У дисертаційному дослідженні викладено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукової проблеми вдосконалення системи управління інформаційним забезпеченням діяльності підприємств легкої промисловості. Дослідження розкриває науково-обґрунтовані підходи до побудови ефективних систем управління підприємствами із застосуванням сучасного інформаційного забезпечення в умовах розвитку ринкових відносин та містить пропозиції щодо напрямів, механізмів і методів їх упровадження в господарську діяльність. Виконане дослідження дає можливість зробити такі висновки: 1. Особливості діяльності підприємств легкої промисловості передбачають розгляд змістовного рівня інформаційної культури в контексті соціального захисту працівника як професіонала й особистості. Функціональний рівень інформаційної культури включає формування таких умінь в управлінні, як уміння: одержувати потрібну інформацію, знаходити оптимальні шляхи пошуку джерел інформації; аналізувати джерела, відбирати потрібні; раціонально використати отриману інформацію, формулювати свої інформаційні потреби й адекватно визначати інформаційні можливості. Виходячи з цього основне значення у формуванні управління інформаційним забезпеченням підприємств має людський фактор як на змістовному, так і функціональному рівнях. 2. На відміну від існуючих підходів, пропонуємо використовувати модель, яка враховує соціально-економічний аспект управлінської діяльності й процесу прийняття рішень. Вона передбачає вироблення загальної логічної послідовності етапів прийняття управлінських рішень у процесі інформаційного забезпечення діяльності підприємств легкої промисловості: ідентифікація та визначення проблеми, підготовка необхідної інформації, генерація альтернативних варіантів розв’язання проблеми, визначення критеріїв, аналіз можливих наслідків, прийняття (вибір) рішень, організація реалізації рішень, моніторинг виконання управлінських рішень, оцінка рішень та отриманих результатів. 3. Визначено, що в умовах глобалізації проблема інституціоналізації інтелектуальної праці на національному рівні набуває характеру основного протиріччя загального змісту відносин власності, відносин відчуження та привласнення. Концентрація зусиль на мікро-, макро- чи мегарівні на захисті інтелектуальної власності об’єктивно призводить до монополізації та консервації інтелектуального поділу світу на три групи країн з неминучими тенденціями спадання ефективності для цілісності будь-якого рівня. 4. Наведена в дисертації сутність інформаційних ресурсів ураховує загальноцивілізаційний розвиток суспільства і такі умови розвитку підприємств: збалансованість науково-технічних і науково-гуманітарних знань; накопичення та узагальнення знань і досвіду; наявність інформаційного обміну. Визначено, що важливою умовою забезпечення стійкого розвитку підприємств є поетапне формування єдиного інформаційного простору, що за певних умов тотожно створенню єдиного інформаційного суспільства. 5. В основі інформаційного забезпечення діяльності підприємств легкої промисловості знаходиться інформатизація суспільства. Вона визначена як особливий вид діяльності, специфічно діюча система, орієнтована на кінцеву мету – трансформацію всього людства в інформаційну цивілізацію. Виходячи з цього пропонується така класифікація закономірностей процесу інформатизації діяльності підприємства легкої промисловості: загальні (зростання значення інформації), внутрішні (технічні, соціальні), зовнішні (на світовому, державному, регіональному рівнях), власні (взаємозв'язки інформатизації з виробництвом, інноваціями, екологізацією). 6. На підставі проведених досліджень визначено вплив політико-правових, економічних, соціальних й технологічних факторів макросередовища на систему управління підприємств легкої промисловості. В цілому макроклімат несприятливий для стратегічного управління підприємств легкої промисловості. Значний вплив на стан інформаційного забезпечення підприємств мають такі фактори мікросередовища, як конкурентні позиції підприємств, споживачі, постачальники, ринкові посередники і контактні аудиторії. В цілому мікроклімат сприятливий для стратегічного управління досліджуваних підприємств. На основі цих результатів сформульовано стратегічні пріоритети в інформаційному забезпеченні підприємств легкої промисловості на рівні макро- та мікросередовища. 7. Оцінка процесу управління інформаційним забезпеченням підприємств проводилася на двох рівнях: процесному (організація інформаційного забезпечення, система управління, стратегії управління) та портфельному (товарна, цінова, збутова, комунікаційна, кадрова політики). За результатами аналізу організації інформаційного забезпечення підприємств можна зробити висновок, що жодне з досліджених підприємств не є лідером по організації дяльності. В досліджуваних підприємствах легкої промисловості в основному використовується вторинна інформація, спостерігається низький ступінь застосування комп'ютерної техніки, використовуються дещо застарілі засоби і методи економічного аналізу. Отже, система інформаційного забезпечення є одним з слабких місць, що не дозволяє підприємствам ефективно застосовувати стратегічний підхід до управління. Дослідження функцій стратегічного управління показали, що на жодному підприємстві контроль ціноутворення не є високоефективним, визначається середній рівень стратегічної орієнтації персоналу, підприємствам необхідно підсилити свої позиції в комунікаційній політиці. За цими результатами визначено основні стратегічні пріоритети досліджених підприємств на процесному та портфельному рівнях. 8. Визначено першочергові напрями, які будуть сприяти удосконаленню управління інформаційним забезпеченням підприємств легкої промисловості: проведення аналізу стану інформаційного та технічного забезпечення окремих підрозділів і підприємств в цілому; інвентаризація інформаційних ресурсів; вдосконалення існуючих, створення та придбання необхідних програмних продуктів; прийняття рішень щодо придбання, створення, вдосконалення, розвитку та запровадження інформаційних систем, які забезпечують поетапний розвиток корпоративної роботи; здійснення переходу на обмін інформацією з постачальниками, покупцями, використовуючи засоби мережі Internet; запровадження системи атестації, навчання та підвищення кваліфікації персоналу, який використовує або супроводжує технічні та програмні засоби. 9. Інтелектуальні ресурси визначають обов’язкове існування комунікативного процесу між людьми (інформаційної комунікації). Завдяки комунікаціям індивідуальні розумові процеси стають масовим колективним процесом накопичення і переробки інформації з наступним її практичним застосуванням. Інформація, знання і творчість у сучасних розвинених суспільствах набувають характеру стратегічного ресурсу. Розвиток виробництва з прогресуючим ускладненням суспільних структур і зв’язків привів до усвідомлення стратегічного значення інтелектуального чинника на підприємствах легкої промисловості. Тим часом ефективність дії людини багато в чому залежить від обгрунтованого управлінського рішення, а останнє, в свою чергу, – від інформаційного моделювання ситуації, пошуку потрібної інформації та її обробки. В результаті інформація, знання і творчість – нематеріальні ресурси – стають ключовим елементом у соціальній і економічній діяльності людей. 10. Удосконалено систему інформаційно-консультаційного забезпечення підприємств легкої промисловості через запровадження служби, функціями якої є обґрунтування нових ринкових рішень у бажаному для підприємства напрямі, а не виходячи з виробничих і економічних особливостей поточного стану підприємства. На основі розроблених теоретичних принципів запропоновано організаційну структуру управління інформаційним забезпеченням діяльності Організації орендарів Запорізького заводу штучних шкір (м. Запоріжжя). Вона складається із відділу маркетингових досліджень, відділу збуту, виробничого відділу, керівники яких підпорядковані заступнику директора з нематеріальних ресурсів. Запропоновані пропозиції забезпечують отримання економічного ефекту від залучення інвестицій в обсязі 200 тис. грн. на інформаційне забезпечення по групі підприємств легкої промисловості, що досліджувалися: збільшення обсягів валової продукції не менше ніж на 66,9%; строк окупності не вище ніж 4,3 роки. |