1. Під поняттям “грошовий потік” визначено розподілений у часі ряд платежів з позитивною величиною (надходження) і негативною величиною (виплати), що проходять по рахунках коштів підприємства. Грошові потоки доцільно класифікувати за видами господарської діяльності, напрямами руху, обсягами обслуговуваних операцій, економічним змістом і призначенням, методом оцінки в часі, що дозволить більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування грошових потоків різних видів на підприємствах АПК. 2. В основу управління грошовими потоками покладено наступні принципи: вірогідність інформації; ліквідність (забезпечення підприємства необхідними коштами); ефективність, тобто забезпечення рентабельності й одержання максимального прибутку; збалансованість. Зазначені принципи дозволять сформувати систему управління грошовими потоками підприємств АПК. 3. Виходячи з проведеного аналізу, можна констатувати, що в цілому цінова політика 1992-2000 рр. не сприяла позитивним перетворенням в АПК. Підраховано, що фінансові втрати сільських господарств від диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію та цін на споживану сільським господарством продукцію (послуги) промисловості в цілому по Україні за 1995-2000 рр. становлять 6390,3 млн грн у порівняних цінах 1996 р., в тому числі у рослинництві – 5122,8 млн грн, у тваринництві – 1018,4 млн грн. 4. Аграрні підприємства намагаються забезпечити фінансову стійкість, що полягає в збільшенні виробництва високорентабельних видів сільськогосподарської продукції. Значним позитивним фактором у теперішній час є зародження на селі маркетингової концепції фінансово-господарської діяльності на відміну від виробничої, а також поява біржової торгівлі та експортних операції. Нерозвиненість конкуренції, недосконалість земельних відносин, значна дебіторська та кредиторська заборгованості призвели до того, що сільськогосподарські підприємства не в змозі здійснювати фінансове забезпечення власними силами. Тому в сучасних умовах вони потребують фінансової підтримки держави. 5. У період економічної нестабільності ефективним стимулюючим фактором є оподаткування не прибутку або обороту від реалізації, а виробничого потенціалу. Така система оподаткування змушує підприємства шукати найбільш ефективних шляхів використання наявного потенціалу. Проте цій системі властиві певні негативні моменти, адже фіксований сільськогосподарський податок є податком на землю і не залежить від економічного стану платника податку та його продуктивності, що суперечить принципу рівності в оподаткуванні сільгосппідприємств і громадян. 6. Важливою складовою ефективного управління грошовими потоками є забезпечення паритету цін і компенсації втрат сільськогосподарських товаровиробників. У зв'язку з його порушенням Уряд повинен: встановити гарантовані ціни і заставні ставки; здійснити закупівельні і товарні інтервенції; надавати дотації і компенсації частини витрат на виробництво сільськогосподарської продукції; проводити державне регулювання цін на продукцію природних монополій і матеріально-технічні ресурси та послуги для сільських господарств; надавати податкові пільги, провадити зміну термінів сплати податків і зборів у державний бюджет, відрахування в обов’язкові фонди; здійснювати списання заборгованості перед державним бюджетом і за платежами у державні позабюджетні фонди; надавати пільгове кредитування сільського господарства; вживати інших заходів. 7. Як один із термінових антикризових заходів доцільним є створення сільськогосподарського державного банку, через який здійснювалася б реалізація державної кредитно-фінансової політики в сфері сільськогосподарського виробництва. Виходячи з того, що компенсаційне та заставне кредитування є недостатнім, одним з можливих шляхів вирішення проблеми залучення коштів у сільськогосподарське виробництво є вдосконалення кредитних відносин шляхом створення нових інституцій та кредитних схем, тобто перспективною формою організації кредитування на селі мають стати кредитні кооперативи та товариства, а також залучення довгострокових комерційних кредитів у вигляді іпотечного кредиту. Факторами, які перешкоджають надходженню коштів у сільськогосподарське виробництво є: збільшення неплатежів між підприємствами, нестабільність у політичній сфері та відсутність достатнього правового захисту вкладень. 8. Важелями державного управління фінансово-кредитної політики щодо регулювання грошових потоків у АПК має бути: пряма бюджетна державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників, що надається у вигляді дотацій і компенсацій; безповоротні державні капітальні інвестиції; поворотні капітальні інвестиції; короткострокові кредити під пільгові відсотки; довгострокові кредити під пільгові відсотки; товарні (паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, інші ресурси) короткострокові та довгострокові кредити; закупівельні та товарні інтервенції. При цьому об’єктом застави має бути сільськогосподарська продукція. 9. З метою більш точної оцінки інвестиційної привабливості регіону запропоновано розроблений на основі моделі Коба-Дугласа новий критерій, який відображає швидкість змін залежно від обсягу інвестицій. Крім того розроблено алгоритм реалізації модернізованої моделі Коба-Дугласа на ЕОМ. Зазначене вдосконалення дозволяє врахувати факторний вплив інвестицій на зміни обсягів виробництва. Одержані результати математичного аналізу інвестиційної привабливості районів Запорізької області підтверджені висновками експертного дослідження. 10. В управлінні грошовими потоками запропоновано методику проведення оцінки ризиків діяльності аграрних підприємств, яка включає такі етапи: створення інформаційної бази з основних питань, що виникають при роботі з коштами; визначення величини збитків і витрат, породжених ризиковими ситуаціями при управлінні грошовими потоками; розроблено план заходів щодо зниження ймовірності настання ризикових ситуацій. Реалізація такої методики дозволить уникнути багатьох ризикових ситуацій, позбавить підприємство від додаткових витрат і збитків, пов’язаних з управлінням грошовими потоками сільськогосподарських підприємств. Наведені вище висновки щодо формування і управління грошовими потоками сільськогосподарського підприємства та розроблені на їх основі пропозиції дадуть змогу більш ефективно керувати фінансовими ресурсами підприємств АПК. |