Анотація до роботи:

Мацапура В.І. Українська тема в російській літературі першої половини ХІХ століття (проблеми еволюції, міфологізації, інтертекстуальності). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.01.02. Російська література. Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, Сімферополь, 2002.

В дисертації простежується еволюція української теми в російській літературі першої половини ХІХ століття з акцентом на проблемах міфологізації та інтертекстуальності. Аналізується велика кількість творів, визначається роль цієї теми в розвитку російського романтизму.

По-новому осмислені і висвітлені українські мотиви, сюжети і образи у творчості Ф. Глинки, О. Сомова, К. Рилєєва, М. Маркевича, О. Шаховського, О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Погодіна, Ф. Булгаріна, Н. Кукольника та інших. Встановлено, як мінявся національний образ України у сприйнятті предромантиків і романтиків.

Розглядаються приклади міфологізації образу «Малоросії», авторські міфи про українське козацтво, Хмельницького, Мазепу.

Досліджуються інтертекстуальні зв’язки між художніми текстами, а також вплив фольклорних та історичних джерел на розвиток української теми в російській літературі 1800-1840-х років.

У висновках підкреслюється думка про те, що українська тема — значне і досить помітне явище в розвитку російської літератури першої половини ХІХ століття.

Образ України, її природа, героїчна історія, специфічні риси українського національного характеру були предметом роздумів і творчих пошуків як для письменників першого ряду — Пушкіна і Гоголя, так і для другорядних поетів і прозаїків — Ф. Глинки, В. Нарєжного, О. Сомова, К. Рилєєва, М. Маркевича, О.Шаховського, А. Погорельського, М. Загоскіна, М. Погодіна, Ф. Булгаріна, Н.Кукольника та багатьох інших. Протягом першої половини століття (1800-1850) інтерпретація української теми в російській літературі зазнала змін, пройшла значну еволюцію, у якій чітко виділяються окремі етапи.

У предромантичний період у жанрі сентиментальної «подорожі», етнографічного нарису був створений ідилічний образ «Малоросії», міф про Україну як Аркадію, словянську Авзонію. В. Ізмайлов, П. Шаліков, П. Сумароков, І. Долгорукий, О. Льовшин сприймають її як «полуденную Россию» і разом з тим демонструють неповторну своєрідність її національного життя, оригінальність мови та багатство фольклору. У цей період намітилися тенденції, які знайшли подальший розвиток у романтичній літературі: інтерес до історичного минулого України, її культури, етнографії і т.д.

На зміну описовості, властивій нарису, прийшли спроби змалювання історичних осіб та подій, прикладом чого можуть слугувати незавершений роман Ф. Глинки «Зиновий Богдан Хмельницкий, или Освобожденная Малороссия», водевіль О. Шаховського «Казак-стихотворец». Письменники свідомо обирають шлях авторської міфотворчості, надаючи перевагу домислу перед історичним фактом. Подібні явища спостерігаються також у творчості В. Нарєжного. «Малоросійський» побут невідємна складова того тла, на якому розвивається дія більшості його романів і повістей. Він одним із перших в російській літературі звернувся до образу Запорозької Січі. Створені ним образи українських гетьманів з вигаданими іменами та анахронізми свідчать про те, що письменник створює власні міфи на матеріалі української дійсності. До його творчих здобутків належить намагання якомога ширше охопити український матеріал, урізноманітнити прийоми його художнього висвітлення (масові сцени, панорамне зображення, деталізація, введення українізмів тощо).

Українська тема набуває небувалого раніше поширення в період романтизму, про що свідчить велика кількість письменників, котрі звертаються до її розробки, жанрове розмаїття творів, що зявилися у 1820-1830-і роки.

«Малоросійський» матеріал був благодатним підгрунтям для розвитку теорії і практики російського романтизму. Використовуючи його, романтики реалізували свій інтерес до явищ незвичайних і екзотичних, українських звичаїв, фольклору, міфології, національного характеру. Звернення до героїчного минулого українського народу, його боротьби за свободу актуалізувало почуття туги за минулим, вольнолюбиві настрої, яким належить важлива роль в естетиці романтизму.

У романтичній поезії великої популярності набуває образ Богдана Хмельницького, який сприймається як символ боротьби за свободу рідного краю, як романтичний ідеал. К. Рилєєв, М. Маркевич, Ф. Глинка підкреслюють його мудрість і рішучість, відтворюючи яскраві епізоди, почерпнуті з народних переказів та історичних джерел.

Одним із центральних образів російської романтичної літератури стає образ Івана Мазепи, який цікавив поетів і прозаїків як політичний лідер і складна особистість. У поезії Рилєєва і Пушкіна (вперше в російській літературі) були намічені неоднозначні підходи до відтворення характеру українського гетьмана. У творах Рилєєва “Петр Великий в Острогожске”, “Войнаровський”, а також у поемі Пушкіна “Полтава” в самій структурі художніх текстів “закладені” різні оцінки образу Мазепи, висловлені різні точки зору на його вчинки. На сторінках поетичних творів знайшли вияв дві полярні позиції: Мазепа зрадник і Мазепа патріот, справжній борець за свободу вітчизни. І хоча домінуючу роль виконував романтичний міф про Мазепу-зрадника, що віддзеркалював настрої тієї історичної доби, все ж не слід забувати про прагнення поетів показати цю складну особистість з різних боків. У цій багатогранності висвітлення постаті гетьмана слід убачати один із здобутків російської романтичної літератури.

Подібні тенденції спостерігаються також у прозі, зокрема в романі Ф. Булгаріна «Мазепа». Створюючи образ головного героя, автор історичного роману намагається урівноважити негативні риси позитивними, підкреслюючи, з одного боку, хитрість, підступність гетьмана, з іншого його патріотизм, мудрість і рішучість. У романах “Димитрий Самозванец” і “Мазепа” Ф. Булгаріна домисел домінує над історичним фактом. Булгарін створює свої міфи про Запорозьку Січ, Івана Мазепу і Семена Палія.

У творчості О. Сомова, М. Гоголя українська тема є однією з основних. Письменників обєднує звернення до українського побуту, української демонології, а також намагання підкреслити синтез язичницького і християнського як характерну особливість світосприйняття героїв. Українські легенди і перекази відіграють у їхніх творах не епізодичну, а структуроутворюючу роль.

Творчість Гоголя — апогей у розвитку української теми в російській романтичній прозі. У збірках «Вечера» і «Миргород» письменник висвітлив образ «Малоросії» «зсередини», як людина, котра добре знає реалії українського життя, народні перекази, легенди тощо. Разом з тим цей узагальнений образ має міфопоетичний характер. Гоголь зобразив Україну крізь призму українського фольклору, зокрема пісенного. Творчість раннього Гоголя тісно пов’язана з українською традицією, зокрема з традиціями українського вертепного театру, Івана Котляревського, Гоголя-батька. Тема України стрижнева вісь циклів “Вечора” і “Миргород”. Багато з його українських повістей, і в першу чергу “Страшная месть” і “Вий”, слід віднести до розряду міфоцентричних.

У своїй ранній творчості письменник протиставив Україну хутірську і козацьку. Створений ним козацький міф знайшов найяскравіше вираження в повісті «Тарас Бульба». Порівняльний аналіз різних редакцій повісті засвідчує, що письменник, переробляючи твір у 1842 р., деталізував описи і події, поглиблював героїзацію і міфологізацію козацького минулого.

У 1840-і роки українська тема розробляється в основному другорядними письменниками, її інтерпретація доповнюється новими тенденціями. Поряд із змалюванням України як благословенного краю у творчості Кукольника спостерігається дегероїзація та деідеалізація її козацького минулого. Є. Гребінка, Г.Квітка, П. Куліш та інші українські письменники пишуть російськомовні твори, виступають як популяризатори української теми в російській літературі.

Українському дискурсу в російській літературі першої половини ХІХ століття властива внутрішня діалогічність. «Діалог» текстів і «діалог» культур простежується в процесі порівняльного аналізу творів М. Погодіна й І. Котляревського, О. Шаховського і І. Котляревського, Гоголя-батька і Гоголя-сина. Інтертекстуальні звязки з’ясовуються при порівнянні окремих фрагментів творів Рилєєва і Пушкіна, Пушкіна і О. Мерзлякова, Пушкіна і Є. Аладїна, Гоголя і О. Сомова, Гоголя і Ф. Булгаріна, Гоголя і Є. Гребінки, Н. Кукольника і Гоголя. Інтертекстуальний аналіз дозволяє зробити висновок про глибокі звязки між фольклорними, історичними і художніми текстами, підтверджуючи гіпотезу про вплив на розвиток української теми в російській літературі збірок «малоросійських» пісень, виданих М. Цертелєвим, М. Максимовичем, І. Срезневським, а також історичних джерел «Історії Малої Росії» Д. Бантиша-Каменського, «Історії русів» псевдо-Кониського та інших.

Українські сюжети, мотиви і образи наявні в російській літературі 1800-1850 років на різних етапах її розвитку. Проте найбільш яскраве виявлення вони знаходять у творчості романтиків. Розробка української теми сприяла розвиткові російського романтизму, появі нових жанрових різновидів, збагаченню прийомів створення національних характерів, утвердженню принципів народності та історизму в літературі.

У висвітленні українського матеріалу в творчості російських письменників чітко простежується міфологізація образу України, створення авторських міфів про козацтво, Хмельницького, Мазепу та інших історичних осіб. Разом з тим ці тенденції поєднуються зі спробами точного відтворення особливостей побуту, звичаїв, вірувань, рис національного характеру українців.

Публікації автора:

1. Украина в русской литературе первой половины ХІХ века. — Харьков - Полтава: ПОИППО, 2001. — 396 с. (25 др. арк.).

2. Полесье в творчестве Антония Погорельского // Література та культура Полісся. — Ніжин: НДПІ, 1991. — С. 43-45 (0,3 др. арк.).

3. «Полтава» А.С. Пушкина в переводческой интерпретации Е.П. Гребенки // Русская филология. Укр. вестник. — 1994. — №4. — С. 24-28 (0,5 др. арк.).

4. Особливості лірики та різні підходи до її аналізу // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 1998. — №11. — С. 6-10 (0,8 др.арк.).

5. Міфологізм у творчості Ліни Костенко // Вісник Полтавського педінституту ім. В.Г. Короленка. Серія «Філологічні науки». Вип. 1. — Полтава, 1998. С. 33 - 39 (0,4 др. арк.).

6. Це загадкове, примхливе бароко… // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 1999. — №2. — С. 7-11 (0,6 др.арк.).

7. «Страшна помста» як міфоцентричний твір: особливості поетики // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 1999. — №4. — С. 4-9 (0,6 др. арк.).

8. Міф про Мазепу та особливості його художнього осмислення в пушкінській «Полтаві» // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 1999. — №8. — С. 44-47 (0,6 др. арк.).

9. Украинская тема в повести М.П. Погодина «Петрусь» ( интертекстуальные связи) // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Літературознавство». — Х., 1999. — Вип. 1(22). — С.16-20 (0,3 др.арк).

10. Миф о Марусе Чурай в художественной интерпретации А.А. Шаховского. // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Літературознавство». — Х., 1999. — Вип. 2(23). — С.208-214 (0,4 др.арк.).

11. «Простак» В.А. Гоголя и «Вечера…» Н.В. Гоголя (интертекстуальные связи) // Література та культура Полісся. Вип. 12. — Ніжин: НДПУ, 1999. — С. 22 - 28 (0,45 др. арк.).

12. Специфика образа Украины в гоголевских «Вечерах» (споры о нем в критике и литературоведении) // Вісник Черкаського університету. Вип.11. — Серія «Філологічні науки». — Черкаси, 1999. — С. 124-134 (0,8 др.арк.).

13. Водевили А.А. Шаховского и украинский культурный контекст // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Літературознавство». — Вип. 3(24). — Х., 1999. — С. 24-30 (0,5 др. арк.).

14. «Тарас Бульба» и статьи Гоголя, опубликованные в «Арабесках» (интертекстуальные связи). // Вісник Черкаського університету. Вип. 15. — Серія «Філологічні науки». — Черкаси, 2000. — С. 145-156 (0,6 др.арк.).

15. Казацкий миф в романе Ф. Булгарина «Димитрий Самозванец». // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. — Серія «Літературознавство». — Вип.2(26). — Харків, 2000. — С. 42-47 (0,45 др. арк.).

16. «Головатый» Г.Ф. Квитки-Основьяненко как историческая повесть о гибели Запорожской Сечи // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. — Серія «Літературознавство». — Вип.1(25). — Х., 2000. — С. 69-76 (0,5 др. арк.).

17. «Полтава» А.С. Пушкина и «История Малой России» Д.Н. Бантыша-Каменского (интертекстуальные связи) // Пушкин и проблемы мировой культуры. Русская литература. Исследования: Сб. науч. трудов. Вып. 1. — Т.2. — К.: Логос, 1999. — С. 23-27 (0,4 др. арк.).

18. Полтавский миф в русской литературе 20-х годов ХІХ века // Мова і культура: Наукове видання. Вип. 2. Т.3. Мова і художня творчість. К., 2000. С.303-314 (0,7 др.арк).

19. «Страшна помста» М.В. Гоголя як «текст у тексті» (особливості поетики і міфопоетики). // Збірник наукових праць: Вісник Полтавського держ. пед. ін-ту ім. В.Г. Короленка. Вип. 2(6). Серія «Філологічні науки». Полтава, 1999. С. 44-58 (0,9 др. арк.).

20. Фантасмагория рождественской ночи: Гоголь «Ночь перед Рождеством» // Зарубіжна література в навчальних закладах. 2000. №12. С. 38-41 (0,6 др. арк).

21. Христианское мироощущение и библейские мотивы в сборнике Н. Гоголя «Миргород» // Вісник Київського інституту «Словянський університет». Вип. 9. Філологія. 2000. С. 128-132 (0,45 др. арк.).

22. Українська тема у творчості В.Т. Наріжного: роман «Запорожець» // Збірник наукових праць: Вісник Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В.Г. Короленка. Вип. 4-5. Серія «Філологічні науки». Полтава, 2000. С. 40-47 (0,5 др. арк.).

23. Роман Фаддея Булгарина «Мазепа»: контекст и интертекст // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Літературознавство». 2000. Вип. 3(27). С. 88-99 (0,8 др. арк.).

24. Поетика Арістотеля як початок теоретичного осмислення літератури // Зарубіжна література в навчальних закладах. 2000. №8. С. 47-49 (0,3 др. арк.).

25. Образ запорожца в романе М.Н. Загоскина «Юрий Милославский» // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Літературознавство». 2001. Вип. 1(28). С. 22-26 (0,4 др. арк.).

26. Балади А. Міцкевича в перекладацькій інтерпретації П. Куліша // Зарубіжна література в начальних закладах. 2001. №3. С. 21-23 (0,35 др. арк.) / співавтор Н. Баландіна/.

27. Николай Маркевич как автор «Украинских мелодий» // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Серія «Літературознавство». 2001. Вип.2 (29). С. 53-57 (0,4 др. арк.).

28. Українська тема в російській літературі 1800-1820-х років // Зарубіжна література в навчальних закладах. — 2001. — №11. — С. 54-58 (0,5 др.арк.).

29. Про особливості індивідуального стилю Гоголя // ІV гоголівські читання: Збірник наукових статей. Полтава, 1997. С. 76-79 (0,3 др. арк.).

30. Проблемы изучения «Вечеров на хуторе близ Диканьки» Н.В. Гоголя // Вивчення світової літератури в школі. Вип. 8. Полтава, 1997. С. 119 - 129 (0,8 др. арк.).

31. Котляревський як майстер версифікації // І.П. Котляревський перший класик нової української літератури: Зб. наук. статей. Ч.ІІ. Полтава, 1998. С. 9-14 (0,4 др.арк..).

32. Об особенностях рецепции пушкинской «Полтавы» //Восьмые крымские международные Пушкинские чтения (Русь Россия и Великая Степь): Материалы. Симферополь, 1999. С. 20-26 (0,4 др. арк).

33. «Енеїда» Котляревського та поема П.О. Куліша «Куліш у пеклі» (до проблеми інтертекстуальності) // І. Котляревський і світова культура: Збірник наукових статей. Полтава-Опішня. 1999. С. 130-133 (0,2 др. арк.).

34. Особенности художественной структуры повести А. А. Шаховского «Маруся, Малороссийская Сафо» // Знак. Символ. Образ: Матеріали міжвуз. наук.- практ. семінару. Вип. 4. Черкаси, 1999. С. 110-114 (0,3 др. арк.).

35. Зарубіжна література ХІХ століття: Посібник / За ред. О.М. Ніколенко, В.І.Мацапури, Н.В. Хоменко. К.: Видавничий центр «Академія», 1999. 360 с. (редактор і автор) (5 др. арк).

36. Пушкинская «Полтава» и миф о Мазепе (особенности интерпретации и художественной структуры поэмы) // Литература в контексте культуры. К 200-летию со дня рождения А.С. Пушкина. Днепропетровск, 2000. С. 79-90 (0,8 др. арк.).

37. Літературний психологізм та його роль у художньому творі, основні форми і прийоми // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2000. №1. С. 41-43 (0,45 др. арк.).

38. Синтез языческих и христианских мотивов в «Вечерах на хуторе близ Диканьки» Гоголя // Библейские мотивы в русской литературе и культуре/ Ред. И. Андрушко. Познань: Университет русской филологии им. А. Мицкевича, 2000. С. 110-118 (0,5 др. арк.).

39. «Знаете ли вы украинскую ночь?» О специфике гоголевского пейзажа (на материале повести «Майская ночь, или Утопленница») // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2000. №4. С. 34-36 (0,5 др. арк.).

40. Запорожская Сечь в художественной интерпретации Н. Гоголя («Тарас Бульба») // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2000. №9. С. 46-53 (1,3 др. арк.).

41. Об интерпретации пушкинской «Полтавы» и особенностях ее художественной структуры // Пушкин и Крым: Материалы ІХ Междунар. науч. конф.: В 2 кн. Кн. 1. Симферополь, 2000. С. 51-57 (0,4 др. арк.).

42. «Мертвые души» Гоголя: правильно ли мы понимаем их? // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2001. №4. С. 35-38 (0,5 др. арк.).

43. Украинская тема в русской литературе 1800-1810 гг.: жанр «путешествия» // Античність-сучасність (питання філології). Збірник наукових праць. Вип..1. — Донецьк: ДонНУ, 2001. — С. 212-220 (0,5 др. арк..).

44. О роли античных мотивов в гоголевском «Тарасе Бульбе» // Крымский пушкинский научный сборник. Вып. 1 (10). Русская культура и античность. — Симферополь: «Крымский архив», 2001. — С. 135-140 (0,4 др. арк.).