У висновках узагальнено результати проведеного комплексного дослідження і вирішені важливі науково-практичні завдання щодо подальшого розвитку теоретичних положень і методичного забезпечення управління фінансовим результатом промислового підприємства на основі вдосконалення однієї з його пріоритетних складових – аналізу. Основні теоретичні та практичні результати полягають у наступному. 1. Визначення підприємства як головної ланки ринкової економіки з погляду сучасних умов ведення підприємницької діяльності в України обумовлює розгляд низки питань щодо підвищення дієвості його управління. При цьому, головним питанням є отримання позитивного фінансового результату, що у підсумку і визначає актуальність обраного напрямку дослідження. Аналіз підходів і дефініцій стосовно узагальнення змісту та сутності поняття «фінансовий результат» дозволили його удосконалити та сформулювати авторське бачення. У межах такого уточнення враховано зміну активних частин формування фінансового результату у поєднанні із структурними елементами доходу, витрат і власного капіталу, які задіяні у формуванні та розпорядженні фінансовим результатом, що загалом охоплює усі напрямки діяльності підприємства. Розгляд управління фінансовим результатом, як визначальної складової у загальній системі управління підприємством, сприяв розкриттю змісту такого управління, відмінністю якого від існуючих підходів є виокремлення координаційної функції зазначеного управління та важливість узагальнення зворотного впливу фінансового результату для функціонування системи управління підприємством в цілому. 2. Узагальнюючи фінансовий результат як якісну характеристику окремих видів діяльності підприємства, що характеризують його економічні відносини, зауважено на множинності методів і підходів, які застосовуються для аналізу. Встановлено, що такій множинності притаманна цілісність застосування методів та підходів, проявом чого є використання загальних і специфічних систем аналізу щодо визначення дієвості управління фінансовим результатом підприємства. У підсумку, це дозволяє здійснювати комплексне дослідження зазначеної проблематики питання з урахуванням поточного стану, динаміки, структури задіяних складових аналізу фінансового результату у різні періоди часу. 3. Розгляд загальних тенденцій розвитку вітчизняних підприємств машинобудування в Україні з погляду оцінки їх фінансового результату дозволяє констатувати, що позитивне значення фінансового результату забезпечує питома вага прибуткових підприємств, частка яких коливається у межах 50 – 70%. Одночасно з цим визначено, що спостерігається зміна тенденцій у темпах приросту фінансового результату. Також обґрунтовано наявність зміни тенденцій у співвідношенні обсягів випуску продукції до обсягів її реалізації, проявом чого є нерівномірність темпів приросту вказаних показників, що в свою чергу позначається на фінансовому результаті. 4. На основі визначення різних чинників впливу на динаміку фінансових результатів підприємств машинобудування встановлено, що зниження співвідношення обсягів випуску продукції машинобудування до обсягів реалізованої продукції у дійсний момент часу відбувається, перш за все, у наслідок відповідної цінової кон’юнктури. Водночас доведено, що з точки зору динаміки отримання позитивного фінансового результату не менш важливим є розгляд структури реалізованої продукції, де для підприємств машинобудівної галузі привалююче значення набувають товари тривалого споживання. У підсумку ж до більш суттєвих чинників впливу на динаміку фінансового результату підприємств машинобудування віднесено: ціновий чинник, зміну динаміки співвідношення обсягів випуску продукції до обсягів її реалізації, зміну структури реалізованої продукції, собівартість виробленої продукції, темпи зміни кредиторської та дебіторської заборгованості. 5. Розгляд витрат підприємств як однієї зі складових кількісної оцінки фінансового результату дозволив дослідити вплив структури витрат на сталість динаміки фінансового результату у машинобудуванні. Разом з цим, визначено загальну процедуру аналізу підприємств із позитивними та негативними значеннями фінансового результату. Сутність такої процедури полягає у визначенні припустимих значень щодо зміни їх позиціювання у фазовому просторі «темпи приросту собівартості продукції – собівартість у доході від реалізації продукції» й дослідженні впливу пропорційності структури витрат на їх фінансовий результат. 6. Із метою вдосконалення процедури дослідження динаміки фінансового результату запропоновано модель аналізу фінансового результату щодо його формування за найбільш суттєвими складовими – доходом та витратами. Сутність такої моделі полягає у формалізації зазначених складових на основі методів аналітичної геометрії. Це дозволяє здійснити аналіз зміни значень фінансового результату в цілому, й окремих його складових. З економічної точки зору такий аналіз розкриває наявність тенденцій до зростання (зменшення) обсягів витрат або доходу та їх співставлення між собою. 7. Запропоновано методичний підхід до оцінки значень фінансового результату, сутність якого полягає в узагальненні фінансового результату на підставі розгляду сукупності складових з його формування як обмежуючих границь. Це дозволяє врахувати та передбачити наслідки впливу з погляду кожної із таких складових. |