У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв’язання наукової проблеми – удосконалення управління ЕБ підприємницьких структур України, що виявляється в обґрунтуванні видів небезпеки, розробці універсальної методики та системи індикаторів оцінки рівня ЕБ підприємств, визначенні порогових значень запропонованих автором показників ЕБ підприємств за її функціональними складовими, виявленні нових умов, чинників та ключових принципів розвитку управління ЕБП в Україні. Дослідження важливих наукових проблем становлення та вдосконалення складових механізму управління ЕБ підприємств в Україні дало змогу сформулювати такі висновки і пропозиції теоретичного та практичного характеру для вирішення головних завдань щодо поставленої мети дисертації. В умовах ринкових трансформацій зростає науковий інтерес до розробки моделі безпечного, стабільного та гарантованого розвитку економіки. Поняття економічної безпеки відображає захищенність суб’єктів від внутрішніх і зовнішніх загроз на рівні держави, підприємства і домогосподарства. Доведено взаємозалежність усіх рівнів ЕБ: забезпечення економічного захисту підприємства неможливе без створення державою сприятливих для цього умов, а гарантування ЕБ держави неможливе без стабільних, захищених і ефективних підприємств; зростання числа підприємств і домогосподарств із високим рівнем ЕБ сприятиме зміцненню ЕБ держави, і – навпаки.
2. У роботі досліджено сутність ЕБП – ключового поняття дисертації – як систему активного захисту від можливих фінансових, матеріальних і людських втрат, породжених внутрішніми і зовнішніми загрозами. На нашу думку, найбільшої шкоди підприємництву можуть завдати такі посферні небезпеки, які породжені матеріальними і фінансовими активами, персоналу, інформацією, відповідальністю. Вищеназваний перелік основних сфер загроз автором досліджено в розрізі зовнішніх і внутрішніх вимірів восьми видів економічної безпеки: фінансової, кадрової, техніко-технологічної, інформаційної, екологічної, політико-правової, силової, ринкової. 3. Виявлено та систематизовано основні загрози формуванню системи ЕБ підприємств, яка гарантує збереження та ефективне використання їх фінансового, матеріального і людського капіталу. Розмежовано та обґрунтовано сутність «попередження», «ризику», «загрози» як видів небезпеки і сформульовано розширене визначення загрози як конфлікту цілей підприємства із його внутрішньою структурою або зовнішнім середовищем. 4. У дисертації запропоновано авторську класифікацію загроз, яка комплексно доповнює наявні вітчизняні та зарубіжні класифікації ризиків у підприємництві і розширює горизонти аналізу та розуміння ЕБП. Окрім запропонованої класифікації загроз, у роботі додатково обґрунтовано конкретний перелік найреальніших зовнішніх і внутрішніх загроз, які можуть завдати підприємствам шкоди. У результаті дослідження зроблено висновок, що головним критерієм діяльності підприємств на ринку є тривалість його життя, а ключовим завданням менеджменту ЕБП – продовження його активного життєвого циклу підприємства. На нашу думку, метод управління ЕБП – це спосіб впливу на джерела, чинники загроз підприємництву з метою їх мінімізації або нейтралізації. 5. Автором зроблено висновок, що вагомими методами гарантування системи управління ЕБП є: зосередження зусиль на підвищенні конкурентоспроможності продукції (ринкова складова ЕБ підприємства); організація ефективної протидії недобросовісній конкуренції (політико-правова складова ЕБ підприємства); зміцнення служби силового впливу (силова складова ЕБ підприємства); концентрація сил і ресурсів на ліквідацію внутрішніх і зовнішніх загроз матеріального добробуту персоналу (кадрова складова ЕБ підприємства); сприяння стійкому економічному зростанню (фінансова складова ЕБ підприємства). 6. З’ясовано, що важливими інструментами управління та забезпечення організації ЕБП є силові підприємницькі структури, які надають охоронні послуги. Виявлено, що силовий бізнес обслуговує не тільки тіньові структури, але й офіційні законослухняні підприємства. Аргументовано, що збільшення попиту на силові послуги зумовлено зростанням ризиків і небезпек у вітчизняному підприємництві, падінням ділового довір’я між підприємцями, а також збільшенням витрат на охоронні послуги. У дисертації визначено, що диверсифікація, планування, інвестування, інформаційні технології як чинники розвитку управління ЕБП сприяють зниженню ризику і загрози від економічної діяльності, задоволенню різноманітних потреб і попиту споживачів, збільшенню доходів підприємств, створенню нових конкурентоспроможних видів продукції. У запропонованій методиці оцінки рівня ЕБ підприємства найважливішими етапами є: вибір показників, які характеризують безпеку підприємства в розрізі функціональних складових, обчислення їх порогових значень, розподіл за зонами безпеки, визначення величини відхилення, введення коефіцієнта значущості функціональних складових безпеки і визначення комплексного показника ЕБ підприємства. 7. Формування системи управління ЕБП потребує додаткових витрат, які не приносять швидких прибутків. На наш погляд, ефективно реалізовувати функцію підтримки ЕБП можна шляхом створення внутрішньої служби економічної безпеки (СЕБП). У процесі аналізу виявлено, що склад і структура СЕБП для різних підприємств передовсім залежать від величини фінансових збитків, характеру і масштабів діяльності, ринкової позиції та фінансових можливостей підприємства. Дієвим чинником формування ефективної системи управління ЕБП є використання послуг зовнішніх спеціалізованих державних або приватних охоронних організацій. Аналіз існуючого сектора недержавних охоронних послуг дозволить виявити причини, які стримують розвиток ринку охоронних послуг, переваги і недоліки приватних і державних служб безпеки, визначити основні найбільш перспективні напрями діяльності недержавного охоронного бізнесу. 8. Автором доведено, що збереження стійкої тенденції до збільшення кількості підприємств, які опинилися у кризовому стані свого функціонування, вимагає застосування нових методів управління неплатоспроможністю підприємств і запобіганню їх банкрутства. На відновлення ЕБ підприємств, які перебувають у кризовому стані, суттєво впливає держава шляхом застосування інституту банкрутства, надання податкових пільг, списання боргів перед бюджетом, страхування кредитів, розробка сприятливої амортизаційної політики. Перспективним напрямом удосконалення управління ЕБП є впровадження системи запобігання банкрутства підприємств. Запропонована в роботі модель діагностики банкрутства підприємств, зокрема методика обчислення коефіцієнта ймовірності настання банкрутства, який достатньо повно характеризує фінансовий стан підприємства, дозволяє провести факторний аналіз і представити його у графічній формі. 9. У роботі виявлено, що безпека підприємництва значною мірою залежить від рівня: а) законодавчого забезпечення захисту конкретного виду економічної діяльності. Однак формування українського правового поля з безпеки підприємництва перебуває на початковому етапі. З огляду на це запропоновано органам влади розробити й ухвалити закон України «Про економічну безпеку», «Про захист комерційної таємниці», «Про зброю», «Про приватну детективну і охоронну діяльність»; б) розвитку співпраці приватних і державних спецслужб (недопущення конкуренції між ними; забезпечення соціального і юридичного захисту співробітників приватних і охоронних підприємств; обмін інформаційним забезпеченням між приватними і державними охоронними службами; узгодження тарифів на охоронні послуги); в) розвитку страхування підприємницьких ризиків і загроз. На наш погляд, ураховуючи передовий зарубіжний досвід, доцільно застосовувати та розвивати страхування довіри, страхування від комп’ютерних зловживань, соціальне страхування, страхування комерційних ризиків. Недоцільно включати до витрат виробництва витрати на обов’язкове соціальне страхування (страхування на випадок безробіття і тимчасової втрати непрацездатності, страхування від нещасних випадків на виробництві, страхування по старості), оскільки це збільшує собівартість продукції, знижує її конкурентоспроможність на ринку, зменшує прибуток і ЕБ підприємства в цілому. |