Анотація до роботи:

Афоніна О.О. Удосконалення територіальної організації розселення в Чернігівській області (суспільно-географічне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук із спеціальності 11.00.02 – економічна і соціальна географія, Інститут географії НАН України, Київ, 2003.

В роботі поглиблено теоретичні основи територіальної організації розселення. Розкрито тенденції еволюції форм територіальної організації розселення. Здійснено оцінку територіально-компонентної і територіально-функціональної структури розселення. Обґрунтовано виділення в межах субрегіональної системи розселення систем нижчих ієрархічних рівнів на основі аналізу та узагальнення системотворних зв’язків. Розроблено концептуальні засади розвитку і територіальної організації розселення. Обґрунтовано необхідність розробки комплексних регіональних програм розвитку і територіальної організації розселення. Розроблено прогноз розвитку та територіальної організації розселення.

Проведене суспільно-географічне дослідження територіальної організації розселення в Чернігівській області дозволяє зробити такі висновки:

1. Одним із важливих аспектів розселення населення є його територіальна організація. Територіальна організація розселення як важливий напрямок територіальної організації суспільства, включає еволюцію форм територіальної організації розселення, територіальну структуру, територіально-системну організацію, організацію територіального управління (включаючи регіональну політику розселення і районування розселення).

2. Як показало дослідження, територіальна організація розселення є досить складним суспільно-географічним процесом, який розвивається під впливом різноманітних чинників. Всю сукупність чинників ми поділяємо на 5 груп: географічні, екологічні, соціальні, економічні, демографічні.

3. Виявлено тенденції еволюції форм територіальної організації розселення в умовах трансформації суспільства. В ході дослідження було встановлено, що форми територіальної організації розселення змінювалися з часом, залежно від вимог та особливостей розвитку виробництва, науково-технічного прогресу. Виникаючи на певному історичному етапі розвитку суспільства, одні з них продовжували розвиватися, інші зникали у випадку коли потреба в їх існуванні відпадала або трансформувалися відповідно до суспільних потреб.

4. Дано оцінку територіальної структури розселення та обґрунтовано напрями її удосконалення. Територіальна структура розселення в Чернігівській області протягом 2-ї пол. ХХ ст. характеризувалася стійкою тенденцією скорочення поселенської мережі. За період 1959-2001 р.р. кількість поселень скоротилася на 335 одиниць або на 18%.

Важливим аспектом територіальної структури розселення є його територіально-функціональна складова. Нами розроблена схема функціональної типології поселень Чернігівської області, згідно якої поселення належать до двох функціональних типів та 22 підтипів.

5. Обґрунтовано формування субрегіональної системи розселення та систем розселення нижчих ієрархічних рівнів (локальних, місцевих, кущових та первинних). Найвищою ланкою ієрархічної структури є Чернігівська субрегіональна система розселення. Ця система включає системи розселення нижчого ієрархічного рівня. Нами виділено 6 локальних, 22 місцеві, 12 кущових та 552 первинні системи розселення, дано їх характеристику.

6. Визначено і обґрунтовано основні напрями удосконалення територіальної організації розселення в Чернігівській області в перспективі до 2020 р. Забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку міських і сільських поселень потребує розробки Концепції розвитку і територіальної організації розселення, головною метою якої є поліпшення умов праці, життя та відпочинку населення, задоволення необхідних потреб всіх членів суспільства, створення повноцінного життєвого середовища.

Реалізація головної мети Концепції розвитку і територіальної організації розселення передбачає відродження історичних, національних форм розселення (містечок, хуторів і слобід), збереження поселенської мережі, удосконалення територіальної структури розселення, удосконалення територіально-системної організації розселення, комплексний взаємопов’язаний розвиток міських і сільських поселень.

7. Розроблено прогноз розвитку і територіальної організації розселення в Чернігівській області на довгострокову перспективу до 2020 р. Передбачається, що територіальна організація розселення в залежності від напрямів розселенської політики розвиватиметься за одним з двох можливих варіантів. Відповідно до першого, поселенська мережа скорочуватиметься і на кінець 2020 р. нараховуватиме 1518 поселень. Другий варіант характеризується пожвавленням економічного розвитку та зменшенням масштабів скорочення поселенської мережі (на кінець 2020 р. нараховуватиметься 1532 поселення). Розроблено прогноз територіальної структури і територіально-системної організації розселення.

8. В процесі суспільно-географічного дослідження територіальної організації розселення в Чернігівській області обґрунтовано необхідність та запропоновано структуру розробки обласної програми розвитку і територіальної організації розселення. Програма має носити комплексний характер і базуватися на основних принципах концепції розвитку і територіальної організації розселення.

9. Розробка та реалізація розселенської політики є основою організації територіального управління розселенням в Чернігівській області, через яку вирішуються місцеві проблеми розселення. Нові умови господарювання потребують оптимального поєднання державного, регіонального і місцевого рівнів територіального управління через розширення повноважень і підвищення відповідальності місцевих органів влади у вирішенні проблем територіальної організації розселення. Удосконалення територіального управління поселенською мережею в Чернігівській області повинно здійснюватися у тісному взаємозв’язку з реформуванням адміністративно-територіального устрою. Розпочатий процес державотворення в Україні обумовив виникнення проблеми реформування адміністративно-територіального устрою і приведення його у відповідність з новими економічними процесами та етнокультурними особливостями. Оптимальною, на нашу думку, буде нова триступенева структура адміністративно-територіального поділу: волость, повіт та край.

Основні публікації на тему дисертації

1. Афоніна О.О. Вплив природних, соціально-економічних та екологічних чинників на територіальну організацію розселення // Географічні проблеми розвитку півдня України у ХХІ столітті: Зб. наук. праць Одеського державного університету імені І.І.Мечнікова та Мелітопольського державного педагогічного університету. – Одеса – Мелітополь, 2000. – Ч.2. – С. 7-12.

2. Афоніна О.О. Демографічні чинники територіальної організації розселення в Чернігівській області // Географія і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. – Вип. 3. – С. 257-264.

3. Афоніна О.О. Територіальна структура розселення в Чернігівській області: історія формування, сучасний стан // Географія і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. – Вип. 4. – С. 166-174.

4. Афоніна О.О. Локальні системи розселення в Чернігівській області та шляхи удосконалення їх розвитку // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Мат. ІІ Міжнарод. наук.-практ. конф. – К.: Ніка-Центр, 2001. – С. 129.

5. Афоніна О.О. Територіально-системна організація розселення Чернігівської області: загальна характеристика // Наукові записки. Зб. наук. статей НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К.: НПУ, 2001. – Вип. 40. – С. 28-30.

6. Афоніна О.О. Структурна організація Чернігівської субрегіональної системи розселення // Географія і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. – Вип. 5. – С. 107-112.

7. Афоніна О.О. Історичні форми територіальної організації розселення на Чернігівщині // Економічна та соціальна географія. Наук. зб. – К.: Ніка – Центр, 2001. – Вип. 50. – С. 89-94.

8. Афоніна О.О. Концептуальні засади регіонального розселення (на прикладі Чернігівської області) // Географія і сучасність. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. – Вип. 7. – С. 27-35.