У дисертації здійснено наукове обґрунтування теоретичних основ державного управління та удосконалено організаційний механізм державного управління аграрним сектором (на прикладі Львівської області). За результатами дослідження сформовано такі висновки: 1. Узагальнення напрямків реформування аграрного сектора в ринкових умовах показало, що реалізовано такі заходи: здійснено приватизацію майна і землі, створено умови для розвитку підприємництва, рівні конкурентні можливості для всіх товаровиробників, запроваджено вільне ціноутворення. Подальшої реалізації потребує удосконалення державного управління в контексті адміністративної реформи. 2. Аналіз змістовного наповнення понять “механізм державного управління” та “організаційний механізм державного управління аграрним сектором” у науковій літературі дав можливість визначити механізм державного управління аграрним сектором як складну систему, штучно створену для досягнення поставлених цілей, що передбачає вплив суб’єкта управління за допомогою технологічної складової (політики, інформаційного та нормативно-правового забезпечення, процедур, методів та інструментів) на об’єкт управління. На цій основі запропоновано модель організаційного механізму державного управління аграрним сектором. 3. На основі критичного аналізу правового забезпечення аграрної реформи встановлено тенденцію його розвитку, яка показує, що прийняті правові акти логічно забезпечують і поглиблюють усі напрями аграрної реформи. Подальшої законодавчої зміни потребують питання розвитку об’єктів ринкової інфраструктури, включення землі у економічний обіг, визнання землі товаром. Особливого значення набуває проблема реалізації нормативно-правових актів, що вимагає адаптації органів державного управління до виконання делегованих завдань, моніторингу та контролю за їх здійсненням. 4. Серед основних напрямків діяльності органів державного управління аграрним сектором є формування та реалізація заходів щодо створення сприятливих економічних умов для сільськогосподарських товаровиробників. Запропоновано характеризувати сприятливість економічного середовища за такими складовими: нормативно-правова база, фінансово-кредитна, податкова та цінова політика, інвестиційна привабливість, страхова система, попит (поведінка споживачів), конкурентоспроможність галузі, наявність та стан ринкової інфраструктури. Пропонується проводити кількісну оцінку сприятливості економічного середовища. Встановлено, що економічне середовище на Львівщині у 2004 – 2005 рр. було малосприятливим. 5. Порівняння сприятливості економічного середовища у 1990 – 1998 рр. та 1999 – 2005 рр. дало змогу виявити його нові тенденції розвитку. Досліджено, що в обидва періоди поліпшувалася лише нормативно-правова база. Протягом другого відрізка часу поліпшувалася податкова, фінансово-кредитна та цінова політика в той час, коли до 1998 р. помітне їх погіршення. Без змін здебільшого залишалися інвестиційна привабливість, страхова система та конкурентоспроможність галузі, погіршувалися попит та наявність і стан ринкової інфраструктури. 6. Для обґрунтування тенденцій розвитку політичного середовища на Львівщині в 2000 та 2005 рр. застосовано його порівняльну оцінку за 16-ма критеріями, які згруповані у три блоки: зміна ступеня розвитку демократичних процесів, деполітизованість органів державної влади та реалізованість судовою системою функцій “третьої влади”. Встановлено, що політичне середовище в реґіоні у 2005 р. було сприятливим. 7. Під поняттям “аграрний ресурсний потенціал” розуміємо систему взаємопов’язаних ресурсів, які є у розпорядженні підприємств аграрного сектора, акцентовано увагу на їх чотирьох видах: природні, трудові, матеріальні та підприємницький потенціал. Для оцінки сприятливості природних ресурсів проаналізовано географічне розташування області, розміщення населення як природний ресурс, наявність головного засобу сільськогосподарського виробництва – землі та її якість. Для оцінки сприятливості трудових ресурсів визначено такі критерії: забезпеченість сільськогосподарського виробництва трудовими ресурсами, їх професійна підготовка, рівень освіти та кваліфікації, вікова структура. Сприятливість матеріальних ресурсів оцінено за забезпеченістю аграрних підприємств тракторами, зернозбиральними комбайнами та фінансовою спроможністю придбання техніки. Оцінку підприємницького потенціалу галузі здійснено за опосередкованими критеріями: розвиток форм господарювання, розподіл сільськогосподарських угідь за формами господарювання, землезабезпеченість аграрних товаровиробників. Комплексна оцінка аграрного ресурсного потенціалу для підприємств Львівщини у 2004 – 2005 рр. відповідала рівню “здебільшого сприятливий”. 8. Оцінка соціальних показників у селах Львівщини у 2004 – 2005 рр. майже у 2 рази гірша, ніж у середньому по Україні. Обґрунтовано, що для подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно активізувати соціальні процеси, сприяти формуванню та розвитку соціальної інфраструктури. 9. Застосовуючи методику менеджмент-аудиту, здійснено комплексний аналіз функціонування організаційного механізму державного управління аграрним сектором Львівщини. Встановлено, що існуючий організаційний механізм державного управління аграрним сектором є неефективним і без суттєвих змін не може забезпечити виконання покладених на нього завдань з реалізації державної політики в аграрній сфері. 10. Основними напрямками удосконалення організаційного механізму державного управління аграрним сектором запропоновано: оптимізація організаційної структури органів державного управління аграрним сектором, оновлення положень про їх структурні підрозділи, обґрунтування розподілу функціональних обов’язків між начальником і його заступниками, використання процедур виконання завдань та функцій, моделей робочих місць на заміну вакантних посад. 11. Запропонована і апробована на прикладі Головного управління методика оцінки управлінського потенціалу передбачає кількісне узагальнення фахової, методичної, соціальної компетенції державних службовців за 29 показниками. Визначено, що управлінський потенціал Головного управління становить в середньому 67%. Удосконалення управлінського потенціалу державного органу управління дасть змогу підвищити його ефективність і дієвість. | 