У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розробки і обґрунтування теоретичних, методичних і прикладних аспектів побудови та реалізації системного управління інноваційним розвитком підприємств з урахуванням їх ринкових, регіональних, галузевих і продуктових особливостей. Основні висновки та результати, одержані в ході проведеного дослідження, є такими: 1. Питання теоретичного, методологічного і прикладного характеру, які стосуються процесів управління інноваційним розвитком промислових підприємств, в недостатній мірі опрацьовані та висвітлені в економічній літературі, зокрема відсутня структуризація і системний підхід до діагностування рівня інноваційного розвитку підприємства, недостатня увага приділяється удосконаленню моделей управління розвитком. Існує також необхідність визначення системних елементів управління, на які повинна спрямовуватись інноваційна діяльність окремого підприємства. 2. Враховуючи трансформацію інноваційної теорії в контексті тенденцій розвитку світової економіки, під інновацією слід розуміти етап економічного розвитку, пов’язаний зі змінами в структурі й взаємозв’язків всередині економічної системи, що відбуваються дискретно й проявляються у виробництві та впровадженні на ринок продуктів і технологій, які характеризуються ринковою новизною, а також діями суб’єктів господарювання, пов’язаними з відкриттям нових ринків, джерел сировини, на яких дана галузь ще не була присутня (в незалежності існував цей ринок або джерело сировини чи ні); а також з реорганізацією галузі. 3. В сучасних умовах управління інноваційним розвитком потребує систематичності його реалізації, яка б враховувала вплив різних теоретичних поглядів щодо управління підприємством, а також економіко-правовий аспект різних форм господарювання. Теоретичним підґрунтям такої діяльності повинна стати теорія інноваційного підприємства, одними з головних завдань якої повинна стати розробка механізмів активізації інноваційної діяльності та необхідного практичного інструментарію забезпечення інноваційного розвитку. 4. Результати аналізу інноваційної активності машинобудівних підприємств Херсонської області виявили стійку тенденцію до зменшення кількості підприємств, які займаються інноваційною діяльністю. Серед негативних факторів виявлена відсутність придбання промисловими підприємствами прав власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та ліцензії. Також відзначена епізодичність придбання нових технологій. Крім того, аналіз джерел фінансування інновацій показав, що основним джерелом фінансування є власні кошти підприємств. а фінансування інноваційної діяльності за рахунок кредитів вітчизняних та іноземних підприємств, кредитів, місцевих бюджетів і позабюджетних фондів практично не відбувається. 5. Серед позитивних тенденцій визначена певна стабільність у кількості підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію на протязі аналізованого періоду. Відвантажена продукція переважною кількістю інноваційно-активних підприємств може вважатися такою, що зазнала суттєвих технологічних змін або була заново впроваджена. Серед цих підприємств основну частину складають підприємства приватної та колективної форми власності (державні підприємства практично не реалізують інноваційну продукцію). 6. Аналіз організаційних структур досліджуваних підприємств Херсонської області дав можливість стверджувати про необхідність існування на підприємствах певних організаційних структур, які б відповідали за інноваційну діяльність. Якщо ж такої можливості не існує, або існування таких структур економічно недоцільно, виникає необхідність залучення технологій ззовні, що може бути вирішено шляхом об’єднання зусиль з іншими учасниками інноваційної інфраструктури. 7. Аналітична оцінка інноваційної діяльності дозволила зробити висновок про відсутність на досліджуваних підприємствах належної системи управління інноваційним розвитком, яка б забезпечила ефективність інноваційної діяльності. Позитивний досвід підприємств, які вже мають елементи системи інноваційного розвитку, дозволив зробити припущення про безальтернативність інноваційного розвитку підприємства в сучасних умовах. 8. Принцип співвідношення витрат й результатів поряд з еволюційним підходом дає змогу проводити комплексний аналіз інноваційного розвитку промислових підприємств. Рівень інноваційного розвитку підприємства визначається як співвідношення між інноваційною активністю підприємства та його інноваційним потенціалом. За таких умов більш інноваційно-розвинутим можна вважати підприємство, у якого цей показник буде найбільшим. Порівняння розрахункових показників інноваційного розвитку засвідчило адекватність запропонованої методики оцінки інноваційного розвитку підприємства. 9. Теоретичний аналіз моделей інноваційного процесу й розвитку підприємства на основі концепції циклічності дозволив визначити подібність цих процесів при наявності значної диференціації понятійного апарату, що описує вищезазначені явища. Це дозволило сформулювати концептуальні основи моделі інноваційного розвитку підприємства й відобразити їх у системі інноваційність-адаптивність. Збільшення розміру підприємства може трактуватися як підвищення рівня адаптивності до зовнішніх умов, а ступінь радикальності впроваджуваних підприємством інновацій свідчить про ступінь інноваційності. 10. Періодизація етапів інноваційного розвитку у системі координат «інноваційність-адаптивність» дозволила побудувати трьохвимірну модель інноваційного розвитку підприємства, де інноваційність та адаптивність виступають у якості цільових функцій, що характеризують рівень інноваційного розвитку підприємства. 11. Системно-інтеграційний підхід дав можливість визначити інноваційний розвиток підприємства як об’єктно-процесну систему, виділивши при цьому основні її складові та необхідні умови для впровадження системи управління інноваційним розвитком на підприємствах машинобудування. Реалізація сукупності теоретико–методичних положень і практичних рекомендацій щодо інноваційного розвитку машинобудівних підприємств сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності на національних й світових ринках. |