Анотація до роботи:

Вакульчук О. А. Українські нотні видання 1923–1934 рр.: книгознавчий і бібліографічний аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України, Київ, 2006.

У дисертації досліджуються українські нотні видання 1920 – початку 1930-х років у книгознавчому і бібліографічному аспектах. З’ясовано характер впливу історико-культурних факторів на стан розвитку музичної творчості і нотовидавничої справи в Україні. Об’єкт вивчення, а саме нотні видання інструментальної музики, розглядається не ізольовано, а як складова частина національного бібліографічного репертуару. Здійснено історико-книгознавчий аналіз масиву нотних видань, доведено їх самостійну джерелознавчу цінність. Виокремлено профільну колекцію українських нотних видань 1923–1934 рр., опрацьовано, описано, систематизовано та введено до БД. Таким чином, здійснено реконструкцію означеного фонду на основі впровадження сучасних методик обробки матеріалу в автоматизованому режимі. Це стало основою для реконструкції відсутньої частини фонду архівного примірника українських нотних видань, а саме архівного примірника періоду 1923–1934 років.

1. Історико-культурні, соціально-політичні умови, в яких перебувала Україна в період 1923–1934 рр., відіграли роль об’єктивних чинників, що вплинули на перебіг культуротворчих процесів і зумовили їх суперечливість. З одного боку, широке розгортання національно-культурного відродження, що охопило всі сфери українського духовного життя, державна політика українізації сприяли появі і публікації високохудожніх творів яскраво національного забарвлення, осмисленню української культури у світовому контексті; з іншого – ідеологічні рамки, що вимагали дотримання догм і скеровували творчий процес у напрямку уніфікації. Відправною точкою цього напрямку стало проголошення у 1924 р. гасла “Жовтень в музику!” Наступний етап (1926 – початок 1930-х рр.) означений посиленням ідеологічного тиску, вимогами обов’язкового втілення в музиці радянської тематики. Об’єднання всіх композиторів у єдину Спілку радянських композиторів (1932 р.) означало формування тоталітарного підходу до керівництва творчими організаціями, політизації мистецтва. Завершальний етап характеризується переходом до моностильового принципу в мистецтві внаслідок утвердження єдиного для всіх “працівників культурного фронту” методу соціалістичного реалізму, теоретичні засади якого були виголошені А. Ждановим у 1934 році.

2. Композиторська творчість 20 – початку 30-х рр. ХХ сторіччя охоплює майже всі відомі на той час жанри вокальної та інструментальної музики, а також репрезентує нові, пов’язані з новим соціальним устроєм, звичаями, побутом, новою ідеологією. У колі різноманітних жанрів і річищі властивого даному історичному періоду стилю епохи формувався національний стиль, що органічно поєднав фольклорні елементи, традиції академічної професійної музики, форми і виражальні засоби музики масової. Композиторська творчість в галузі інструментальної музики представлена іменами світового рівня: В. Косенко, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький. У цей час творили й менш відомі композитори, а також ті, чиї імена тривалий час замовчувались. Останнім часом ці імена повертаються з небуття: О. Берндт, В. Грудин, В. Йориш, В. Костенко, К. Реґаме, П. Сениця, В. Фемеліді, М. Фоменко, О. Чишко, В. Шуть та інші.

3. У ході дослідження проведено пошук бібліографічної інформації у бібліографічних, музикознавчих джерелах та періодичних виданнях. Найбільше даних щодо нотних видань періоду 1923–1934 років містить єдиний в Україні ретроспективний бібліографічний довідник “Музична література УРСР (1917–1965)”. З огляду на час виходу даного довідника, в ньому відсутня значна частина творів, а наявні описи нотних видань потребують коригувань і доповнень з позицій сучасного стану розвитку бібліографічної науки. Музикознавчі праці значно розширили пошукове коло музичних творів досліджуваного періоду. За списками творів персоналій, за жанрами композицій та їх назвами, що трапляються на сторінках музикознавчих досліджень, проведено пошук рукописів і видань інструментальних творів з подальшим бібліографічним описом останніх. Бібліографічну інформацію в мистецьких журналах представлено у вигляді списків рукописних і друкованих творів українських композиторів, рекламних проспектів найпотужніших видавництв, що друкували ноти. Таким чином дане джерело стало важливою ланкою інформаційного ланцюга.

4. Нотні видання 1923–1934 років, виявлені у фондах НБУВ та інших бібліотек, свідчать про різножанровість виданих творів, пов’язану з орієнтованістю на різні суспільні потреби: ідеологічні, естетичні, виконавські – професійні та аматорські, виховні. Друковані ноти відбивають особливості та запити епохи, тому їх поява і побутування тісно пов’язані з конкретними історичними умовами. Порівняльний аналіз друкованих видань творів українських композиторів і нотних рукописів дозволив з’ясувати співвідношення реального стану композиторської творчості і друкованої нотної продукції, що виявилося неадекватним. Очевидною є перевага рукописів. Не завжди твори заборонялися до друку з ідеологічних причин. Часто до Вищого музичного комітету – органу цензури при Головполітосвіті НКО – надходили недосконалі з мистецької точки зору твори, непрофесійні щодо композиторської техніки тощо. Ці твори з’являлися й існували поряд з високохудожніми зразками української музики і створювали своєрідне інтонаційне тло епохи.

5. Історико-книгознавчий аналіз масиву нотних видань засвідчив, що, всупереч усталеній думці про значне переважання видань вокальної музики у зазначений період, масив нотних видань інструментальної музики виявився не менш масштабним і репрезентативним щодо характеристики епохи. Як особливість досліджуваного періоду слід відзначити співіснування і рівнобіжний розвиток двох напрямів музичного мистецтва, котрі наочно репрезентує репертуар нотних видань інструментальної музики: а) академічного, представленого творами для симфонічного оркестру, струнного квартету, фортепіано, скрипки, віолончелі тощо; б) напряму, пов’язаного з масовою музикою: твори для духових, ударних оркестрів, оркестрів та ансамблів народних інструментів; п’єси естрадних жанрів побутової музики тощо.

6. З метою упорядкування та структуризації масиву нотних видань інструментальної музики, в дисертації здійснено їх класифікацію за такими ознаками: засоби виконання, види видань, видавництва, жанри творів, форматні ознаки, форма викладу нотного тексту. В роботі вперше залучено, проаналізовано і введено до наукового обігу кримські видання (колекція Я. Богорада, твори Є. Дорфмана, Г. Лершмюля).

7. В результаті аналізу діяльності видавництв, які друкували ноти у 1923–1934 роках, з’ясовано, що найбільшу кількість інструментальних творів видали ДВУ, КМП, “Мистецтво”. Упродовж зазначеного періоду робота видавництв була хвилеподібною, досягнувши вершини у 1930 р. і розвивалася залежно від багатьох об’єктивних чинників – державної політики, економічних умов, потреб і уподобань епохи, культурного рівня населення. Незважаючи на труднощі, видавництва працювали збалансовано і впорядковано, що дозволило уникнути паралелізму в роботі. КМП друкувало переважно фортепіанну літературу; ДВУ – твори для духового оркестру та оркестру народних інструментів, фортепіанний педрепертуар; “Мистецтво”, розпочавши свою діяльність 1932 року, видало симфонічні твори українських композиторів, твори для сольних інструментів (фортепіано, скрипка, баян, флейта, кларнет) тощо. Однакову кількість струнних квартетів українських композиторів видало “Мистецтво” та ДВУ. У досліджуваний період в роботі видавництв простежується пріоритетний напрям – публікація творів українських композиторів. Важливим є факт видання зібрань творів українських композиторів-класиків – М. Леонтовича, М. Лисенка, класичних зразків творів Я. Степового, К. Стеценка. Відмітною рисою періоду, означеного проведенням державою політики українізації, є публікація московським “ГИЗ”ом творів українських композиторів з характерним оформленням видань двома мовами – російською та українською. У дисертації вперше запропоновано і використано систему аналізу нотних видань за видавничими серіями і видавничими каталогами, що спрощує їх пошук і дозволяє виявити, проаналізувати та описати максимальну кількість нот. Відбирання видань за номерами серій надало змогу впевнитися, що у фондах НБУВ представлені всі нотні видання, надруковані у досліджуваний період і припустити, що репертуар даного періоду є повним, якщо повними є серії.

8. На сучасному етапі входження України до світового інформаційного простору і в контексті завдань комп’ютеризації в галузі національної бібліографії, пріоритетним напрямом є практична робота зі складання баз даних українського музичного бібліографічного репертуару. У середовищі програмного пакету САБ “IRBIS” створено БД українських нотних видань інструментальної музики 1923–1934 років. У результаті проведеного дослідження здійснено науково-бібліографічну реконструкцію комплексу нотних видань – складової частини національної бібліографії України.

Для вивчення процесу розвитку музичного мистецтва важливим є кожний твір - і високохудожній, і маловартісний. Створення музично-бібліографічного репертуару допоможе вченим підняти весь пласт української музичної спадщини, вивчити і надати естетичну оцінку кожному твору, відтворити розмаїте буття музичної культури України.

Публікації автора:

1. Вакульчук О. Музично-фольклористична спадщина П. Демуцького // Рукописна та книжкова спадщина України. – К., 2000. – Вип. 6. – С. 28–45.

2. Вакульчук О. Нотографічний репертуар спадщини В. Костенка (1923–1934 рр.) // Наукові праці Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського. – К.: НБУВ, 2000. – Вип. 7. – С. 241–249.

3. Вакульчук О. Формування національного репертуару нотних видань періоду українізації (перша половина 20-х років) // Наукові праці Національної бібліотеки імені В. І.Вернадського. – К.: НБУВ, 2002. – Вип. 9. – С. 358–364.

4. Вакульчук О. Мистецькі періодичні видання 20 – початку 30-х років ХХ століття як джерело дослідження проблем української музичної культури // Українська періодика: Історія і сучасність : Доповіді та повідомлення Восьмої науково-теоретичної конференції. – Львів, 2003. – С. 330–336.

5. Вакульчук О. Музично-бібліографічна інформація в українській радянській періодиці 20 – початку 30-х років ХХ ст. // Українська періодика: Історія і сучасність. Доповіді та повідомлення Дев’ятої науково-теоретичної конференції. – Львів, 2005. – С. 298–305.