалізації — можуть забезпечувати необхідну ринково оптимальну кількість посередників та сприятимуть усуненню дискримінаційних умов виходу виробника на ринок, неефективних схем продажу зернових України.

8. Для України доцільним буде регулювання системи державної підтримки сільськогосподарського виробництва в напрямі прямого субсидіювання прогресивного виробництва зерна, яке б забезпечувало зменшення суми податку, підвищення ефективності виробництва і зростання загального добробуту та рівня життя в сільській місцевості. Тому слід удосконалити існуючу цінову підтримку виробників зерна, яка поки що спричиняє зменшення ефективності виробництва, впливає на зростання внутрішньої ціни на всі продукти переробки зернових, знижує економічну ефективність діяльності всього зернового комплексу України і є визначальним засобом перерозподілу прибутків на ринку зернових на користь посередників, а не виробників.

9. Механізм управління формуванням конкурентоспроможності зернового комплексу України повинен ураховувати в системі державного регулювання взаємодію природних та набутих факторів конкурентоспроможності галузі. Розвиток природних факторів повинен здійснюватися на основі постійного вдосконалення набутих факторів, зокрема системи виробничої і ринкової інфраструктури та розробленої програми державного управління сільськогосподарським виробництвом, а також створення стимулюючих правових засад для подальшого розвитку ринковості в аграрному секторі.

10. Умови СОТ сприяють процесу формування факторів конкурентоспроможності. Вони переорієнтовують розвиток ринку зернових України в русло інтенсивного сільськогосподарського виробництва та створюють рівні умови доступу на світовий ринок, позбавляючи країну дискримінаційного характеру зовнішньоекономічного ціноутворення, позитивним кроком є приєднання України до ФАО, завдяки якому корегується нормативно-правове забезпечення законодавства України в аспекті входження до СОТ.

11. Внутрішньодержавне регулювання конкурентоспроможністю зернового комплексу передбачає такі заходи:

1. Ініціювання прийняття відповідних законів Верховною Радою України та Постанов Уряду, які б через приватизацію та ліквідацію неефективних державних інститутів та схем розподілу фінансових коштів щодо виробництва та реалізації зернових забезпечували необхідну базу для подальшого ефективного розвитку бізнесу в галузі та системи ефективного позиціонування зернових.

2. Стимулювати конкуренцію на внутрішньому товарному і фінансовому ринках, а також сприяти підвищенню прибутковості виробничих структур зернових, на основі залучення банківського кредитування та пільгового фінансування цієї галузі.

3. Задля появи ефективного власника переводити землі у приватну власність. У зв’язку з цим увести відміну мораторію на банкрутство сільськогосподарських підприємств зазначеного типу, а також формувати рівні правові умови для економічної діяльності виробників зерна різних типів власності.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Голосов О.О. Інформаційний ресурс формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку // Актуальні проблеми міжнародних відносин.— 2003 р. — Вип.44. – Ч.1.— С.156 – 160.

2. Голосов О.О. Логізація управління ринком зернових як провідний чинник соціально-економічного розвитку регіонів України // Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком. ––2004 р. —Вип. 2 (26). — Ч.2.— С.195—199.

3. Голосов О.О. Досвід виходу на світовий ринок зерна країн ЄС // Культура народов Причерноморья. – 2003 р. — Вып.43. — сентябрь— С 71— 74.

4. Голосов О.О. Особливості формування конкурентної позиції виробника зерна на світовому товарному ринку // Культура народов Причерноморья. –2004 р.— Вып.50. — Т.2. — июнь — С 34—38.

5. Голосов О.О. Вплив умов СОТ на механізм формування конкурентної позиції України на світовому ринку зерна // Економіка. Менеджмент. Підприємництво — 2004 р. – №12 — С.63— 67.

6. Голосов О.О. До питання розвитку бірж як базової ланки інфраструктури ринку зерна на сучасному етапі економічних відносин // Культура народов Причерноморья. –2003 р.— Вып.45 — С. 120—122.

Матеріали наукових конференцій:

7. Голосов О.О. До питання функцій ринкової інфраструктури в аспекті формування конкурентної позиції зернових на світовому товарному ринку // Проблемы устойчивого регионального развития в условиях рыночной экономики. – Мат. Всеукр. научн. конф. – Симферополь, 2003.— С. 82—83.