У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці теоретико-методологічних і прикладних аспектів управління конкурентними перевагами підприємства. Загальні висновки дисертації є такими: 1. Вивчення генезису теорії конкурентних переваг дозволяє визначити досягнення нею етапу інтеграції ринкового та ресурсного підходів. Ці підходи не суперечать, а доповнюють один одного, що вимагає їх збалансованого поєднання в процесі управління досягненням підприємством довготривалого ринкового успіху. 2. Аналіз співвідношень і взаємозв’язків основних понять теорії конкурентних переваг, розробка типологій ключових факторів успіху, конкурентних переваг і конкурентних стратегій дозволили уточнити та впорядкувати понятійно-категоріальний апарат теорії конкурентних переваг. Основу такого апарату складають поняття: конкуренція, конкурентоспроможність підприємства, конкурентний потенціал, ключові фактори успіху, конкурентні переваги, конкурентні стратегії. Опрацьований понятійно-категоріальний апарат виступив теоретико-методологічним підґрунтям для визначення концептуальних основ управління конкурентними перевагами. 3. Запропоновані в роботі концептуальні основи управління конкурентними перевагами включають визначення об'єкту, предмету, мети, завдань, а також принципів управління конкурентними перевагами, основними з яких є принцип конкурентоорієнтованого цілепокладання та принцип диверсифікації переваг. 4. На основі опрацювання концепції управління конкурентними перевагами розроблено відповідну технологію управління, основними складовими якої виступають зовнішній і внутрішній аналіз, бенчмаркінг, аналіз стейкхолдерів, оцінка конкурентного потенціалу та конкурентоспроможності підприємства, розробка та реалізація системи конкурентних стратегій, оцінка ефективності управління конкурентними перевагами, його ресурсне забезпечення (інформаційне, кадрове, фінансове, матеріально-технічне). 5. Аналіз “сил конкуренції” в швейній галузі засвідчує динамічність розвитку досліджених чинників і спрямованість їх дії в бік підвищення інтенсивності галузевої конкуренції. Виживання вітчизняних швейних фабрик у такому середовищі вимагає максимальної концентрації зусиль їх керівництва і трудових колективів на активному створенні, підтримці та розвитку конкурентних переваг. 6. Спираючись на результати опитування респондентів щодо значущості різних ключових факторів успіху в діяльності підприємств швейної галузі та рівня реалізації цих факторів досліджуваними підприємствами здійснена оцінка рівня їх конкурентного потенціалу та конкурентоспроможності їх продукції. Проведені розрахунки показують, що найвищий рівень конкурентного потенціалу на даний момент має ЗАТ ВТШФ “Дана”; при визначенні рівня конкурентоспроможності продукції найвищі оцінки отримало ЗАТ ШП "Юність". 7. Дослідження практики управління конкурентними перевагами на вітчизняних швейних підприємствах показало, що цілеспрямована робота щодо створення, підтримки та розвитку конкурентних переваг на них майже не проводиться, наявні лише окремі елементи та складові такого управління. На жодному підприємстві немає відокремленого спеціалізованого органу, який би займався координацією дій всіх підрозділів з метою цілеспрямованого та системного формування ринкових факторів успіху, ключових компетенцій і конкурентних переваг. За таких обставин проблема впровадження технології управління конкурентними перевагами набуває особливого значення та гостроти. 8. Технологія управління конкурентними перевагами повинна бути інтегрованою у систему загального управління підприємством. Процес інтеграції передбачає формулювання загальної мети та, з урахуванням особливостей конкретного підприємства, специфічних цілей, виділення та конкретизацію ключових етапів такої інтеграції, вдосконалення інформаційного забезпечення управління конкурентними перевагами підприємства шляхом створення баз даних по конкурентах, споживачах продукції та постачальниках. 9. Стрижневим елементом технології управління конкурентними перевагами є розробка стратегії формування конкурентних переваг, навколо якої вибудовуються всі інші складові системи конкурентних стратегій підприємства. Опрацювання зазначеної стратегії здійснюється з використанням комплексу методичного інструментарію (сегментування ринку, опрацювання профілів сегментів та оцінка ступеню їх привабливості, АВС-аналіз, відбір цільових сегментів тощо). Апробація послідовності процедур та запропонованого інструментального набору, здійснена на інформаційно-аналітичній базі ЗАТ ШП „Юність”, показала, що вони придатні для практичного застосування. Розроблена з їх використанням стратегія формування конкурентних переваг набула вигляду стратегії фокусування, реалізація якої в діяльності підприємства буде сприяти концентрації зусиль і коштів на перспективних сегментах та підсиленню конкурентних позицій. 10. Успішність впровадження технології управління конкурентними перевагами в систему загального управління підприємством значною мірою залежатиме від забезпечення відповідних організаційно-економічних, науково-методичних і соціальних умов. Ефективним засобом забезпечення успішного функціонування підприємства на засадах конкурентоорієнтованого управління є використання запропонованого в роботі набору організаційно-економічних інструментів, у т.ч. Положення про Центр управління конкурентними перевагами, матриці розподілу повноважень щодо управління конкурентними перевагами на підприємстві, економіко-математичної моделі з оптимізації складу заходів з формування конкурентних переваг і підвищення конкурентного потенціалу підприємства. Реалізація сукупності розроблених теоретико-методологічних положень і практичних заходів, використання в діяльності вітчизняних підприємств опрацьованих методик, інструментів і процедур технології управління конкурентними перевагами сприятиме досягненню підприємствами довгострокового ринкового успіху. | 