У дисертаційній роботі вирішена актуальна науково-прикладна задача, що полягає в модифікації методу метеорної радіолокації з використанням сигналів телевізійного мовлення та удосконаленні цифрової обробки радіометеорної інформації, що дає можливість створення більш простих та економічних систем радіомоніторингу для дослідження динамічних процесів у нижній термосфері. При вирішенні даної задачі отримані наступні результати: 1. Проаналізовано можливі способи вимірювання швидкості дрейфу в рознесеній системі радіолокації з використанням ТВ-сигналів та показано, що вимірювання радіальної складової швидкості дрейфу метеорного сліду можливо тільки за варіантом поширення сигналу «назад». Досліджено вплив взаємного розташування приймача, передавача, точки дзеркального відбиття і напрямку вектора швидкості на погрішність визначення радіальної швидкості дрейфу в рознесеній системі радіолокації при поширенні сигналу «назад». Розраховано, що середня величина погрішності взаємного розташування складає 4%, максимальне значення не перевищує 16,6 %. 2. Розроблено метод визначення висоти відбиваючої області метеорного сліду у рознесеній системі радіолокації з використанням особливостей структури телевізійного сигналу. Зроблено розрахунок погрішності визначення висоти відбиваючої області метеорного сліду. Середня погрішність визначення висоти, при нормальному розподілі погрішностей вимірювання кутових координат і часу поширення сигналу, не перевищує 2,2 км, а область мінімальної погрішності визначення висоти метеорних відбиттів знаходиться в радіусі 450 км від точки прийому. 3. Проведено математичне моделювання відбиття від метеорного сліду на основі емпіричних розподілів параметрів метеорів і визначені передбачувані рівні прийнятого сигналу. При потужності ТВ-передавача в 1кВт (0 дБкВт), середнє значення прийнятого сигналу складає 1,1 дБмкВ. У рознесеній системі радіолокації при поширенні сигналу «назад» результуюче відношення сигнал/перешкода, для зазначеної потужності ТВ-передавача та середньому рівні прийнятого сигналу, перевищує значення 4 при відстані між приймачем та передавачем не менш 250 км. 4. Розроблено метод знаходження амплітудно-часових характеристик телевізійного сигналу, відбитого від метеорного сліду. У результаті експериментальних спостережень у рознесеній системі радіолокації за телевізійними сигналами на трасі Харків – Москва знайдено розподіл тривалостей метеорних відображень і побудована залежність кількості метеорних відбиттів протягом доби з використанням телевізійних сигналів, що чітко відображає добовий хід кількості метеорних відбиттів. 5. Удосконалено метод виявлення ВГХ за радіометеорними даними на базі вейвлет-аналізу, що використовує особливості моделі ВГХ при виборі базисних вейвлет-функцій. Підвищено вірогідність лінеаризації фазових залежностей при визначенні параметрів ВГХ. Вперше отримано статистично забезпечені розподіли основних параметрів ВГХ, включаючи вертикальну структуру ВГХ і знайдено співвідношення між напрямками поширення енергії ВГХ. 6. Результати дисертаційної роботи були використані у НДР №153-6 та НДР №199-4, а також при виконанні гранту Leonhard-Euler Німецької Академії Наук (DAAD), про що є відповідні акти впровадження. |