В результаті дослідження зроблені такі висновки, що виносяться на захист: 1. В основу стосунків між Україною і Польщею на початковому етапі лягли проблеми кордонів і врегулювання територіальних суперечностей, Прологом у зростанні конфронтації та напруженості між поляками та українцями стали землі Холмщини та Підляшшя та постання на західно-українських землях ЗУНР. 2. Катастрофічне становище УНР, відсутність конкретних варіантів продовження національної боротьби, міжнародна блокада, збіг стратегічних інтересів Ю.Пілсудського і С.Петлюри активізували з боку України налагодження співпраці з Польщею. Польський орієнтир розглядався як крок уперед у досягненні безпеки та суспільно-політичного стабілізації; 3. Еволюція польської політики в українському питанні у 1919-1920 рр. не виходила за рамки великодержавницької концепції. Українське питання залишалось в Польщі предметом гострої полеміки, проте її принципові положення цілком були визначені. Польща, ставши на шлях формування взаємин з Україною, не була стурбована реальним встановленням паритетності та довіри у взаємовідносинах з історичним сусідом; 4. Досягненні українською стороною здобутки під час дипломатичного діалогу з поляками сприяли продовженню визвольної боротьби. Проте українським дипломатам під тиском нездоланних суспільно-політичних проблем не вдалось досягнути більш сприятливих умов співпраці з Польщею; 5. З огляду на тогочасну зовнішню та внутрішню політичну кон’юнктуру договір не спроможний був якісно детермінувати строкатий зміст українсько-польських взаємин. Комплексне дослідження двосторонньої угоди свідчить, що визначальним чинником майбутньої долі України мав стати не Варшавський договір, а наслідки війни з Радянською Росією. Позитив, яких з часом можливо і відновив би втрачений баланс інтересів. Не зважаючи на контраверсійність оцінок угоди, безперечним залишається той факт, що вона давала змогу і надалі провадити широкомасштабну боротьбу з більшовиками за визволення України та створювала перспективи саморозвитку української державності і що найвірогідніше під пильною опікою Польщі. Саме в цьому і полягала основна ідея Варшавського договору. У даному сенсі угода має сприйматись й тлумачитись як життєво необхідна умова незалежності України; 6. На зламі 1920-1921 рр. зміст та стан українсько-польських стосунків практично позбавляв Україну участі у визначенні зовнішньополітичної стратегії та безпосередній реалізації національної ідеї. Динаміка українсько-польських відносин у даний період, що носила відбиток строкатості, невизначеності остаточно засвідчила крах ідеї порозуміння та єднання українського та польського народів; 7. Причини, що призвели до краху надії і сподівання лідерів держав Ю.Пілсудського і С.Петлюри були надто глибокими та нездоланними. Польська політична еліта українську проблему розглядала через призму польської присутності на українській землі, що у свою чергу стало чи не найголовнішою перешкодою на шляху до згоди та порозуміння між Польщею та Україною. Тодішня драма двосторонніх відносин полягала не у формальному з’єднанні та проблемах взаємин, що виявились при цьому, а в слабкості та вразливості суспільств обох держав; 8. Розвиток міждержавного співробітництва має передбачати зменшення односторонньої залежності, створення сприятливих альтернатив та вигідних стратегічних орієнтирів. Сьогодні науковці України та Польщі мають дедалі частіше проводити спільно грунтовні і комплексні дослідження з актуальних проблем історії українсько-польських відносин з метою створення якісно нових, виважених, перспективних засад, що сприяли б подальшому розвитку взаємовигідних та рівноправних стосунків як на офіційному, так і на побутовому рівні. ОПУБЛІКОВАНІ АТОРОМ ПРАЦІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 1. Польсько-українська угода 1920 р. її політико-економічна доцільність. // Збірник праць вчених. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України.-Вип.21.-К., 1999.-С.25-27. 2. . Польща та укрїнське питання в контексті ризьких мирних переговорів 1920 року. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка.-Серія Історія.-Вип.58.-К., 2001.-С.62-65. 3. Українсько-польські відносини у 1918 р. // Пам’ять століть.- № 2.-К., 2002.-С.68-73. 4. Українсько-польський діалог восени 1919 р. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка.-Серія Історія.-Вип.62.-К., 2002.-С.41-44. 5.До питання польсько-українсько союзу 1920 р. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка.-Серія Історія.-Вип.63-64.-К., 2002.-С.70-72. 6. Українсько-польські відносини 1919-1921 рр. // Україна і Польща в XX столітті: проблеми і перспективи взаємовідносин: Матеріали міжнародної конференції.-Київ-Краків, 2002.-С.63-66. | 