У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуального наукового завдання щодо удосконалення системи управління місцевими фінансовими ресурсами, яке має важливе значення для забезпечення фінансової самостійності місцевого самоврядування. Одержані в процесі виконаного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дослідження дають можливість зробити відповідні висновки й надати пропозиції. 1. Аналіз літературних джерел з досліджуваної теми свідчить, що управління місцевими фінансовими ресурсами є однією з важливих проблем державного управління, яка на сьогодні характеризується недостатнім рівнем вивчення і розв’язання якої потребує проведення відповідних комплексних досліджень. Зарубіжний досвід підтверджує, що для посилення ролі місцевого оподаткування у забезпеченні фінансової самостійності місцевого самоврядування необхідно розширити повноваження його органів щодо запровадження та справляння місцевих податків і зборів і включити до їх переліку податок на нерухомість. Одним із ефективних шляхів підвищення якості управління місцевими фінансовими ресурсами може бути створення та використання Кодексу кращої практики. Він включатиме досвід органів місцевого самоврядування з різних аспектів управління фінансами та міститиме зібрані і належним чином систематизовані практики, які визнаються “кращими” найбільш авторитетними організаціями та фахівцями у сфері фінансів. 2. Вирішення існуючих у законодавстві України суперечностей щодо регулювання місцевих фінансів має бути здійснено шляхом перегляду норм чинного законодавства, внесення змін та прийняття нових редакцій законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про систему оподаткування”, а також шляхом ухвалення законів України “Про місцеві податки та збори“, “Про фінансовий контроль в Україні”, “Про місцеві запозичення” та прийняття Податкового кодексу України, в якому мають бути вирішені існуючі протиріччя правового регулювання місцевих податків та зборів. З метою врегулювання питань дотримання бюджетної дисципліни та відповідальності за своєчасне надходження доходів бюджету і раціональне використання коштів бюджету має бути прийнятий Закон України “Про державний контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення”. 3. Узагальнено основні положення теорії управління фінансовими та бюджетними ресурсами та виявлено необхідність уточнення та розширення понятійного апарату. Сформульовано поняття “інтегральна ліквідність системи місцевих фінансів”, під якою розуміється загальна здатність фінансово-економічної системи території у повному обсязі та в установлені строки здійснювати всі необхідні для її нормального функціонування платежі. Уточнено визначення поняття “фінансово-економічна стійкість місцевого бюджету” як такий стан доходів та видатків бюджету, їх структури та динаміки, що забезпечує органам місцевого самоврядування можливість повного, своєчасного та незалежного від інших бюджетних рівнів виконання своїх обов’язків, сприяє збалансованому розвитку економіки та соціальної сфери. 4. За результатами вивчення структурних елементів системи управління місцевими фінансовими ресурсами встановлено, що основними вимогами до неї є забезпечення взаємодії всіх елементів фінансового механізму управління; забезпечення прозорості прийняття фінансово-бюджетних рішень; здатність до превентивних дій, здійснення функцій попереднього фінансового контролю, прогнозування та стратегічного бюджетного планування як однієї з основних вимог ефективної фінансової політики; забезпечення стійкого зростання показника ефективності; покращання якості бюджетного адміністрування на всіх стадіях бюджетного процесу. 5. Аналіз практики контролю у фінансово-бюджетній сфері свідчить про те, що для досягнення комплексності здійснення контрольних процедур необхідно розробити організаційно-правовий, інформаційний, методичний, технологічний та інші різновиди системного забезпечення контролю. Підвищення ефективності системи фінансового контролю має включати формування нових та вдосконалення існуючих процедур контролю, методик його проведення; оптимізацію організаційних структур фінансового контролю та підвищення професійного рівня кадрів; створення відповідної завданням та функціям контролю інформаційно-комунікаційної інфраструктури. Проблеми, які виникають у практиці управління фінансовими ресурсами через відсутність достовірного аналізу фінансового стану місцевого самоврядування, на сьогодні є очевидними. З метою визначення результативності бюджетного процесу і функціонування фінансової системи в цілому важливим для органів місцевого самоврядування є проведення фінансового моніторингу. Він має носити характер безперервного процесу збору даних про видатки та аналізу ефективності програм, який необхідний для оцінки відповідності діяльності органів місцевого самоврядування та обраної ними стратегії очікуваним результатам. Система фінансового моніторингу являє собою сукупність облікових операцій, аналізу, оцінки очікуваних результатів і прогнозування на перспективу. 6. Установлено, що основою ефективного управління фінансовими ресурсами є оцінка фінансового стану місцевого самоврядування. Аргументовано доцільність здійснення моніторингу фінансового розвитку за допомогою визначення факторів, що впливають на фінансовий стан. Використання моніторингу як управлінського інструменту дає можливість розраховувати показники, які, будучи представленими в динаміці, використовуються для оцінки змін фінансового стану і дають змогу визначити можливі проблеми для місцевого самоврядування. В основу моніторингу покладені фактори зовнішнього середовища, організаційні та фінансові фактори. Застосування моніторингу фінансового розвитку у практичній діяльності органів місцевого самоврядування дасть змогу їм краще зрозуміти фінансовий стан території, визначати фактори та ступінь їх впливу на стан місцевих фінансів, а також аналізувати наслідки цього впливу; виявляти існуючі та можливі фінансові проблеми та розробляти шляхи їх усунення. 7. Запропоновано виявляти величину бюджетного ризику та здійснювати оцінку його ступеня шляхом зіставлення ряду показників, для чого необхідно визначити типи ризиків, джерела і причини їх виникнення, виділити суб’єкти, що формують ризики, та суб’єкти, що можуть компенсувати і нейтралізувати ризики. Органи місцевого самоврядування, маючи інформацію про можливий ризик бюджету, можуть вжити заходів з більш ефективного управління бюджетом. 8. Основою формування сукупного критерію оцінки ефективності системи місцевих фінансів може бути метод аналізу ієрархій. Ієрархія комплексного критерію ефективності фінансової системи повинна включати такі рівні, як: інтегральний критерій, локальні критерії, окремі (індивідуальні) критерії. Як інтегральний критерій ефективності системи місцевих фінансів пропонується використовувати інтегральну ліквідність системи місцевих фінансів. 9. Визначено основні напрями підвищення ефективності управління місцевими фінансовими ресурсами, серед яких найбільш суттєвими є: удосконалення методологічної, нормативно-правової бази, яка регулює відносини у сфері місцевих фінансів; чітке дотримання правового механізму: недопущення ухвалення законодавчих актів, які б передбачали збільшення бюджетних видатків без визначення джерел зростання доходів бюджету; удосконалення казначейської системи виконання місцевих бюджетів з метою недопущення ускладнень щодо здійснення видатків; забезпечення реформування податкової системи України; здійснення оцінки стану фінансових ресурсів місцевого самоврядування та вдосконалення методики їх прогнозування; проведення аналізу проблем бюджетного регулювання; дослідження технологій контролю та аналізу бюджетних показників; удосконалення теорії управління місцевими фінансовими ресурсами; підвищення відкритості й підконтрольності дій органів місцевого самоврядування шляхом залучення громадськості до участі в бюджетному процесі. Автором запропоновано критерії оцінки ефективності управління бюджетними ресурсами. 10. Обґрунтовано шляхи підвищення фінансової стійкості місцевих бюджетів та доповнено перелік показників її оцінки, які дають змогу оцінити ступінь стійкості бюджету та виявити причини, що спричинили її порушення. Установлено, що основними шляхами підвищення стійкості дохідної бази місцевих бюджетів є зростання власних доходів місцевих бюджетів на основі активізації податкових і неподаткових джерел та зміцнення і розвиток фінансового потенціалу території. Зазначається, що підвищення рівня фінансової стійкості повинно здійснюватися шляхом збільшення обсягів податкових надходжень, яке відбувається не за рахунок підвищення податкового тиску, а шляхом розширення податкової бази. 11. Доведено, що існуюча система місцевих податків та зборів містить такі збори, які фактично забезпечують незначний обсяг надходжень до місцевих бюджетів. Пропонується переглянути перелік місцевих податків та зборів з точки зору їх економічної доцільності та об’єктивних можливостей забезпечення стійкими, стабільними джерелами доходів місцевих бюджетів. Для зміцнення ролі місцевих податків і зборів, крім податку на нерухомість, було б доцільно віднести до місцевих податків податок на землю, податок з доходів фізичних осіб, ресурсні платежі, податок на прибуток підприємств комунальної форми власності. Основна частина отриманих автором результатів дисертаційного дослідження була використана органами місцевого самоврядування на практиці, про що свідчать відповідні довідки про впровадження. |