У роботі наведене теоретичне узагальнення і нове методично-прикладне вирішення наукового завдання щодо удосконалення організації управління процесами енергозбереження в Україні. Основні науково-практичні результати дослідження дали можливість зробити такі висновки: 1. Встановлено, що для проведення ефективної цілеспрямованої діяльності держави щодо організації та координації дій у сфері управління процесами енергозбереження необхідне комплексне застосування принципів та методів державної політики енергозбереження з використанням економічних важелів та стимулів для орієнтації управлінської, науково-теоретичної і господарської діяльності підприємств, установ та організацій на оптимальне використання і економію паливно-енергетичних ресурсів. 2. Аналіз реалізації державної програми енергозбереження показав, що на даному етапі ринкової трансформації ключовими факторами підвищеної енергоємності промисловості України є: недосконала державна політика в цій галузі; низька оснащеність споживачів енергії засобами обліку та контролю витрат енергоресурсів; висока енергоємність виробничих процесів; нестача кваліфікованого управлінського та інженерного персоналу в області енергозбереження, відсутність енергозберігаючої культури у населення. 3. Встановлено, що в умовах нестабільного макроекономічного середовища в процесі здійснення енергозберігаючих заходів, підприємства зустрічаються з серйозними організаційно-економічними труднощами, нерозвиненістю інфраструктури ринку енергетичних ресурсів, великими витратами, пов’язаними з необхідністю управління ринками, постійним пошуком нових інвестиційних джерел для фінансування ефективних енергозберігаючих технологій. 4. Обґрунтовано, що основними напрямками розвитку енергопостачання повинні стати поглиблення ринкових перетворень в паливно-енергетичної галузі, створення прозорого ефективного енергоринка, формування на його основі рівномірних міжгалузевих цін, гнучке об’єднання інструментів державного і кооперативного управління, створення високоефективних інтегрованих топливо-енергетичних компаній. 5. Метод аналізу витрат енергоресурсів, який прийнято на практиці, зокрема, розрахунок питомої енергоємності, не повністю враховує всі види енергії, що виробляються і споживаються машинобудівними підприємствами. Це призводить до неточності отриманих даних щодо фактичного енергоспоживання. 6. Побудовані автором поліноміальні регресії даних енерговитрат за досліджуваний період підтвердили робочу гіпотезу дослідження щодо виявлення тенденцій у зміні структури енерговитрат із зміщенням максимуму на опалення в 2000-2001 рр. 7. Заходи, спрямовані на зниження витрат електроенергії під час максимуму витрат енергосистеми, запропоновані автором, на міському, обласному та державному рівнях, забезпечують вирівнювання графіка споживання електричної потужності за рахунок зміни часу роботи промислових підприємств, зміщення початку роботи цехів та окремих виробництв по днях неділі, перехід роботи енергоємного обладнання на часи мінімальних навантажень енергосистеми, переносу роботи цехів та окремих виробництв на нічний час, зміщення початку роботи ранкової зміни. 8. В умовах енергетичного ринку важливе значення набуває диференціація задач, які вирішуються на різних часових етапах енергозберігаючої діяльності. У зв’язку з цим пропонується резерви енергозбереження поділити на три групи: резерви, які пов’язані з удосконаленням ресурсів, що застосовуються; резерви, які передбачають удосконалення виробничих процесів; резерви, пов’язані з удосконаленням процесу управління. 9. Для обґрунтування стратегічних напрямків удосконалення організаційно-економічного механізму енергозбереження автором побудована система диференційних рівнянь, яка визначає енерговитрати при виробництві системи деталей великих габаритів в залежності від часу початку виготовлення будь-якої із них. 10. Ефективність управління виробництвом великогабаритного обладнання істотно підвищується при використанні математичних моделей оптимального управління. Розроблений алгоритм дозволяє вирішити задачу виготовлення великогабаритних виробів, виходячи з умов мінімізації енерговитрат. 11. Реалізація комплексних заходів щодо зменшення ряду додаткових заходів при виготовленні великогабаритних виробів дозволила одержати економічний ефект в сумі 360-380 тис. грн. на рік. Проведені дослідження дозволили здійснити комплексний перехід від часткових рішень до глобальних концептуальних підходів, що сприяло формуванню цілісної системної стратегії щодо удосконалення організації управління процесами енергозбереження, де знаходить своє відображення цілий ряд невирішених проблем в енергетичному секторі. Насамперед, це досягнення стабільного, надійного енергопостачання; ефективності використання традиційного палива; приєднання до процесів глобалізації в енергетичних транспортних системах; організація ефективної політики цін і тарифів; структури тарифів; правил купівлі-продажу енергії; співробітництво з державою в області законодавства і забезпечення нормативної бази щодо удосконалення державної системи управління енергозбереженням; поступової послідовності реалізації правил енергоринку; ефективне використання енергії; підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів; програми управління енергозбереженням; напрямку охорони навколишнього середовища і зменшення впливу на зміну клімату. |