Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Слов’янські мови


Совтис Наталія Миколаївна. Українські лексичні запозичення в польській літературній мові : дис... канд. філол. наук: 10.02.03 / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. - К., 2005.



Анотація до роботи:

Совтис Н.М. Українські лексичні запозичення в польській літературній мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.03 – слов’янські мови. – Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Київ, 2005.

У дисертації вперше здійснено дослідження українських лексичних запозичень у польській літературній мові другої половини XVIІІ – кінця XX ст. З’ясовано соціально-історичні та культурні передумови проникнення українізмів у польську мову, встановлено критерії виділення та способи адаптації запозичень до норм польської літературної мови. Досліджено, що запозичення українських лексичних елементів у польську літературну мову другої половини XVIII – кінця XX ст. відбувалося усним (говірки, т.зв. кресовий діалект), та писемним (мова художньої літератури) шляхом.

Зафіксовано близько 300 українізмів, переважну більшість яких складають конкретні назви (99%) з тематичним центром ‘людина’, а також з діяльністю, пов’язаною з нею. Найбільшу кількість запозичень засвідчено серед назв осіб та груп людей, анімальної, флористичної, побутової та військової лексики. Серед українізмів виділена суто українська лексика, спільнослов’янська, активізована в польській літературній мові під впливом української (35%), а також слова, запозичені українською зі східних (50%) та інших мов.

Встановлено, що серед аналізованих українських лексичних елементів, які функціонують у сучасній польській мові, 54% запозичено з ХVІ–ХVІІ ст. та 46% – з ХVІІІ–XIX ст.

Найбільший вплив українських лексичних елементів на формування лексичного складу польської літературної мови аналізованого періоду простежено в період романтизму. Завдяки творчості польських письменників, які походили з етнічних українських земель та використовували у своїх творах українізми, слова українського походження вживалися носіями як власне польські і входили до основного лексичного складу літературної мови.

Тривалі політичні, культурні, економічні взаємини, територіальна близькість сприяли тісним українсько-польським мовним контактам. Як наслідок, у складі польської літературної мови зафіксовано близько 300 запозичень з української мови. Для українських лексичних елементів характерний антропоцентризм. Переважну більшість складають конкретні назви (99%) з тематичним центром ‘людина’, а також з діяльністю, пов’язаною з нею.

Переймання, а згодом і запозичення українських лексичних елементів у польську літературну мову другої половини XVIII – кінця XX ст. відбувалося усним (говірки, т.зв. кресовий діалект), а також писемним (мова художньої літератури) шляхом.

Частина українізмів проникла до польської мови ще в XVI-XVII ст., створивши підґрунтя для функціонування українських слів у XVIII-XX ст. не тільки як екзотизмів у творах польських письменників – вихідців з етнічних українських земель, але як стилістично нейтральної лексики. Запозичення набули особливого поширення в епоху романтизму, коли посилено пропагувалися зв’язки творчості письменника з його найближчим оточенням, із землею і народом, серед якого він живе, із фольклорними й історичними традиціями. Саме цей період дав найбільш відомі постаті авторів поляків, які у своїх творах уживали українські лексичні елементи, що сприяло поширенню в польській мові слів з h (hoy); впровадженню нових суфіксів, префіксів або їх значень: -ec – для етнічних назв (pohaniec); -iszcz-e – для назв місцевостей (siedliszcze); -aj-o – для назв виконавців дії (szukajo); -ek – для здрібнілих форм (hoowieka); prze-przeczysta.

Для виділення українізмів використовуємо фонетичні критерії: наявність повноголосся, розвиток псл. tort, tolt в trat, tlat, уживання h, голосні у, а замість носових , , відсутність переходу >а перед твердими передньоязиковими, перехід dl>l, перехід в ol, в or, граматичні критерії: суф. -iszcz-e, -yszcz-e, суф. –un, суф. -ес тощо, а також семантичний, територіальний, часовий, лексичний критерії.

Найбільш поширеним способом адаптації зафіксованих лексичних запозичень є фонетична субституція – у 70% українізмів відбулися зміни в системі вокалізму і консонантизму. Частину слів ужито без будь-яких змін. Наголос перенесено на передостанній склад за нормами польської літературної мови.

Серед іменників виділяємо такі тематичні групи лексики: побутова, юридично-економічна, флористична, анімальна, виробнича, міфологічна, абстрактна лексика, назви осіб, житла, поселень, місцевостей, частин тіла та найменування з народної медицини, військові назви. Окрім того, характеризуємо прикметникову та дієслівну лексику.

У семантиці близько 55% українізмів не відбулося жодних змін: bajdak, bandura, basztan, czupurny, haas, hreczka, jar, ihumen, kaleka, kobza, koromyso, meczet, nahajka, oseedec, pop, step тощо. В інших лексемах спостережено розширення або звуження семантики в порівнянні з функціонуванням цього слова в українській мові: bezhoowie, bobak, burzan, czereda, dere, duha, wataha. Виділяємо багатозначні слова: bohater, chata, chmyz, chutor, dubas, hoota, hula, korowd, kure, hramota, tabun та ін. У більшості українізмів зміни в семантиці відбулись у XIX-XX ст.: buczuk, harata, komysz, tabun, wataha (80%).

Значну кількість запозичень становлять застарілі слова: baskak, horda, horodniczy, feredzia, jarmuka, opryszek, petyhorzec, pohaniec (35%). Деякі називають реалії, які характерні лише для культури, життя та побуту українського народу, тобто їх використання в польській розмовній та писемній мові стилістично обмежене: baabajka, bandura, basztan, chutor, hopak, kobza, korowaj, pop та ін. Близько шістдесяти лексем у сучасній польській мові та її різновидах сприймаються як власне польські слова, які у носіїв мови вже не асоціюються з українізмами: bohater, bohomaz, boryka si, buhaj, buszowa, chata, czereda, czupurny, czupurzy si, derka, haas, hoy, hula, korowd, mereka, opryszek, serdak, tabun, wataha.

У залежності від часу фіксації у польських писемних пам’ятках запозичення поділили на такі, що засвідчені:

у ХV ст.: ataman, derka, dubas, huba, knia, mikina, pop, proskura, rohatyna, waach;

у ХVІ ст.: baskak, bohater, braha, burzan, chata, futor, czajka, duha, haas, haastra, hoobla, horodyszcze, hospodyn, hramota, hreczka, hultaj, kobza, kurchan, kure, nahajka, oczeret, prowodyr, sahajdak, szarawary, wataha та ін.;

у ХVІІ ст.: asau, bajdak, bandura, berkut, bobak, buhaj, buczuk, burka, chystek, czereda, hoota, houbiec, hoysz, hoy, hula, hulajgrd, kompaczyk, komysz, oszak, maa, mierzyn, moodyca, nadwery, opryszek, petyhorzec, pohany, poroh, semen, soboda, toumbas, upir, wiedma та ін.;

у ХVІІІ ст.: ajer, baabuch, bereka, choodziec, czupurny, derkacz, duha, dua si, hajdamaka, haaburda, kaprawy, korowaj, korowd, kuternoga, oseedec, pohaniec, prysiud, sadyba, sicz, step, wesele тощо;

у XIX ст.: bajdykowa, bakun, baabajka, baagua, baraban, basztan, bezhoowie, bodiak, boryka si, bundz, buszowa, chandra, chmyz, czerep, czumak, czupurzy si, czwani si, hajdawery, halawa, harata, hlak, houbi, hopak, joop, kaczan, kaamuci, katran, koba, koromyso, kucja/kutia, kupaa, mereka, oczajdusza, tabun, wataka, orowa та ін.

Отже, хронологічно 54% українізмів запозичено у польську літературну мову у ХVІ-ХVІІ ст. та 46% у ХVІІІ-XIX ст.

Серед аналізованих українських лексичних елементів виділяємо суто українську лексику, спільнослов’янську, активізовану в польській літературній мові під впливом української (35%), слова, що ввійшли в українську розмовну або літературну мову із церковнослов’янської, через яку – з грецької (5%), а також слова, запозичені українською зі східних (50%) та інших мов.

Українські лексичні елементи мали вплив на формування лексичного складу польської літературної мови, зокрема, це простежується в період романтизму, коли польські письменники, які походили з етнічних українських земель, використовували у своїх творах українізми для відтворення локального колориту. З часом ця лексика стала вживатися носіями як власне польська і ввійшла до основного лексичного складу літературної мови.

Слід зазначити, що активізація політичних та економічних стосунків між Україною та Польщею на сучасному етапі та останні політичні події сприяють подальшому запозиченню українських елементів у польську мову.

Публікації автора:

Рудковська Н.М. До вивчення українізмів у польській мові // Нова педагогічна думка. – 1999. – №3. – С. 73-78.

Рудковська Н.М. Українізми в польській військовій термінології // Проблеми славістики. – 1997. – №1. – С. 98-107.

Рудковська Н.М. Українізми серед назв рослин у східномалопольських говірках // Ukraiskie i polskie gwary pogranicza. – Польсько-українські мовознавчі зустрічі. 1. – Lublin-uck: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, Oddzia w Lublinie, – 2001. – S. 69-75.

Рудковська-Совтис Н.М. Періодизація, соціально-історичні та культурні передумови проникнення українізмів у польську мову // Наукові записки: Журнал Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка: Філологічні науки. – 2002. – №44. – С. 182-186.

Совтис Н.М. Українські лексичні елементи в польській міфологічній лексиці// Слов’янський вісник. Філологічні науки. – Рівне, 2004. – Вип. 5. – С. 230-236.

Совтис Н.М. Українські лексичні запозичення в польській музичній термінології // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії. – Рівне, 2004. – Вип. 12. – С. 62-65.