У дисертаційній роботі здійснено цілісно-гармонійне теоретичне узагальнення проблеми в царині управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах соціально-економічних викликів та наукове обґрунтування тематично конкретизованих напрямів її вирішення. Фундаментальне комплексне вивчення смислових шарів та зрізів цієї проблеми дало змогу одержати якісно нові наукові положення та практичні результати, а саме: 1. Виявлено, що фінансові ресурси є складним, багаторівневим історично мінливим утворенням, що зумовлює неоднозначність розуміння та трактування їхньої економічної природи. З метою конкретизації та поглиблення наукового розуміння й однозначної ідентифікації фінансових ресурсів визначено та систематизовано їхні якісні характеристики й обґрунтовано цільову функцію, що дає змогу однозначно ідентифікувати їх серед сукупності економічних ресурсів підприємства, окреслює межі дії та характерні особливості прояву внутрішньої сутності, розкриває взаємозв'язок з іншими базовими фінансовими категоріями, визначає індивідуальні способи виявлення та наявні причинно-наслідкові зв'язки у системі загальноекономічних понять і сприяє встановленню основних кількісних параметрів. Це створює новий методологічний постулат для аналізу, оцінки, планування, формування, ефективного використання фінансових ресурсів, що забезпечує принципово нове бачення фінансової стратегії та концепції управління, відкриває нові горизонти більш ефективного застосування наявних фінансових інструментів з метою докорінного, якісного впливу на розширене відтворення й економічний поступ сільськогосподарських підприємств. 2. З'ясовано, що існування фінансових ресурсів зумовлене органічною гармонійною єдністю з наявністю джерел їх формування. Сутність даного виміру проблеми окреслюється, таким чином, як позиціонування та визначення змісту і співвідношенням таких відносно самостійних понять економічного знання та різношаровими зрізами їх осягнення. В такому проблемному полі, у своєму цілісному діалектичному взаємозв'язку, вони спільно виступають об'єктом управління, що вимагає адекватної ідентифікації джерел їх формування та визначення складових. Розвинуті наукові площини класифікації витоків фінансових ресурсів для конкретизації сфери їх застосування з позиції теоретичних обґрунтувань і практичних запитів сільськогосподарських підприємств дозволили визначити їх склад та відповідно згрупувати за якісними ознаками, що сприяє зміні уявлень про їхню причинну зумовленість та суттєво розширює діапазон нових горизонтів і можливостей їх застосування. 3. Виявлено, що нині управління фінансовими ресурсами не має певної ідеології і носить ситуативний, непослідовний та суперечливий характер, оскільки ще не сформувалася нова парадигма фінансового управління, яка б враховувала динаміку та наслідки кардинальної трансформації в економіці, передбачала б побудову цілісної системи організації внутрішніх і зовнішніх фінансових взаємовідносин та ефективних методів їх регулювання, адаптованих до існуючих умов сільськогосподарського виробництва, та дозволяла б уникнути помилок у розробці стратегічних і тактичних аспектів фінансової діяльності підприємства. Виявлені проблеми побудови парадигми управління формуванням і використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах дали змогу обґрунтувати її теоретико-методологічні та методичні підвалини й розробити модель процесу обґрунтування та ухвалення управлінських рішень щодо формування й використання фінансових ресурсів, що стало визначальним орієнтиром плюралістичного, багатозначного його звучання. 4. Доведено, що ринкові методи господарювання, які здійснюється через зміну станів економічного простору, ставлять нові вимоги до організації й реалізації фінансового планування, що зумовлено переходом до принципово іншого критерію діяльності підприємства – отримання прибутку. Крім того, значно підвищилася економічна відповідальність суб'єктів господарювання, більш жорсткими стали вимоги до виконання фінансових зобов'язань. Визначено, що планування й прогнозування є необхідними складовими елементами системи управління процесами формування та використання фінансових ресурсів, важливість яких для забезпечення ефективної діяльності підприємств не зменшується, а, навпаки, зростає. Однак для більшості сільськогосподарських підприємств цілісна система фінансових планів ще не стала невід'ємною частиною їх функціонування. Обґрунтовані наукові передумови, вимоги, принципи, завдання конструктивного поєднання системи фінансового планування, розроблені методичні рекомендації з планування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і запропоновані заходи щодо їх реалізації дозволяють повною мірою втілити в життя потенціал фінансового планування, підвищити на цій основі якість аналітично-планових розрахунків, яка забезпечує зростання адаптивності підприємства до високої динаміки зовнішнього фінансового оточення, їх гнучкість і орієнтацію на нові шляхи розвитку господарської діяльності та застосування нових ідей, знань і нововведень, що є надійним критерієм ефективної акомодації економічної системи до нових соціальних викликів. 5. Виявлено, що рівень ціни джерел фінансових ресурсів формується під впливом надзвичайно складної багатогранної системної взаємодії низки макро- та мікроекономічних чинників у їх різноманітних і складних контактах. З'ясовано, що за 2001 – 2006 рр. розмір чистих активів на 3,2 – 5,7% перевищував суму власного капіталу. Водночас показники рентабельності чистих активів і власного капіталу знаходились в межах 0,3 – 0,8 %, що є наслідком низької доходності сільськогосподарського виробництва. За 1990–2006 роки середньоквадратичне відхилення рентабельності продукції рослинництва становило – 65,7, тваринництва – 36,0 і сільського господарства – 42,5. У 2000–2006 рр. варіація цього показника дещо знизилась, однак залишається суттєвою: відповідно – 11,6, 11,2 і 5,9. Ці обставини істотно впливають на вибір моделі визначення ціни джерел формування фінансових ресурсів. З'ясовано, що найбільшу складність являє методологія оцінки власних джерел, передусім, внутрішніх, Виявлено, що ціна зовнішніх джерел суттєво залежить від рівня фінансового потенціалу, а визначення ціни джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств має індивідуальний характер і повинно враховувати конкретні виробничі та фінансові умови їх діяльності. Запропоновано методику розрахунку ціни джерел формування фінансових ресурсів для сільськогосподарських підприємств, яка приймає до уваги специфічність структури джерел фінансових ресурсів та її компонентів. 6. З'ясовано, що динаміка процесу виробництва сільськогосподарських підприємств, їх економічний поступ і фінансова стійкість істотно залежать від ефективного використання фінансових ресурсів. Виявлено, що апробований практикою метод аналізу фінансових ресурсів через призму фінансових коефіцієнтів має шерегу недоліків. Доведено, що вимір доцільності й ефективності використання фінансових ресурсів знаходиться в зрізі моделей та алгоритмів на основі обсягів чистих грошових потоків, а оскільки грошові потоки – це наслідок формування та використання фінансових ресурсів, то їх чисте прирістне значення є ефектом або результатом цих процесів. Обґрунтовано методичні основи щодо оцінки доцільності й ефективності використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств і запропоновано найбільш придатні критерії такого виміру, що озброюють практику управління новим інструментом аналізу, за допомогою якого підвищується точність, об’єктивність, якість та достовірність прогнозно-аналітичних розрахунків. 7. Визначено, що динаміка макросередовища суттєво позначається на формуванні й ефективності використання фінансових ресурсів підприємства і характеризується численними площинами, широта яких зумовлена багатогранністю економічного простору. Доведено, що істотне зростання цінових диспропорцій стало визначальною причиною повної втрати власних фінансових ресурсів більшістю сільськогосподарських підприємств. Свідченням цьому є те, що за період 1990 – 2006 рр. розрив у ціні на пшеницю і матеріально-технічні ресурси промислового виробництва зріс відносно основних марок тракторів у 4,3-8,3, зернових комбайнів – 6,3, автомобілів – 7-10, бензину – 8,9, дизпалива – 14,2 ,мінеральних добрив – у 3,9 – 6,9 рази. Встановлено, що найбільш потужним серед зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів підприємств є кредити банків. Так, за 2000 – 2007 рр. обсяги кредитування підприємств АПК збільшились у 7 разів, а сільськогосподарських – в 14,4 рази, середня вартість кредитів за цей період знизилась у 3,2 рази, а з урахуванням компенсації – майже в 5 разів. Виявлено, що комбінація зовнішніх чинників, потужність та векторність їх дії в ринкових умовах динамічно змінюються. При цьому формами впливу є зміна умов доступу та ціни зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів, темпів інфляції, форм і методів державного регулювання фінансової діяльності, платоспроможності потенційних споживачів продукції, вартості матеріальних ресурсів тощо. Розуміння діалектики зовнішніх фінансових чинників виступає методологічним постулатом алгоритму прийняття виважених управлінських рішень щодо формування та використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств. 8. Обґрунтовано, що формування й розвиток фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств є вирішальною цільовою функцією управління фінансовими ресурсами. Оцінка окремих показників, які його формують, показала відсутність чітких тенденцій їх динаміки. Зокрема, за 2000 – 2006 рр. обсяг фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств збільшився майже вдвічі, а середньорічний приріст становив 14,5%. Водночас простежується тенденція до зниження коефіцієнта автономії, що свідчить про зменшення можливостей залучення фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел. Виявлено, що за 2000 – 2006 рр. значення коефіцієнта фінансової залежності зросло з 1,3474 до 1,7572. Це вказує на спад фінансового потенціалу, конкурентоспроможності та скорочення діапазону можливостей щодо залучення фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел. Запропонована й апробована модернізована методика оцінки фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств, яка включає в себе формування системи показників цієї оцінки, дозволяє інтегрувати різноманітні й часто різноспрямовані зміни показників, представити їх у прийнятній для інтерпретації формі. Вона розширює можливості для більш детального, різнобічного й вичерпного науково-критичного аналізу та прогнозування діяльності сільськогосподарських підприємств, кількісного виміру їх фінансових перспектив, має важливе значення для реалізації бюджетної підтримки сільськогосподарського виробництва. Встановлені на її основі рейтинги підприємств за їхнім фінансовим потенціалом можуть слугувати орієнтиром для визначення суб'єктів господарювання, які найбільше потребують державної підтримки, що стане потужним підґрунтям фінансового забезпечення їх економічного поступу. 9. Доведено, що ухвалення рішень у сфері формування й використання фінансових ресурсів повинно ґрунтуватись на аналітично-прогнозних розрахунках руху грошових потоків. Запропоновано для визначення потреби сільськогосподарських підприємств у фінансових ресурсах використовувати метод розрахунку дефіциту чистих грошових потоків (прирістну величину) для окремих часових проміжків з урахуванням накопиченого їх позитивного сальдо в попередні часові періоди. Апробація такого підходу здійснювалася при обґрунтуванні фінансового забезпечення програми перспективного розвитку закритого акціонерного товариства „Агропромислова корпорація „Зоря" Рівненської області та засвідчила більшу достовірність, точність, змістовність і об'єктивність порівняно з іншими методами. 10. Встановлено, що сучасна система державної фінансової підтримки в Україні пройшла звивистий еволюційний шлях. Скорочення видатків державного бюджету, що спрямовувались на фінансування програм і заходів підтримки аграрного сектору економіки, було постійною закономірною тенденцією з самого початку економічних реформ і до кінця минулого століття. З 2000 р. почалися не тільки кількісні, а й певні якісні зміни в системі бюджетної підтримки та в складі використовуваних форм і методів її реалізації. Так, в останні роки у структурі джерел формування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств частка бюджетних коштів становила 2,6 – 8,6%. Виявлено основні, проблемні питання державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств, зокрема, обмежений обсяг і набір інструментів її здійснення, необґрунтоване розпорошення бюджетних коштів; структурні проблеми; нерівномірність надходження коштів; відсутність чітких критеріїв і механізмів розподілу; недосконалість методів оцінки ефективності та доцільності бюджетного фінансування. Визначено й обґрунтовано ключові напрями подальшого удосконалення системи державної фінансової підтримки вітчизняних сільськогосподарських підприємств, серед яких: встановлення пріоритетів державної фінансової підтримки та концентрація бюджетних коштів на їх реалізацію; удосконалення бюджетної класифікації та розширення горизонту бюджетного планування; законодавче встановлення критеріїв (нормативів) розподілу бюджетних коштів і процедур їх виділення й розподілу. Частина пропозиції щодо удосконалення державної фінансової підтримки знайшла відображення в Методичних рекомендаціях з оцінки та конкурентного відбору аграрних інвестиційних проектів, для фінансування яких залучаються кошти державного бюджету. 11. На основі запропонованого якісно нового теоретичного і методологічного базису та критичного аналізу існуючої практики обґрунтовано тематично конкретизовані пріоритетні напрями удосконалення управління формуванням і використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, розроблено методичний інструментарій їх аналізу, оцінки та планування. Зокрема, розроблено і запропоновано алгоритм управління формуванням та використанням фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств, який дозволяє визначити адекватність і гармонійну спорідненість виробничих та інвестиційних програм суб'єкта господарювання його потенційним фінансовим можливостям, методику пошуку досконалого варіанта використання фінансових ресурсів з урахуванням невизначеності зовнішнього оточення. Запропоновані основні компоненти методології управління фінансовими ресурсами постають, насамперед, як концентрований вираз вихідних засад економічного світогляду – одного із факторів вирішення фінансових проблем сільськогосподарських підприємств, оскільки вони різнобічно й вичерпно враховують умови, можливості, тенденції, особливості та закономірності їх функціонування в ринкових умовах, виступають науковим базисом підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів підприємств та спрямовані на глибше й змістовніше пізнання цих явищ у практичних цілях і покликані слугувати підґрунтям потужного поступу сільськогосподарських підприємств, їх конкурентоспроможності та фінансової стабілізації. 12. Обґрунтовано, що фінансування інвестиційної діяльності є невід'ємною складовою частиною системи управління формуванням і використанням фінансових ресурсів. Виявлені найбільш загальні принципи аналізу ефективності використання фінансових ресурсів в інвестиційній діяльності. Встановлені принципи є дороговказом до створення методичного інструментарію аналізу фінансового забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Обґрунтовано, необхідність використання в процесі аналізу фінансового забезпечення інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств прирістного чистого грошового потоку. Ігнорування цієї вимоги веде до істотних похибок та прийняття необґрунтованих рішень. Доведено, що використання запропонованих оригінальних, досконалих методологічних підходів до аналізу фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств на інвестиційні цілі в процесі обґрунтування доцільності фінансування окремих напрямів інвестиційної діяльності, вибору схеми фінансового забезпечення та конкретних джерел фінансових ресурсів, проведення контролю і моніторингу реалізації запланованих заходів виступає підґрунтям для проведення виважених прогнозно-аналітичних розрахунків, що є надійною й унікальною перепоною для можливих похибок і ухвалення непродуктивних рішень, поверхово урізноманітнених фрагментарними впливами. Практичний зріз цього спектру наукових ідей відображено в Методичних рекомендаціях з оцінки та конкурентного відбору аграрних інвестиційних проектів, для фінансування яких залучаються кошти державного бюджету. На цій основі створюється логічно-струнка, унікальна конструкція формування адаптивних моделей економічного розвитку сільськогосподарських підприємств, а також принципів і методів їх економічної модернізації, а, відповідно, і різних стратегій управління фінансовим забезпеченням інвестиційної діяльності, що сприятиме розширенню можливостей доступу до зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів через підвищення фінансової стійкості та інвестиційної привабливості, активізації інвестиційного процесу з метою модернізації і розвитку матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва та підвищення його конкурентоспроможності в умовах членства в СОТ. 13. Доведено, що оцінка вартості активів підприємства є обов'язковим елементом методики управління фінансовими ресурсами, обґрунтування і прийняття фінансових рішень, оскільки оцінювані активи по суті виступають субститутами фінансових ресурсів. Обґрунтовано методи оцінки вартості активів на основі встановлення їх частки у загальному результаті. Використання визначеного алгоритму оцінки активів за дохідним методом дає змогу підвищити прогнозно-аналітичну обґрунтованість фінансових рішень та уникнути серйозних прорахунків при здійсненні операцій, пов'язаних з використанням активів, а також забезпечити на цій основі підвищення ефективного використання фінансових ресурсів та істотно скоротити витрати на їх залучення за рахунок зовнішніх джерел. Основні ідеї, алгоритми та методи оцінки активів за доходом знайшли своє практичне втілення в Методичних рекомендаціях з експертної оцінки майна в підприємствах АПК, затверджених Міністерством аграрної політики України та Фондом державного майна України. 14. З'ясовано, що стохастична динаміка зовнішнього фінансового оточення, обмеженість власних і конкурентний та платний доступ до зовнішніх джерел фінансування актуалізували питання підвищення фінансової стабільності та своєчасної адаптації до змін економічного простору, що неосяжні в нескінченності багатства свого змісту. Перманентний та оперативний характер вирішення цих питань зумовлює важливість запровадження в практику бюджетного планування. З'ясовано, що гальмуючими факторами впровадження цієї форми фінансового планування виступає низка концептуальних, методологічних, управлінських та фінансових проблем, самостійне вирішення яких для багатьох підприємств становить певні труднощі. Запропоновані концептуальні сутнісні підходи до бюджетування фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств за рівнем, ступенем і глибиною проникнення у дійсність, узагальненого відображення фінансів підприємств є унікальними. Вони знайшли застосування в Методичних рекомендаціях з організації бюджетного планування сільськогосподарських підприємств та Методичних рекомендаціях з підготовки бізнес-планів сільськогосподарських підприємств. |
