Анотація до роботи:

Гуральник Н. П. Українська фортепіанна школа ХХ століття у контексті розвитку теорії і практики музичної освіти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2008.

У дисертації визначено сутність української фортепіанної школи ХХ ст. у контексті розвитку теорії і практики музичної освіти. Обґрунтовано її методологічну контекстність як цілісного, самодостатнього, науково-педагогічного та національно-освітнього явища. Визначено періоди розвитку відповідно історичним етапам науково-педагогічної думки, музичної освіти та введено невідомі фактичні матеріали у науково-педагогічний обіг. Виявлено науково-педагогічний статус УФШ і обґрунтовано її структуру на основі самоцінності педагогічного потенціалу її лідерів як суб’єктивного фактора розвитку. Уточнено формулювання провідних понять у системі загального наукового пізнання. Визначено педагогічні принципи її функціонування як суб’єкту сучасного міжнародного освітнього простору. Обґрунтовано типологію традиційного наслідування педагогічних принципів видатних лідерів УФШ, їх методико-технологічну своєрідність. Розроблено історико-аналітичний узагальнюючий проект вивчення УФШ, запропоновано його як базовий для дослідження шкіл інших музичних галузей, апробовано його доцільність та критерії прогресивного відтворення УФШ. Встановлено умови і чинники її інфінітивного розвитку.

Результати дослідження підтвердили правомірність обраного аспекту, засвідчили ефективність розв’язання поставлених завдань і дали підстави для таких висновків:

1. На основі аналізу соціально-усталеної думки про зміст української фортепіанної школи, її категоріальну сутність, культурно-історичне призначення доведено актуальність виділеної проблеми, розкриття її розвитку як самодостатнього національно-освітнього феномену ХХ ст. Доведена складність та широка контекстність його змісту, підпорядкованість існуючим педагогічним парадигмам. Визначені та узагальнені теоретичні та практичні досягнення видатних представників УФШ, які зумовлюють виокремлення педагогічного аспекту їх розгляду у самостійний предмет дослідження.

У ході розв’язання проблеми було встановлено, що педагогічна активність лідерів УФШ протягом історичного розвитку забезпечувала природне поєднання традиційних методик з їх творчою трансформацією в окремих конкретних школах, які об’єднані у цілісний феномен. Педагогічні ідеї провідних педагогів отримали продовження у діяльності послідовників, забезпечуючи перспективу розвитку УФШ, і актуалізувались у принципах та створених ними власних педагогічних технологіях.

У дослідженні обґрунтовано методологічні засади вивчення педагогічного аспекту УФШ із застосуванням принципово нового дослідницького підходу, який забезпечує відмінність науково-теоретичного та історико-аналітичного узагальнення від усталених мистецтвознавчих засобів пізнання. Вони полягають у визнанні основних атрибутивних характеристик школотворення, підпорядкуванні умов прогресивного розвитку УФШ теоретичним висновкам наукознавства та педагогічної галузі. Методологічні підходи уможливили розкриття безперечних атрибутивних складових науково-теоретичного поняття „школа”: усвідомлення значущості історичної традиції та творення нових ідей, педагогічне забезпечення передачі учням стилю науково-творчої діяльності лідера. Це дозволило визначити сутність змісту УФШ як науково-педагогічного феномену та відповідні умови прогресивного школотворення згідно положень наукознавства, а саме: - наявність науково-творчих генеративних якостей соціально-визнаного лідера; - спеціально організоване педагогічне спілкування з метою оволодіння технологією здобуття нового знання; - свобода творчої ініціативи учнів школи, які здатні перевершити досягнення свого вчителя.

Науковий пошук щодо розкриття поняття „школа” був підпорядкований неоднозначності її наукової сутності та широкій культурологічній контекстності, тому здійснювався на декількох рівнях узагальнення. Наукоємність методологічного, філософсько-історичного, теоретичного та практичного концептів дозволила застосувати комплекс наукових підходів щодо створення цілісної системи уявлення і переконань, визначити гуманістичні та демократичні ідеали, самодостатність української національно-освітньої традиції в світовій освітній системі та самоцінність педагогічного потенціалу видатних персоналій УФШ. Окреслення багатозначних наукових підходів дозволило представити її категорією загальнонаукового пізнання, складовою науково-педагогічної школи, поліфункціональним явищем теорії і практики музичної освіти, а також усвідомити універсальність фортепіано в якості базового музичного інструмента для художньо-естетичної освіти та виховання учнівської молоді.

2. У процесі дослідження сутності контекстів змісту загальнонаукової школи було виявлено майже повна адекватність цих смислів зі школою в музичній освіті. Така спорідненість контекстів дає підстави для усвідомлення УФШ системно підпорядкованою науково-педагогічній школі та уможливлюється завдяки активній науково-дослідній діяльності педагогів-піаністів.

Ґрунтуючись на висновках наукознавства щодо змісту наукової школи, перспектив школотворення в музичній освіті стосовно розвитку УФШ уточнено поняття „науково-педагогічна школа”, яке ми розглядаємо у двох аспектах. По-перше, як складову системи загальнонаукового пізнання, контекстну категорію, що розвивається у школотворчих факторах; по-друге, з обов’язковим урахуванням атрибутивних сутностей школи як історичної та науково-педагогічної традиції. З метою термінологічного узгодження понять з позицій самоцінності педагогічних аспекту розвитку УФШ було конкретизовано зміст поняття „музична освіта” за рахунок визначення ефективності реалізації

спеціально-музичних здібностей поряд із загальними на шляху здобуття педагогічного досвіду суб’єктами школотворення.

3. У ході розв’язання проблеми проаналізовано культурно-історичні впливи стосовно розвитку УФШ у ХХ ст. і застосовано такі наукові підходи у їх синергетичних в заємовпливах: культурно-історичний, системний, особистісно-діяльнісний, персоніфікований, тематико-хронологічний, науково-педагогічний. Вони дозволили обґрунтувати та встановити змістово-діяльнісні зв’язки щодо розвитку педагогічної думки в Україні та участі представників УФШ у змінних соціально-історичних обставинах, винайти основні тенденції та закономірності.

В основу наданих періодів розвитку УФШ ХХ ст. покладено періодизацію розвитку наукової школи у наукознавстві, історії педагогічної думки, історичні періоди, представлені окремими науковцями, та реорганізація освітніх закладів і узагальнення педагогічних і культурно-історичних досягнень піаністів. В дисертації окреслено такі історичні періоди: акумулятивно-досвідний, реорганізаційно-розбудовчий, освітньо-стабілізуючий, інтернаціонально-стверджуючий, теоретико-розбудовчий та самодостатньо-український з основними ознаками їх розвитку.

Ґрунтовний аналіз джерельної бази дозволив виокремити декілька груп історичних матеріалів, практичне застосування яких сприяло вирішенню низки задач, з’ясуванню результативності школотворчої діяльності видатних українських педагогів, перспективності науково-педагогічних напрацювань та методичних ідей розбудовників УФШ у розвитку теорії музичної освіти, ефективності особистісних і творчих зв’язків її лідерів з послідовниками у педагогічній практиці.

У ході вивчення історичних матеріалів, рукописів, періодичних видань, наукових музично-педагогічних досліджень було визначено, що освітні та культуротворчі зміни в цих періодах розвивались від накопичення досвіду, відкриття власних музично-освітніх закладів на поч. ХХ ст., через реформування музичної освіти (відкриття педагогічних інструкторських відділів у музичних закладах, 1925 р.) та культуротворчу значущість УФШ (міжнародне визнання, просвітництво) до поглиблення науково-дослідної роботи піаністів (відкриття аспірантури в спеціальних музичних закладах, 1939 р.), ефективного розвитку науково-педагогічної думки, виокремлення музично-педагогічної освіти у педагогічних ВНЗ (60-і рр.), розкриття інтелектуально-творчого потенціалу педагогів у останньому періоді (активізація науково-дослідної, педагогічної, творчої та громадської діяльності).

Визначення історичних періодів протягом ХХ ст. та відповідних здобутків, школотворчої педагогічної функції піаністів детермінують усвідомлення УФШ як загальнодержавного національно-освітнього явища. Обґрунтування методологічних засад та концептуальних положень дозволили представити „українську фортепіанну школу” як категорію в структурі науково-педагогічної школи, що окрім загальних положень для обох визначень характеризується як багатокомпонентна система педагогічно-виконавських ідей піаністів, відбиває процес передачі досягнень від вчителя до учнів за умов усвідомлення історичного, національно-коректного, музично-освітнього досвіду та виникнення авторських шкіл.

4. Аналіз методологічних засад, культурно-історичних контекстів розвитку УФШ дає підстави для наукового розв’язання проблем теорії і практики музичної освіти завдяки єдності та взаємодії гуманістичного, культуротворчого, соціально- освітнього вимірів, у яких розкриваються освітні парадигми УФШ: особистісна, рефлексивно-когнітивна, акмеологічна, трансформативна, комунікативна, проективно-естетична, академічна. У синкрезисі цих парадигм уможливлюється узагальнення в теорії музичної освіти практичного досвіду, різних аспектів самореалізації педагога-піаніста, подальший дослідницький пошук змісту та функцій школи, а також їх перспективного розвитку. До функціональних компонентів УФШ віднесено: мотиваційно-цільовий, індивідуально-лідерський, інтелектуально-творчий, комунікативний, технологічний, виконавсько-практичний.

Узагальнення педагогічних та методичних проблем історичного розвитку УФШ уможливило обґрунтування науково-теоретичної сутності педагогічної технології творчого оволодіння фортепіано (ПТТОФ), що розуміється нами як раціонально-емоційний процес досягнення особою прогнозованого результату з метою творчого опанування музичних творів і застосування набутого художньо-технічного індивідуального піаністичного досвіду для фахової діяльності.

Спираючись на виявлені основні школотворчі фактори та їх цілісність, визначено структуру УФШ. Зміст історико-культурного фактора полягає у розкритті музично-освітньої традиції з визначенням типів традиційного наслідування педагогічних ідей лідерів, діалогу поколінь, новітніх музично-творчих ідей, технологічних трансформацій; предметно-логічного – у продуктивному оволодінні фортепіанних творів, інтелектуальному партнерстві; соціально-психологічного – у визнанні соціумом результатів музичної освіти і виховання, наявності різних інституційних форм комунікації, прояві лідерських якостей фундаторів шкіл; педагогічного – у результативності системи вчитель-учень,вихованні чуттєво-емоційної культури, збереженні особистої самобутності.

З метою виявлення шляхів подальшого розвитку УФШ досліджені критерії розвитку наукової школи, на основі яких були встановлені узагальнені критерії прогресивного школотворення: самостійність творчого внеску учнів, наявність взаємних музично-творчих стимулів, „власного стилю” музично-педагогічної діяльності і перевершення учнями досягнень і досконалості вчителя.

5. Доведено, що встановлений характер ідентифікації піаністів до певних поколінь окремих УФШ впливає на відповідне усвідомлення ними шляхів її відтворення та власну педагогічну позицію. У ході дослідження з’ясовано, що майже третина педагогів (31, 6 %) усвідомлюють необхідність застосування історичного педагогічного досвіду, 56 % вважають за доцільне використовувати усталені педагогічні технології. Встановлено, що прогресивний вплив на розвиток УФШ має мотивація на творення авторських педагогічних технік. Вона притаманна тим представникам УФШ (12, 4 % осіб), які обізнані в історії розвитку своїх шкіл (до ІV покоління), усвідомлюють цінність історичного досвіду багатьох поколінь педагогів. Відповідна мотивація надає їм впевненості у можливості становлення і перспективності власної школи.

Виявлена пряма пропорційна залежність між обізнаністю педагогів щодо історичного розвитку і потребою створення власних фортепіанних шкіл, яка дає підстави для прогнозу розвитку УФШ.

На підставі аналізу експериментальних даних, вивчення та узагальнення історичних джерел було визначено типи традиційного наслідування педагогічних ідей лідера. Вони характеризуються визначеними якостями та розвиваються від ІV типу, в якому домінує традиційний підхід (характерний для поч. ХХ ст.), до І типу наслідування, в якому пріоритетним стає самостійне визначення лідерами шляхів розвитку авторської школи.

У результаті дослідження педагогічної діяльності видатних осіб УФШ ХХ ст. узагальнені, систематизовані та структуровані генеалогічні дерева фортепіанних шкіл визначних лідерів, а також їх методико-технологічні системи, які мають трирівневу будову засобів педагогічного впливу на послідовників з синкретичними зв’язками в них від загальнокультурного розвитку і виховання, педагогічного удосконалення до формування специфічних умінь і навичок.

6. В ході розв’язання поставлених завдань встановлено, що динамічність процесу розвитку УФШ ХХ ст. забезпечувалась завдяки позитивному вирішенню низки суперечностей; розвитку та актуалізації наукової думки, обґрунтуванню теоретичних положень щодо поняття „школа” і практичному досвіду вивчення її здобутків у музичній освіті в нових історичних умовах; адекватності педагогічним парадигмам, що виключало невідповідність науково-теоретичних висновків стосовно змісту, структури УФШ, а також її функціональних компонентів загальній педагогічній теорії.

На підставі узагальнення фортепіанної практики в системі музичної освіти встановлено, що на стабільність прогресивного розвитку УФШ мали безпосередній вплив такі показники: високим рівнем досягнень музично-теоретичної науки, появою нових музичних галузей (музикологія, музична психологія, музична педагогіка, музична соціологія, музикотерапія), нових спеціальностей та спеціалізацій, а також реорганізацією освітніх установ відповідно до цих змін; осучасненням музичної освіти за рахунок досягнень світової науки, інтеграції культурно-освітніх процесів; вирішенням спеціально-музичних проблем (програми, спецкурси) завдяки балансу між традицією у фортепіанному навчанні та технологічними новаціями; особистим зростанням молоді, яка досягла значного рівня загальної культури, художньо-творчої довершеності. Протягом ХХ ст. спостерігалась динаміка зростання культурно-історичної, науково-педагогічної, національно-освітньої значущості УФШ.

На шляху ефективного розвитку УФШ та практичного застосування педагогічних ідей видатних лідерів у підготовці фахівців були виявлені деякі гальмуючі чинники та винайдені можливі засоби їх усунення. Серед гальмуючих чинників визначено такі: негативне ставлення педагогів до виконавських конкурсів (53, 6 % осіб) і недооцінка їх значення як складової педагогічної компетентності піаністів, відсутність мотивації до педагогічної творчості,звужене уявлення про освітні перспективи кредитно-модульної технології навчання (лише 3, 5 % педагогів сприймають її свідомо).

Виявлена нами недостатня обізнаність частини педагогів у сучасних науково-теоретичних проблемах музичної освіти спонукала до усунення цих гальмуючих чинників. Це передбачено шляхом поглиблення теоретичної бази прогресивного розвитку УФШ з таких проблем: уведення до навчального процесу невідомих історичних фактів стосовно розвитку УФШ, науково-методичної діяльності її лідерів та їх застосування на практиці, усвідомлення кредитно-модульної технології, інтеграційних процесів у фортепіанному навчанні та наукового змісту власного стилю реалізації інтелектуально-творчого потенціалу, розкриття педагогічного аспекту виконавських конкурсів, узагальнення сучасних новітніх педагогічних технологій піаністів.

7. Виходячи з науково-теоретичної сутності змісту наукової школи було розроблено та запроваджено історико-аналітичний узагальнюючий проект, у якому педагогічні досягнення УФШ представлені діалектичною єдністю від витоків через індивідуально-лідерську трансформацію до сучасних технологій, що розвивались на тлі історичних досягнень, викристалізовувались у науково-методичній теорії та педагогічній практиці.

Авторський проект розвитку УФШ передбачає дотримання таких принципів: етнозацікавленості українською ідеєю, домінантності історичної традиції, потреби в інтелектуально-творчій активності,усвідомленні особистої відповідальності і потенційного лідерства, взаємопроникнення виконавсько-педагогічних ідей, технік і практик, аксіовідповідності професійних якостей.

З метою впровадження прогресивних ідей, надання науково-методичної підтримки представникам УФШ у розвитку інновацій виявлені шляхи удосконалення змісту і організаційних форм фортепіанного навчання в структурі музичної освіти, а саме: дотримання досягнень культурної традиції в історико-аналітичному узагальненні; розкриття інтелектуально-творчого потенціалу особи і застосування інтеграційних процесів у визначенні змісту та організації занять; урахування самобутніх якостей педагогів; застосування їх інтерпретаційних здібностей у авторських педагогічних технологіях, практиці підготовки фахівців.

Запропонований проект може стати базовим для досліджень педагогічних шкіл різних галузей музичної освіти та застосування їх результатів у практику підготовки фахівців.

Одним із засобів практичного застосування запропонованого проекту у дослідженні шкіл в музичній освіті визначено використання історичних джерел. Вірогідність результатів проведеного дослідження забезпечена вивченням масивних пластів історичних документів, архівних джерел (опрацьовано, узагальнено понад 2, 8 тис. арк.), уведенням їх частини (понад 60 найменувань), а також історичної літератури, матеріалів періодичних видань та дотичних вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з проблем музичної освіти до навчального процесу; методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень дослідження з опорою на науково визнані філософські, культурологічні, психолого-педагогічні, музикологічні концепції; комплексною реалізацією обраних підходів і методів дослідження, що відповідають його змісту, логіці, науковому апарату; системним аналізом значного емпіричного матеріалу, визнанням його результатів музично-педагогічною спільнотою та застосуванням в практиці підготовки майбутніх фахівців.

Результати дослідження впроваджено у практику підготовки фахівців на основі навчально-методичного комплексу, що охоплює: застосування фактичного історичного матеріалу, який викладено у монографії та навчально-методичному посібнику; зміст курсів лекцій „Методика і педагогічна технологія оволодіння фортепіано” та „Українська фортепіанна школа ХХ століття”; навчальні програми, методичні матеріали для вищих та середніх навчальних закладів; практику організації наукових досліджень, використання перспективних методик та педагогічних технік у змісті індивідуальних занять з підготовки фахівців; навчальні та моніторингові тести з фортепіанного навчання.

Завдяки спільній творчій діяльності представників регіональних фортепіанних шкіл (взаємопроникненні ідей і педагогічних практик), високій духовності філософських та педагогічних поглядів видатних її представників, гуманістичному спрямуванню музичної освіти фортепіанна школа у ХХ ст. отримала державну національно-освітню характеристику – українська зі стійкою позитивною динамікою розвитку, історичною відтворюваністю, безпосереднім або опосередкованим продовженням традицій окремих лідерів у педагогічній діяльності наступних поколінь.

Проведене дослідження дозволяє сформулювати низку практичних пропозицій: розробити стандарти фахової компетентності піаністів, уможливлюючи рівноправність їх позицій на європейському музично-освітньому ринку праці; використовувати основні положення та висновки дослідження у створенні відповідної методологічної бази, розробці спецкурсів з історії педагогічних шкіл, вивченні теорії та практики музичної освіти, а також техніках оволодіння фортепіано;визнати теоретичні положення запропонованого історико-аналітичного узагальнюючого проекту базовим у вивченні окремих шкіл різних музичних галузей; продовжити вивчення історичних матеріалів щодо розкриття особистого доробку інших видатних педагогів УФШ: О. Ейдельмана, Є. Сливака, Р. Савицького, В. Івановського, В. Сєчкіна, М. Фоменка та ін.

Наукове дослідження не вичерпує проблем розвитку музичної освіти та обраного педагогічного аспекту надбань української фортепіанної школи ХХ століття і засвідчує доцільність подальшої їх розробки за такими напрямами: розробка соціального аспекту школотворення за допомогою комплекса психологічних чинників щодо розкриття „взаємних стимулів” його суб’єктів; реалізація методологічного рівня викладання фортепіано на рівні фахових програмних вимог; урізноманітнення педагогічних технік творчого оволодіння фортепіано для різних вікових категорій учнів; усвідомлення школотворчої функції власного стилю науково-педагогічної діяльності до рівня створення авторських шкіл; широке застосування узагальненого історичного педагогічного досвіду розбудовників УФШ у сучасній практиці підготовки фахівців до самостійної діяльності.

Публікації автора:

Монографії

1. Гуральник Н. П. Українська фортепіанна школа ХХ століття в контексті музичної педагогіки : історико-методологічні та теоретико-технологічні аспекти : [монографія]/ Н. П. Гуральник. – Київ : НПУ, 2007. – 460 с.

Навчальні програми та навчально-методичні матеріали

2. Гуральник Н. Розвиток скрипкової школи Східної Європи ХХ століття :

історія, теорія, методика : навч. - метод. посіб. // Н. Гуральник, К. Завалко. – К. : НПУ, 2005. – 144 с.

3. Гуральник Н. П. Комплект типових навчальних програм з дисципліни – „Основний музичний інструмент – фортепіано” для студентів вищих навчальних закладів музичної галузі в структурі педагогічної освіти / Н. П. Гуральник (2-е вид., доп.). – К. : НПУ, 2007. – 86 с. (гриф МОН України).

4. Гризоглазова Т. І. Програма з курсу „Основний музичний інструмент (фортепіано)” для студентів музично-педагогічних факультетів / Т. І. Гризоглазова, Н. П. Гуральник. – К. : НПУ, 1997. – 31 с.

5. Гуральник Н. П. Програма „Фортепіано” (спеціальність „Хореографія і художня культура”) / Н. П. Гуральник, І. Котигоренко // Програми педагогічних університетів. Збірка. – К. : НПУ, 1999. – С. 26–38.

Статті у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України

6. Гуральник Наталія. Виховна роль творчої спадщини Левка Ревуцького в контексті українського музично-педагогічного репертуару для фортепіано / Наталія Гуральник // Обрії. – Івано-Франківськ : ПрутПринт, 2004. – № 2 (19). –

С. 47–50.

7. Гуральник Н. П. Новий погляд на інтеграційні процеси в класі фортепіано/ Н. П. Гуральник // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова : зб. наук. праць. – К. : НПУ, 2004. – Вип. 1 (6).– С. 59–66. – (Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти).

8. Гуральник Н. П. Науково-теоретичне обґрунтування феномену власного стилю педагогічної діяльності музиканта / Н. П. Гуральник // Наука і сучасність : зб. наук. пр. Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. – К. : НПУ, 2004. – Том 46. – С. 49–58.

9. Гуральник Н.П. Українська музично-виконавська школа ХХ століття як культуротворча традиція в діяльності музичних діячів Хмельниччини / Н. П. Гуральник // Вісник Державної Академії керівних кадрів культури і мистецтв. – К. : „Міленіум”, 2005. – № 2. – С. 66–71.

10. Гуральник Наталія. Розвиток культуротворчої функції мистецької освіти в Україні ХХ століття (на прикладі фортепіанної школи) / Наталія Гуральник // Джерела : наук.- метод. вісник. – Івано-Франківськ : ІППО, 2005. – № 1–2 (41–42). – С. 83–89.

11. Гуральник Н. П. Культурологічна контекстність поняття „школа” та її проекція на фортепіанне навчання / Н. П. Гуральник // Мистецтвознавчі записки : зб. наук. праць. – К. : Міленіум, 2005. – Вип. 7. – С. 116–123.

12. Гуральник Н. П. Музично-педагогічна думка в контексті історії розвитку педагогіки України ХХ століття / Н.П. Гуральник // Наук. зап. : зб. наук.ст. Нац. пед. ун-ту імені М. П. Драгоманова / уклад. : П. В. Дмитренко,

Л. Л. Макаренко. – К., 2005. – Вип. LVIII (58). – С. 39–49.

13. Гуральник Н. П. Феномен школи як предмет науково-теоретичного аналізу / Н. П. Гуральник // Наука і сучасність : зб. наук. праць. Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова. – К., 2005.– Т.– 47. – С. 30–40.

14. Гуральник Наталія. Збереження національної традиції як аксіологічного чинника духовності у професійній мистецькій освіті ХХ століття / Наталія Гуральник // Педагогічні інновації : ідеї, реалії, перспективи : зб. наук. праць / ред. кол. Н. Ф. Федорова (відповід. ред.) та ін. – К. : Інститут Реклами, 2005. – Випуск 9. – С. 131–136.

15. Гуральник Н. П. Інтелектуально-творчий потенціал в контексті фортепіанної школи : теоретичне узагальнення та практичне використання в акторській компоненті діяльності педагога / Н. П. Гуральник // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць / ред. кол. О. Г. Мороз, Н. В. Гузій (відповід. ред.) та ін. – К. : НПУ, 2005.– Вип. 4 (14).– С. 21–27.– (Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики).

16. Гуральник Н. П. Від „методи” до технології в сучасній педагогічній компоненті музично-інструментальної школи / Н. П. Гуральник // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. праць УмДПУ імені Павла Тичини. – К. : Міленіум, 2005. – Випуск 14. – С. 69–79.

17. Гуральник Н. П. Інтелектуально-творчий потенціал : науково-практична категорія в контексті фортепіанної школи / Н. П. Гуральник // Духовність особистості : методологія, теорія і практика: зб. наук. праць / гол. ред. Г. П. Шевченко. – Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2005. –Вип. 6 (12). – С. 27–38.

18. Гуральник Наталія. Підвищення технологічної компетентності вчителя в умовах музично-виконавських конкурсів / Наталія Гуральник // Імідж сучасного педагога. – Полтава : ПОІПО, 2005.– № 9–10 (58–59). – С. 109–111.

19. Гуральник Наталя. Інноваційність поглядів сучасних педагогів-піаністів України з методики фортепіанного навчання / Наталя Гуральник // Наук. зап. Тернопіль. нац. пед. ун-ту, 2006. – № 5. – С. 97–103. (Серія : „Педагогіка”).

20. Гуральник Наталя. Історичні завоювання фортепіанної школи в контексті розвитку української музичної культури ХХ століття : аналіз періодизацій / Наталя Гуральник // Історико-педагогічний альманах.– К., 2006.– № 1.– С.12–17.

21. Гуральник Наталія. Інтелектуально-креативний потенціал студентів-піаністів як суспільно-ціннісне явище / Наталія Гуральник // Вісник Львівського університету, 2006. – Вип. 21. – Ч. 1. – С. 226–235. – (Серія „Педагогічна”).

22. Гуральник Н. П. Функціональна сутність української фортепіанної школи в парадигмі музично-педагогічної освіти / Н. П. Гуральник // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – К. : НПУ, 2006. – Вип. 3 (8). – С. 9–15. – (Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти).

23. Гуральник Н. П. Програмно-методичне забезпечення розвитку фортепіанного навчання в умовах модернізації музично-педагогічної освіти (компетентнісний підхід) / Н. П. Гуральник // Науковий вісник Південноукр. держ. пед. ун-ту ім. К. Д. Ушинського. Спеціальний випуск. Мистецька освіта : сучасний стан і перспективи розвитку : зб. наук. праць. – О. : ПДПУ ім. К. Д. Ушинського, 2006. – Ч. І. – С. 45–54.

24. Гуральник Н. П. Принципи розвитку фортепіанної школи в контексті теорії загальної педагогіки / Н.П. Гуральник // Педагогічні науки : зб. наук. праць.– Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2006. – Ч. 1. – С. 10–19.

25. Гуральник Н. П. Творчий пошук як чинник конкурентної спроможності інноваційних технологій вищої фортепіанної школи / Н. П. Гуральник // Проблеми сучасної педагогічної освіти : зб. статей. – Ялта : РВВ КГУ, 2006. –Вип. 11. – Ч. 1. – С. 152–160.

26. Гуральник Н. П. Шляхи застосування кредитно-модульної технології в сучасному фортепіанному навчанні вищої педагогічної школи / Н. П. Гуральник// Науковий вісник Миколаїв. держ. ун-ту : зб. наук. праць. – Миколаїв : МДУ, 2006. – Вип. 12. Педагогічні науки : у 3-х т. – Т. 3. – С. 140–146.

27. Гуральник Н. П. Практика становлення категоріальної сутності понять в парадигмі фортепіанної школи: історико-теоретичний аналіз / Н. П. Гуральник // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. – Кривий Ріг : КДПУ, 2006. – № 16. – Ч. 1. – С. 158–169.

28. Гуральник Н. П. Вирішення проблеми самовдосконалення педагога-музиканта з позицій освітніх парадигм / Н. Гуральник, К. Завалко // Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун-ту імені Михайла Коцюбинського. – Вінниця, 2006.– Випуск 18. – С. 134–139. (Серія : Педагогіка і психологія).

29. Гуральник Н. П. Типи наслідування педагогіки лідерів в історії розвитку Української фортепіанної школи / Н. П. Гуральник // Науковий часопис Нац. пед. ун-ту ім. М. П. Драгоманова : зб. наук. праць. – К. : НПУ, 2007. – Вип. 5 (10). – С. 195–198. – (Серія 14. Теорія і методика мистецької освіти).

30. Тимошенко-Гуральник Н. П. Спадкоємність музично-педагогічних принципів видатних представників української фортепіанної школи в розвитку та вихованні молоді / Н. П. Тимошенко-Гуральник, Т. М. Борова // Теорія і методика мистецької освіти : зб. наук. пр. / ред. кол. О. П. Щолокова та ін. – К. : НПУ, 2001. – Вип. 2. – С. 62–77.

31. Тимошенко-Гуральник Н. П. Теоретичні аспекти формування індивідуального стилю діяльності майбутнього викладача музики /Н.Тимошенко-Гуральник, Ю. Найда // Теорія і методика мистецької освіти : зб. наук. праць. – К. : НПУ, 2003. Вип. 4. – С. 17–23.

32. Тимошенко-Гуральник Наталія. Індивідуальний стиль музично-просвітницької діяльності піаністів / Наталія Тимошенко-Гуральник // Мистецтво та освіта / гол. ред. Л. Масол. – К., 2006.– № 1 (39). – С. 16–19.

Статті у збірниках наукових праць

33. Гуральник М. До питання зародження народного інструменталізму та ансамблевого музикування на Україні / М. Гуральник, Н. Гуральник // Питання підвищення якості підготовки вчителів музики в умовах відродження національної школи : зб. наук.,наук.-метод. та творчих робіт викладачів музично-педагогічного факультету. – Дніпропетровськ : „Пороги”, 1993. – С. 41–46.

34. Гуральник Н. П. Становлення культури професійно-педагогічного спілкування студентів у вищих навчальних закладах / Н.Гуральник, М. Гуральник // Теорія і методика мистецької освіти : зб. наук. праць / ред. кол. О. П. Щолокова та ін. – К. : НПУ, 2000.– Вип. 1. – С. 21–27.

35. Гуральник Н. Педагогічна спрямованість професійного спілкування в умовах фортепіанного ансамблю / Н.Гуральник // Професійні проблеми педагога-піаніста : зб. наук. та наук.- метод. робіт педагогів України, членів ЕПТА / укл. Н. П. Гуральник. – К. : УДПУ, 1995.– Укр. та рос. мовами. – С. 14–16.

36. Гуральник Н. П. Виховна значущість змісту музично-літературного дитячого фольклору / Н. П. Гуральник // Мистецтво в школі : зб. стат. / упоряд. Гадалова І. М. – К. : Укртиппроект, 1997. – Вип. 2.– С. 90–95.

Статті та тези у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій

37. Гуральник Н. Педагогічні аспекти професійного спілкування викладача та студента в умовах музичної діяльності / Н. Гуральник // Фортепіанна культура України : історія та сучасність : матеріали І Конф. асоціації піаністів-педагогів України (13-16 грудня 1992 р.). – Київ-Харків, 1993.– С. 105–109.

38. Гуральник Н. П. Музично-педагогічна діяльність як умова формування педагогічної культури спілкування студентів / Н.П. Гуральник // Наукові записки. – К. : Толока, 1995. – С. 280.

39. Гуральник Н. П. Культурне в структурі відносин суб’єктів музично-педагогічного спілкування : суспільство, вища школа, клас фортепіано / Н. П. Гуральник // „Наука і освіта ’ 2004” : матеріали VІІ Міжнародної наук. -практ. конф. 10–25 лютого 2004 р. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. – Том 30. Музика та життя. – С. 18–22.

40. Гуральник Н. П. Тлумачення змісту інтеграції як науково-педагогічної категорії в умовах фортепіанного навчання / Н. П. Гуральник // Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції : теоретичні та методичні засади розвитку : тези міжнар. наук. конф. (30 червня – 2 липня 2004 р.). – Київ-Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2004. – С. 157–158.

41. Гуральник Н. П. Піаністи і музичне навчання в класі фортепіано: історія, теорія, практика / Н. П. Гуральник // Проблеми педагогіки музичного мистецтва : зб. наук.-метод. стат. / упоряд. О. Я. Ростовський. – Ніжин : НДПУ, 2004. – С. 99–109.

42. Гуральник Н. П. Науково-теоретична сутність поняття „школа” в мистецькій освіті / Н. П. Гуральник // Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача : матеріали Всеукр. наук.- практ. конф. (Київ,29 берез.– 1 квіт. 2005 р.). – К. : НПУ, 2005. – С. 80–83.

43. Гуральник Н. П. Исполнительские конкурсы как педагогическая проблема становления учителя музыканта / Н. П. Гуральник // Личность и музыка : материалы IV Междунар. науч.- практ. конф. – Минск, 19-20 дек. 2005 г. / Бел. гос. пед. ун-т им. М.Танка / отв. ред. Е. С. Полякова (и др.). – Мн. : БГПУ, 2005. – С. 262–264.

44. Гуральник Н. Історичні завоювання професійної фортепіанної школи в контексті розвитку української музичної культури ХХ ст. / Н. Гуральник // Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти : зб. матеріалів наук. - метод. семінару. – Чернівці : Зелена Буковина, 2006. – С. 29–32.

45. Тимошенко-Гуральник Н. П. Історичне переосмислення змісту фортепіанної школи в контексті розвитку мистецької освіти України ХХ століття / Н. П. Тимошенко-Гуральник // Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті формування сталого суспільства : зб. матеріалів Всеукр. наук.- практ. конф., Київ, 12-13 травня 2005 р. – К. : ДАКККіМ, 2005. – Ч. 2. – С. 143–147.

46. Тимошенко Н. П. Современный взгляд на демократические тенденции педагогического творчества / Н. П. Тимошенко // Шляхи удосконалення

художньо-естетичної освіти учнівської молоді в умовах відродження національної культури : тези республ. наук. - практ. конф. (7-9 квітня 1992 р.) / ред. кол. О. Ф. Щолокова (отв. ред.) и др. – К. : КДПІ, 1992. – На укр. и рус. яз. –С. 45–47.

Публікації в музичних виданнях

47. Гуральник Н. Творчий звіт молодої кафедри / Н. Гуральник // Українська музична газета. – 2004.– № 2 (52). – С. 7.

48. Гуральник Н. Сходження слов’янської фортепіанної музики / Н. Гуральник // Українська музична газета. – 2004.– № 4 (54). – С. 3.