У роботі досліджено теоретичні проблеми і розроблено методологічні та прикладні рекомендації щодо покращання управління інноваційними процесами машинобудівних підприємств. 1. Проведене дослідження присвячене розв’язанню проблеми формування теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій із удосконалення управління інноваційними процесами на машинобудівних підприємствах. Незважаючи на велику кількість наукових праць, які присвячені проблемам інноваційного менеджменту, проведені дослідження показали, що способи побудови управління інноваційними процесами на засадах реалізації загальних функцій менеджменту, вибір методичних рекомендацій до аналізування та оцінювання економічної ефективності інновацій тощо досі дослідженні фрагментарно. Базуючись на системному, функціональному і процесійному методах дослідження у дисертації сформульовано низку висновків, а також розроблено рекомендації, які мають теоретичну і практичну цінність. Теоретичне значення мають такі положення дисертації, як понятійний апарат щодо управління інноваційними процесами, класифікація факторів, що впливають на інноваційні процеси машинобудівних підприємств; етапи управління інноваційними процесами з позиції управлінських рішень. Своєю чергою, модель управління інноваційними процесами машинобудівних підприємств, методичні рекомендації з оцінювання економічної ефективності інноваційних процесів машинобудівних підприємств, а також методичні рекомендації з оцінювання величини відсоткових ставок, які машинобудівним підприємствам економічно вигідно сплачувати за кредитні ресурси, що необхідні для реалізації інновацій, мають практичне значення. Вказані положення доцільно використовувати керівникам машинобудівних підприємств при формуванні та реалізації управлінських рішень щодо планування і організування інноваційних процесів, мотивування суб’єктів, залучених до реалізації інновацій, за своєчасність та повноту виконання рішень керівників, контролювання та регулювання їх діяльності. 2. Сутнісними ознаками інноваційних процесів є: наявність нового знання про властивості процесу, явища, їх складових, взаємозв’язків між ними і зовнішнім середовищем; можливість застосування нових знань для отримання економічного, технічного, технологічного, соціального або іншого ефектів; наявність певних затрат праці, коштів і часу, пов’язаних із реалізацією інновацій. З огляду на це, під інноваційним процесом слід розглядати сукупність етапів із формування нових знань про предмет або явище та їх застосування на практиці з метою отримання цільового результату – очікуваного ефекту або їх сукупності, що супроводжується певними затратами праці, коштів і часу. В результаті уточнення цього поняття виявлено, що реалізація інновацій супроводжується протіканням основних і допоміжних процесів. Специфіка управління інноваціями полягає у тому, що їх об’єктами є основні та допоміжні інноваційні процеси, які є складовими одного цілого (інноваційних проектів) і поєднані між собою суб’єктами, які залучені до процесу, системою цілей; часовим інтервалом тощо. З огляду на це, принципами управління інноваційними проектами є: системність; адресність; цільовий результат. Їх слід дотримуватись у процесі реалізації загальних і часткових функцій менеджменту. Актуальними проблемами інноваційного менеджменту є: велика частка рішень, які розробляються, ухвалюються і реалізуються на підставі використання інтуїтивного методу; складність вимог до формування інформаційного забезпечення управлінських процесів машинобудівних підприємств і недосконалість інформаційної інфраструктури регіонів; першочергова потреба в оптимізації величини і структури матеріально-технічних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів, які необхідні для реалізації інновацій; активна дія на колектив, що залучений до реалізації інноваційного проекту, чинників, що зумовлюють соціально-психологічні проблеми; жорсткість організаційних вимог і процедур; ієрархічні і формалізовані структури координації; недосконалість організаційних структур управління підприємствами. Врахування проведених уточнень сутності поняття «інноваційний процес», а також виділених принципів управління інноваційними процесами слід враховувати керівникам машинобудівних підприємств, які розробляють і впроваджують інновації, а також керівникам Української державної інноваційної компанії при ухваленні рішення щодо доцільності надання кредитів для реалізації інноваційних проектів. 3. Аналізування стану і тенденцій розвитку інноваційних процесів в Україні показав, що обсяг коштів, які інвестуються в економіку України зростає, проте фінансування інноваційної діяльності знаходиться на незадовільному рівні; в Україні, зростає вартість наукових винаходів, розробок тощо, проте кількість отриманих охоронних документів на них зменшується; збільшується кількість укладених ліцензійних угод між суб’єктами господарювання в Україні та іноземними підприємствами; зменшується кількість працівників, зайнятих створенням і дослідженням інновацій. У результаті проведених досліджень виявлені проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні, зумовлені дією таких факторів, як кількісний і якісний склад персоналу, система підбору, атестації і перепідготовки кадрів. Дія усіх інших чинників виникає внаслідок дій або бездіяльності суб’єктів інноваційного процесу. До внутрішніх наслідкових чинників належать: забезпеченість ресурсами, діюча організаційна структура управління підприємством тощо. Щодо факторів зовнішнього середовища, то їх можна класифікувати на ті, які піддаються диверсифікації, і ті, які диверсифікації не піддаються: державна політика розвитку інноваційної діяльності; податкові умови; нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності; рівень розвитку інвестиційної, інноваційної, транспортної та інформаційної інфраструктури; рівень платоспроможного попиту; рівень інфляції; рівень конкуренції між суб’єктами інноваційної діяльності; перебування економіки у конкретній фазі інноваційного розвитку; дефіцит або надлишок трудових ресурсів, сировини, енергії; зміна ринкових цін на сировину, матеріали, енергію та інші ресурси; рівень розвитку системи захисту прав інтелектуальної власності; неналагодженість кооперації наукової і виробничої сфер; обмеженість матеріально-фінансових ресурсів; низький технічний рівень експериментальної та виробничої баз; відсталість технологічної структури підприємства; рівень сприйняття суспільством інновацій у різних сферах його діяльності. 4. Сутнісними характеристиками управлінських рішень є такі: рішення виникає внаслідок появи певної проблеми; ухвалення рішення зумовлює виникнення відповідального за його реалізацію; відповідальність за наслідки ухваленого рішення вимагає розгляду альтернативних варіантів розв’язання проблеми з метою вибору найкращого. На підставі виділення сутнісних ознак управлінських рішень у дисертації дістало подальшого розвитку уточнення етапів управлінського процесу. До них належать: формування управлінського рішення (виявлення проблеми, пов’язаної з розробкою або реалізацією інновацій; аналіз причин виникнення проблеми, наслідків проблеми або факторів, що можуть зумовити проблему в майбутньому; розробка альтернативних управлінських рішень щодо розв’язання проблеми формування або реалізації інновацій та їх аналіз); вибір рішення; ухвалення управлінського рішення (обговорення керівниками інноваційного проекту вибраного рішення на предмет уточнення особливостей його документального оформлення, організації виконання рішення і його ресурсного забезпечення, відповідності принципам формування управлінських рішень; документальне оформлення управлінського рішення); реалізація управлінського рішення (доведення рішення до виконавців; створення умов для реалізації рішення; здійснення контролю за процесом реалізації рішення і коригування ходу його виконання; підбиття підсумків виконання рішення і оцінка його результатів). На підставі уточнення специфіки елементів управлінського процесу у сфері інноваційної діяльності у дисертації розроблено модель управління інноваціями. Складовими моделі є: цілі управління інноваціями; методи управління інноваціями; управлінські рішення в управлінні інноваціями; об’єкти управління в інноваційному менеджменті; фактори, що впливають на управління інноваціями. Розроблену модель доцільно використовувати керівникам машинобудівних підприємств і їх об’єднань, які акумулюють інноваційні ресурси для розробки і впровадження інноваційних ідей. 5. Ухвалення управлінського рішення щодо реалізації на практиці розробленої інноваційної ідеї вимагає, щоб це рішення було економічно ефективним. У дисертації проаналізовано низку загальновідомих методів оцінювання ефективності інновацій і виявлено, що їм характерні такі недоліки: неврахування зміни вартості грошей у часі, неврахування величини майбутніх надходжень і витрат, подвійний рахунок окремих елементів доходів і витрат, неврахування ризиків, що пов’язані з реалізацією інновацій. На підставі врахування вказаних недоліків існуючих методів оцінювання економічної ефективності інноваційних процесів у дисертації розроблено власний метод. Його сутність полягає у знаходженні теперішньої вартості рентабельності інновацій, яка скоректована на ймовірність реалізації ризиків інноваційного проекту і коефіцієнт сплати податку з прибутку. Запропонований метод дозволяє здійснити об’єктивне оцінювання рівня економічної ефективності реалізації інновацій. Його використання доцільне потенційними інвесторами, кредиторами, керівниками підприємств-реципієнтів, а також фахівцями Української державної інноваційної компанії. 6. За результатами проведених досліджень у дисертації розроблено також методичні рекомендації до оцінювання величини відсоткових ставок, які машинобудівним підприємствам доцільно сплачувати за кредитні ресурси, що необхідні для реалізації інновацій. Запропоновано здійснювати розрахунок на підставі врахування величини відсоткової ставки за комерційними кредитами підприємства, рівня ефективності реалізації своп-операцій і рівня кредитного ризику. Розроблені методичні рекомендації доцільно брати до уваги суб’єктам інноваційних процесів при формуванні управлінських рішень щодо доцільності фінансування інноваційних проектів за рахунок залучення банківських кредитів. 7. На основі результатів дисертаційного дослідження можна рекомендувати: - Державним інноваційним фінансово-кредитним установам застосовувати методичні рекомендації з оцінювання економічної ефективності інновацій; - Міністерству економіки України використовувати розроблену модель управління інноваційними процесами на підприємствах, що належать до галузей пріоритетного розвитку; - Міністерству освіти і науки України використовувати уточнений понятійний апарат у сфері управління інноваціями, запропоновану класифікацію інноваційних процесів, розроблені методичні підходи і моделі до оцінювання ефективності інновацій та формування раціональних управлінських рішень. |