В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо раціоналізації українсько-російських торговельно-економічних відносин в умовах глобалізації і регіональної економічної інтеграції. Запропоновані нові науково-методичні підходи до вирішення поставлених питань, які, враховуючи стратегічне значення для України економічних відносин з РФ, мають істотне значення для підгалузі науки „Світове господарство і міжнародні економічні відносини”, а також практики розвитку і вдосконалення економічних відносин між Україною і Росією в сучасних умовах. Проведене дисертаційне дослідження дає можливість зробити наступні висновки: 1. Глобалізація як вищий рівень сучасних міжнародних економічних відносин характеризується якісними структурними зрушеннями у світогосподарській системі, надаючи можливості динамізації розвитку і, одночасно, генеруючи нові політичні, інформаційно-технологічні, соціально-економічні виклики і проблеми міжкраїнової взаємодії. Суттєво змінюються як умови, так і концептуальні підходи до формування національних зовнішньоекономічних політик, коли на реалізацію традиційних державних регулятивних функцій все більш відчутно впливають інші суб’єкти глобальної економіки – регіональні економічні угрупування країн, міжнародні економічні організації, транснаціональні корпорації і недержавні організації. 2. Міжнародні інтеграційні процеси мають, як і розвиток світової економіки, циклічний характер: періоди їх посилення змінюються процесами їх дезінтеграції. Оцінюючи вплив економічної інтеграції на розвиток світової економіки, а також торговельно-економічних відносин між країнами, необхідно відмітити, що вона апріорі значно прискорює ці процеси, про що свідчить динаміка основних показників світового економічного розвитку. Розвиток різних форм інтеграції спричинює синергічний ефект, тобто ефект взаємодоповнення і взаємопосилення, що досягається завдяки поєднанню (інтеграції) зусиль партнерів з різних країн. 3. Аналіз динаміки і структури зовнішньої торгівлі між Україною і РФ виявив цілу низку проблем, які негативно впливають на процес інтеграції України до системи світового господарства. Оскільки як експортні поставки до Росії, так і імпорт з останньої були неритмічними, а структура товарного обміну між країнами є недосконалою: Україна експортує до РФ в основному продукти з низьким рівнем обробки і імпортує з Росії переважно енергоносії і сировинні матеріли, це знижує ефективність зовнішньої торгівлі між країнами і ефективність торгівлі України в цілому. Хоча частка РФ як в експорті, так і імпорті України поступово скорочується, що відбувається в основному внаслідок переорієнтації української торгівлі на ринки інших країн, вона до теперішнього часу залишається досить високою. 4. Аналіз інвестиційних процесів, що відбуваються між Україною і РФ в останні роки, засвідчив значне збільшення вкладань російського капіталу в стратегічні галузі української економіки і в першу чергу в паливно-енергетичний комплекс, що становить певну загрозу для економічної безпеки країни, а також може негативно вплинути на процеси її інтеграції до системи світового господарства. Ситуація обтяжується ще тим, що обсяг українських інвестицій в російську економіку значно нижче від російських в економіку України і вони направляються в основному в галузі виробництва, які не є стратегічними для Росії. Рівень співробітництва між країнами у виробничій сфері є недостатнім. Більшість коопераційних зв’язків, які існували між підприємствами країн до проголошення незалежності, в даний час не функціонують, науково-технічні програми, що спільно розробляються країнами, не передбачають єдиного бюджету, а кожна зі сторін свою частину розробок фінансує самостійно. Внаслідок цього в разі їх недостатнього фінансування з боку однієї з сторін затримують розробки іншої і проекту в цілому. Крім того, в ряді проектів з кооперації передбачається, що питання збуту їх результатів сторони вирішують самостійно, внаслідок чого стають конкурентами при реалізації результатів спільних проектів. 5. Аналіз українських і російських інтересів у двосторонніх відносинах свідчить про певну їх суперечність. Для України пріоритетними є відносини в економічній сфері, в той час як Росія намагається залучити Україну в коло своїх геополітичних інтересів і виходячи з цього будувати економічні відносини між країнами. На думку автора, в перспективі двосторонні економічні відносини між Україною і Росією необхідно будувати виходячи з загальносвітових процесів, а саме більш активної інтеграції обох країн до глобальної системи світового господарства. В аспекті цього, на думку автора, актуальною є розробка спільної українсько-російської стратегії економічного співробітництва, яка має враховувати як національні інтереси країн, так і загальні тенденції глобально інтеграційного розвитку світового господарства. 6. Українські підприємства, що виходять на російський ринок, зустрічають значний конкурентний опір з боку російських підприємств, а також суб’єктів інших країн, що працюють на даному ринку. Для забезпечення збільшення обсягів експорту українських товарів у дисертації пропонується і обґрунтовується застосування наступного методичного апарату: методики оцінки спротиву російського ринку щодо українських підприємств і українських товарів, особливо тих, які вперше виходять на вказаний ринок; проведення активних маркетингових досліджень російського ринку; здійснення заходів стратегічного маркетингу на державному рівні; створення відповідної збутової, інформаційної та іншої інфраструктури. 7. Географічне розташування України потенційно дає широкі можливості для забезпечення в перспективі власним газом та диверсифікації поставок нафти та газу в Україну. Дана проблема має вирішуватися з урахуванням ситуації в цьому секторі світового господарства і економічних факторів. Проведений аналіз ситуації на світовому ринку нафти і нафтопродуктів дає підстави для висновку, що потенційними джерелами (крім російського) задоволення потреб України в нафті на перспективу може розглядатись Близький Схід і Каспійський регіон. Проте, найбільш реальним джерелом для диверсифікації українського імпорту нафти, на думку автора, є нафтові запаси Каспійського моря. Це твердження виходить з того, що ці запаси знаходяться ще на початку активної розробки, достатньо потужні, що дає певну можливість, так би мовити, вступити в гру новим учасникам, у тому числі і Україні. Позитивним для України в цьому аспекті є і те, що вона має на даний момент і певні переваги. Побудова нафтового терміналу в Південному і нафтопроводу Одеса – Броди зробило Україну реальним конкурентом щодо транспортування каспійської нафти в Європу. |