У дисертації наведено теоретико-методологічне узагальнення і нове вирішення актуальної проблеми обґрунтування напрямів удосконалення системи управління асортиментом продукції машинобудування на засадах проведення ринкової сегментації і оцінки виробничих можливостей підприємств, що дозволяє сформулювати основні висновки та пропозиції: 1. З метою розвитку теорії управління асортиментом продукції на основі аналізу та систематизації літературних джерел у роботі запропоноване узагальнене формулювання понять «асортиментна політика» та «управління асортиментною політикою». В умовах нестабільного ринкового середовища управління асортиментною політикою має визначальний вплив на діяльність підприємств тому, що сприяє визначенню оптимального набору виробів та їх різновидів, які в найбільшій мірі на даному етапі відповідають потребам ринку, і, водночас, дозволяють найбільш ефективно використовувати наявні науково-технічні можливості виробництва. 2. Для найбільш ефективної реалізації системи управління асортиментною політикою розроблена модель типу „Ресурси–Результати” для підприємств машинобудівної галузі. Ця модель дозволяє описати систему в цілому з урахуванням усього різноманіття елементів і зв'язків між ними, які мають найбільш високий рівень визначеності і деталізації. Побудова моделі передбачає послідовний розгляд змісту і взаємозв’язку окремих елементів таких як: найменування ресурсів; показники, що характеризують ресурси; напрямки використання; перелік основних робіт; результати і вдосконалення результатів. Ці складові відбивають як зміст асортиментної політики, так і напрямки її впливу на економічні показники діяльності підприємств. 3. Обґрунтованість та ефективність асортиментної політики в машинобудуванні в значній мірі залежать від маркетингового забезпечення цього процесу ефективним використанням економічних принципів маркетингу. До них здобувачем віднесено конкурентоспроможність продукції, попит на продукцію, розмір пропозиції та ринкову сегментацію. Застосування визначених принципів дозволяє визначати ринковий та виробничий потенціали окремих товарів, які можна покласти в основу асортиментної політики окремого підприємства і галузі в цілому. 4. Основне завдання управління асортиментом продукції підприємства – оцінка становища і перспективності кожного виробу. В роботі проведений порівняльний аналіз існуючих методів управління асортиментною політикою підприємств, а також виявлені їх основні переваги і недоліки. Основною перевагою є аналіз економічних перспектив всіх можливих товарів і видів діяльності. На основі цього рекомендуються різні стратегії, висуваються пропозиції з управління асортиментом продукції, тощо. Основні недоліки існуючих підходів полягають у тому, що їх складно застосовувати на практиці; вони можуть бути занадто спрощеними й не враховувати найважливіші фактори або бути надмірно чуттєвими до різноманітних змін. Виявлені переваги і недоліки надають можливість розробити більш досконалу методику управління асортиментною політикою машинобудівних підприємств. 5. В роботі виконаний техніко-економічний аналіз ринку відповідної машинобудівної продукції, який виявив потреби у їхній продукції. Збільшення обсягів збуту можливо досягти лише за рахунок вдосконалення асортиментної політики. Враховуючи результати техніко-економічного аналізу, здобувачем розроблена система показників оцінювання результативності і ефективності асортиментної політики, що, в свою чергу, дозволяє з достатньою достовірністю оцінити перспективність формування товарного асортименту машинобудівних підприємств. 6. Обґрунтовано науково-методичні засади оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств, які дозволяють оцінити найважливіший чинник перспективності їх товарного асортименту і поєднують в собі показники ефективності управління виробничим процесом, управлінням оборотними коштами, управління збутом і просуванням товару на ринку засобами реклами і стимулювання, а також показники конкурентоспроможності товарного асортименту. 7. Запропоновано ознаки сегментації ринку продукції машинобудування, які базуються на наступних критеріях: в залежності від вагомості замовника, статусу користувача, за принципом географічного розташування ринку і за попитом на продукцію певної категорії (асортиментної групи). Результати сегментного аналізу показали, що велику роль відіграє визначення динаміки і характеру попиту споживачів на продукцію і, як результат, таким чином, виникає можливість виявити продукцію зі зростаючим, стабільним або попитом, що знаходиться на стадії спаду. Це, в свою чергу, дає можливість сформувати оптимальний асортимент продукції на підприємствах. 8. Запропоновано застосування методу нечітких множин в управлінні асортиментом продукції машинобудівних підприємств. Розроблена здобувачем методика дозволяє системно планувати товарний асортимент з урахуванням місця, ваги і значень коридорів рентабельності кожної товарної позиції при їх включенні до асортиментного портфеля підприємств. Використання даного методу при плануванні асортименту продукції підприємств є перспективним і доцільним, оскільки воно дозволяє спрогнозувати можливі ситуації при формуванні того чи іншого портфеля продукції, знизити ризики підприємств і не допустити фінансових втрат при виготовленні неприбуткової продукції. 9. Завдяки запропонованим в роботі заходам, спрямованим на вдосконалення системи управління асортиментною політикою, використовуючи викладену здобувачем методику, розрахунковий економічний ефект складе 1,5-5% зростання рентабельності реалізованої продукції в залежності від специфіки кожного підприємства машинобудівної галузі. | 