Єлісова Мєдіна Оразмухамедівна. Універсальний символ "світове дерево" та його мовно-образні парадигми в художніх текстах Бориса Пастернака : Дис... канд. наук: 10.02.02 - 2006.
Анотація до роботи:
Єлісова М. О. Універсальний символ “світове дерево” та його мовно-образні парадигми в художніх текстах Бориса Пастернака. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 — російська мова. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2006.
Дисертацію присвячено міфопоетичному дослідженню універсального символу “світове дерево” та особливостей його об’єктивації у складі індивідуально-авторської поетичної системи Б. Пастернака. У праці уточнено поняття ізоморфізму образів і обґрунтовано розуміння техногенних символів нового часу як міфологем, спадкоємних щодо традиційних міфологічних смислів.
Проведений аналіз дозволив розширити загальноприйнятий перелік ізоморфів світового дерева у пастернаківській художньо-мовній системі і, потенційно, в російській етноміфопоетичній системі, а отже, підтвердити статус образу світового дерева як універсального символу та ідею про його нескінченні втілення. Серед образів, що не зафіксовані міфопоетичними словниками як ізоморфи світового дерева, але виявляють риси ізоморфізму досліджуваному символові, слід назвати образи “дождь”, “ночь”, “фонарь”, “свеча”, “поезд”.
Результати дисертаційної роботи дають можливість стверджувати, що універсальний символ “світове дерево” посідає центральне місце в авторській художньо-мовній системі Б. Пастернака. Ядро інтенсіонального поля образу-символу становлять народнопоетичні смисли.
У висновках до дисертаційної роботи узагальнюються та підсумовуються основні результати дослідження, які дають підстави стверджувати:
Аналіз універсального символу “світове дерево” свідчить про його центральну позицію в складі східнослов’янської парадигми етноміфопоетичних смислів і в міфопоетичній картині світу Б. Пастернака. В художньо-мовній системі слововживання письменника зазначений символ репрезентовано широким спектром форм, що містить переважно прості найменування (з епітетами і без), а також ситуативні парафрази і синекдохічні найменування.
Лінгвосеміотичний підхід до проблеми моделювання міфопоетичного універсуму східнослов’янського етносу дозволяє виділити ряд моделей образів, ізоморфних світовому дереву, а саме: архітектурну (стовп, сходи, міст); атрибутивну (мітла, віник, нитка); вегетативну (дерево, гілка, сад, виноградник); гідрологічну (ріка, дощ, джерело); зоологічну (лось, олень, лань); культову (хрест, церква, тризуб); орологічну (гора, камінь); просторову (вісь); теїстично-антропну (Христос). Межі між моделями розмиті, оскільки універсальність образу світового дерева передбачає легкість трансформацій, взаємопереходів, систему кореляцій між різними характеристиками його варіантів.
У художньо-мовній системі слововживання Б. Пастернака можна вирізнити такі моделі образів, ізоморфних світовому дереву: архітектурну, атрибутивну, атрибутивно-піроморфну, вегетативну, геометричну, гідрологічну, культову, орологічну, паннатуралістичну, просторово-часову (хронотопічну), зоологічну, числову, солярно-метеорологічну, теїстично-антропну, транспортну. Виділення моделей, пов’язаних з техносферою (архітектурної і транспортної), зумовлене тим, що універсальний символ є точкою перетину різних рівнів реальності, і техногенні символи стають спадкоємними щодо традиційних культурно-міфологічних смислів.
Найчисленнішою і найбільш значущою моделлю образів-ізоморфів світового дерева у картині світу Б. Пастернака є вегетативна модель. Усі вегетативні образи ізоморфні світовому дереву внаслідок резонансної функції символу, за законом метонімії.
Проведений аналіз дав можливість розширити загальноприйнятий перелік ізоморфів світового дерева. Авторська художньо-мовна система у дзеркалі етнічного міфу виступає показником можливостей і резервів етноміфопоетичної системи в цілому. Серед образів, що не зафіксовані міфопоетичними словниками, але виявляють риси ізоморфізму образові світового дерева, слід назвати образи дощу, ночі, ліхтаря, потяга.
У межах міфологічних уявлень у структурі образів-ізоморфів світового дерева в поетичних текстах Б. Пастернака відбувається контамінація слов’янської народнопоетичної і християнської парадигм, а також індивідуально-авторська інтерпретація образів. Провідна роль дескриптора “Суб’єкт анімо-аніматичного світу” в складі інтенсіональних полів усіх розглянутих образів свідчить про присутність язичницької східнослов’янської парадигми в авторській картині світу.
Образи-ізоморфи світового дерева в художніх текстах Б. Пастернака частіше виступають у позиції суб’єкта осмислення. Позиція об’єкта зіставлення є менш розвиненою. Ізоморфний мотив виявляється вторинним, зворотним щодо відповідного значення і визначає ступінь його сталості. Основні дескриптори, які належать до блоку народнопоетичних значень (“Суб’єкт анімо-аніматичного світу”, “Складова опоетизованого пейзажу — самодостатньої системи одухотвореної природи”, “Символ життя”, “Межа полісвітів універсуму” та ін.), є водночас прямими і зворотними, що свідчить про усталеність цих смислів у поетичному мовленні Б. Пастернака. Разом із тим, мотив розкриває нові грані образу. Так, у позиції об’єкта зіставлення було виявлено мотиви, не звернені до прямих дескрипторів образу — суб’єкта осмислення.
Проведений аналіз засвідчив, що у Б. Пастернака позицію суб’єкта зіставлення розвинено ширше, ніж позицію об’єкта зіставлення. Образи-ізоморфи світового дерева переосмислено за 34 кодами. Широкий діапазон кодів переосмислення, як простих, так і складених, серед яких є дво- и трикомпонентні, свідчить про розвиненість цієї позиції переосмислення у художньо-мовній системі слововживання письменника і про синкретизм образів у авторській картині світу. Найбільш активними є атрибутивний (та його складові), антропоморфний і анімальний коди.
Пастернаківським образам властива синестетична реалізація: візуальні, нюхові, тактильно-смакові і акустичні субститути, що зумовлено синкретизмом, неподільністю образів і уявлень у поетичному мисленні автора.
Часто образ формально виступає у позиції суб’єкта осмислення, але тяжіє до переосмислення за антропоморфним кодом (позиція СЗ). Такий перехідний випадок можна пояснити прагненням письменника переважно до осмислення, а не переосмислення сакральних сутностей, а також розмитістю меж суб’єктно-об’єктних відносин у пастернаківській картині світу.
У структурі інтенсіонального поля кожного з образів-ізоморфів світового дерева наявна хоча б одна з ознак, що є маркерами їхнього ізоморфізму універсальному символові “світове дерево”: космогонічність (креативність), медіарність, ідея родючості. Усім образам властиві такі риси, як анімо-аніматичність й амбівалентність. Це пов’язано як із загальною спрямованістю міфопоетичного світосприйняття, так і з найважливішими функціями світового дерева, що є центром і початком творення космосу і сполучною ланкою між полісвітами універсуму.
Аналіз універсального символу "світове дерево" у текстах Б. Пастернака дозволяє класифікувати його як стрижень авторської міфопоетичної мовної картини світу. Можна говорити про “деревоцентричність” поетичної свідомості Б. Пастернака. Склад інтенсіонального поля розглянутих образів-ізоморфів світового дерева — демонструє значне переважання (кількісне — за числом актуалізацій та якісне — за діапазоном смислів) блоку міфопоетичних значень над фоново-енциклопедичними. Серед дескрипторів образів виявлено велику кількість символів, які є базовими значеннями у міфопоетичному універсумі. В цілому міфопоетична картина світу Б. Пастернака характеризується глибокою орієнтацією на етнічний міф і є своєрідним явищем у російській поетичній мові ХХ ст.
Отже, результати дослідження свідчать про центральну роль універсального символу “світове дерево” у формуванні індивідуально-авторської картини світу і його здатність бути джерелом художньо-поетичного мовлення і, таким чином, служити своєрідним маркером ідіостилю письменника. Ця теза може стати вихідною для подальших розвідок в окресленому напрямку.
Публікації автора:
1. Диапазон смыслового варьирования ключевых слов "дождь" и "ливень" в поэзии Б. Пастернака // Русский язык и литература в учебных заведениях. –– 1998. –– № 5—6. — С. 34—38.
2. Мифопоэтическая ипостась образа дождя в поэзии Бориса Пастернака // Вісник Харківського ун-ту. Сер. “Філологія”. — Вип. 448: Міф і міфопоетика у традиційних та сучасних формах культурно-мовної свідомості. — Харків, 1999. — С. 223—226.
3. Универсальный символ “мировое древо” как основа мифопоэтической картины мира Б. Пастернака // Русский язык и литература в учебных заведениях. — 2000. –– №3. — С. 35—37.
4. Проблема моделирования мифопоэтического универсума этноса и творческой личности // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. праць. Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. — К., 2000. — 304 с. — С. 228—240.
5. Взаємодія різних семіотичних систем у міфопоетичному універсумі Б. Пастернака // Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 9: Зб. наук. праць. — К.: Вид.–пол. центр “Київський університет”, 2003. — 430 с. — С. 367—371.
6. Образ-мифологема “ночь” как хронотопический изоморф мирового древа в мифопоэтической картине мира Бориса Пастернака // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць. Випуск 11. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. — 446 с. — С. 138—143.
7. Особливості концептуалізації універсального символу “світове дерево” в ідиостилі Б. Пастернака // Мовні і концептуальні картини світу. Вип. 12: Зб. наук. праць. — К.: Вид.-пол. центр “Київський університет”, 2004. — 312 с. — С. 149—154.
8. Образ-мифологема “фонарь” в структуре мифопоэтического универсума Б. Пастернака // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. — Вип. 16. Кн. 1. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. — 348 с. — С. 108 —111.
9. Универсальный символ “мировое древо” и его место в мифопоэтической картине мира Б. Пастернака // Текст в лингвистической теории и в методике преподавания филологических дисциплин: Материалы III Межд. науч. конф., 12—13 мая 2005 г., Мозырь: В 2 ч. Ч. 1. — Мозырь: УО МГПУ, 2005. — 156 с. — С. 40—42.
