1. Комплексне зіставно-типологічне дослідження міжмовної дієслівної омонімії в українській і російській мовах з погляду їхньої форми і змісту засвідчує, що в основу її класифікації можна покласти різні принципи й критерії: зовнішню та внутрішню форми слова, формальні й акцентологічні розбіжності, морфемну та словотвірну корелятивність, якісне і кількісне співвідношення семантичних структур дієслів, характер співвідношення між прямим і переносним значенням, способи номінації омонімічних одиниць. 2. Шляхом поєднання семасіологічного й ономасіологічного підходів виокремлено абсолютну та відносну, гетерогенну та гомогенну міжмовну омонімію, з’ясовано основні джерела її виникнення, зокрема, внутрішньомовну омонімію та полісемію, внутрішньомовну омографію, оказіональний збіг форм, семантичні зрушення первісних значень слів, різну семантичну адаптацію запозиченої лексики, омонімію кореневої та афіксальниої морфем, зумовлену неоднаковими синтагматичними зв’язками між афіксами і дієслівною мотивуючою основою, рідше – міжчастиномовну омонімію й омоформію. 3. Функціонально-семантичний підхід до міжмовної дієслівної омонімії дає змогу виокремити абсолютні омонімічні одиниці, що мають одне і більше різних значень, на відміну від відносних, які постають на спільному семантичному тлі з різними співвідношеннями прямого та переносного, загальномовного і діалектного значень, їх різною стилістичною маркованістю, сферою вживання та іншими характеристиками. 4. Семантико-етимологічні, або гомогенні, кореляти характеризуються збереженням тісного семантичного й мотиваційного зв’язку між первинним чи вторинним комплексом семантичних структур, на відміну від гетерогенних, яким притаманна семантична дивергенція ЛСВ або випадковий збіг між лексемами, що представлені різноструктурними, різнокореневими аломорфними одиницями. 5. Функціонально-семантична стратифікація абсолютної та відносної омонімії орієнтується, з одного боку, на сигніфікативне поле дієслівної семантики, референтну сферу дієслів та їх мотивацію, на основі чого з’ясовано належність ДМО до певних функціонально-ономасіологічних груп у співвідношенні зі способами дієслівної дії, аспектуальними класами та іншими граматичними категоріями: перехідністю/неперехідністю, зворотністю тощо. Відмінності між цими ДМО простежуються й на рівні різних структурних типів та дериваційних гнізд одиниць. 6. Категоріальною ознакою гомогенної міжмовної омонімії є семантика активної фізичної дії з боку агенса — вилучення, зміна, обробка предмета, яка експлікується значною кількістю перехідних дієслів з прямим об’єктом дії. Неоднорідність семантики цих дієслів зумовлена різним виявом дії стосовно її внутрішньої межі (однократності, багатократності, тривалості, обмеженості, інтенсивності тощо), денотати яких виражають схильність до семантичного поєднання з дієсловами на позначення внутрішнього стану людини, візуального сприймання. 7. З погляду на референтно-ономасіологічні особливості дієслівної семантики відносних омонімічних одиниць передусім вирізняються дієслова звучання, просторової, візуальної, запахової семантики, морально-етичної оцінки, розумової діяльності. Значно рідше представлені омолексеми на позначення емоційного стану, неактивної фізичної, фізіологічної дії, актів мовлення й комунікації, інтелектуальної діяльності, а також ономатопеїчні утворення. В їхній дієслівній семантиці перехрещується кілька семантичних груп, складники яких утворюють різні семантичні й аспектуальні опозиції. Відносна омонімія простежується при збігу в основній частині значень й розбіжностях на тлі вторинних, стилістично і функціонально маркованих ЛСВ, що перебувають на периферії семантичної структури слова. Цей тип омонімії найчастіше зумовлюється незавершеним розпадом полісемії в одній із зіставлюваних мов, рідше – омонімією кореневої морфеми в одній із мов, а також внутрішньомовною омоформією (оказіональним збігом в окремих граматичних формах). 8. На основі протиставлення зазначених одиниць за формальною і семантичною ознаками (паронімічні зближення, кореляція словотвірно й семантично похідних ЛСВ зіставлюваних дієслів, специфіка поєднання омонімічних афіксів з твірною основою або неомонімічних афіксів з омонімічною твірною основою) змодельовано міжмовні перехресні оморяди. |
