Результати дослідження дають змогу узагальнити такі висновки методологічного, теоретико-концептуального й науково-практичного спрямування: 1. Відмивання грошей – це надання правомірного вигляду володінню, використанню або розпорядженню коштами або іншим майном, придбаним свідомо незаконним шляхом. Було зокрема визначено, що відмивання грошей є логічним супутником “підпільної економіки”. Під поняттям “легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом”, слід розуміти надання правомірного вигляду володінню, використанню або розпорядженню коштами чи іншим майном, придбаним свідомо незаконним шляхом. Легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом є складовою частиною кримінально-економічного циклу що складається з трьох структурно послідовних дій: а) генерування кримінального доходу через здійснення предикатних злочинів; б) надання правомірного вигляду кримінальним доходам з використанням легальних засобів; в) використання легалізованих кримінальних доходів (як для задоволення власних потреб, так і для потреб інших осіб); 2. Процес легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, необхідно поділяти на три етапи: “розміщення”, яке включає розміщення кримінальних коштів у фінансові інструменти; “шарування”, яке полягає у відокремленні кримінальних доходів від їх джерел шляхом створення складного ланцюга фінансових операцій, спрямованих на маскування аудиторського сліду цих доходів; “інтеграція”, яка пов’язана з наданням видимості легальності злочинно отриманим доходам; 3. Типологія засобів, які використовуються при наданні легального вигляду коштам, одержаним злочинним шляхом, повинна мати чотиримірну структуру: а) послуги; б) інструменти; в) організації; г) професії, що експлуатуються для цілей надання легального вигляду доходам, отриманим злочинним шляхом. При цьому обґрунтовано, що аналіз засобів, які використовуються при наданні легального вигляду доходам, одержаним злочинним шляхом, при розробці конкретних пропозицій щодо побудови ефективної національної системи протидії як на національному, так і на рівні підприємницьких інституцій повинні розглядатися з системних позицій, а не відокремлено. 4. Аналіз міжнародних нормативних документів щодо міжнародного співробітництва у сфері боротьби з відмиванням злочинних доходів, аналіз статусу та функцій таких міжнародних організацій, а також проведене автором дослідження результатів діяльності таких міжнародних організацій дозволяють сформулювати такі п’ять основних особливостей побудови міжнародної системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом: а) наявність спеціалізованої міжнародної організації, діяльність якої спрямована на вироблення необхідної політичної волі для проведення реформ у сфері законодавства і регуляторної політики для підвищення ефективності боротьби з відмиванням грошей на національному рівні кожної окремої держави; б) покладення функцій контролю над виконанням міжнародних вимог до країн у частині протидії відмиванню брудних коштів на головну міжнародну організацію – FATF; в) наявність розгалуженої системи регіональних організацій, подібних FATF; г) організаційна структура міжнародних організацій, орієнтована на здійснюють контрольно-методичні функції по протидії відмиванню брудних коштів; д) наявність спеціалізованої міжнародної організації, яка об’єднує фінансові розвідки країн світу (Егманська група). 5. Методика комплексної оцінки відповідності національної системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом повинна здійснюватись на основі ключових критеріїв відповідності національної системи конкретним рекомендаціям FATF. Критерії відповідності необхідно розраховувати на основі чотирьохмірної системи рекомендацій. На основі практичного застосування методики одержані такі результати відповідності національної системи України вимогам міжнародних рекомендацій: а) правова система – 83 % відповідності (оцінювалася за трьома рекомендаціями FATF); б) фінансова система – 68 % відповідності (оцінювалася за двадцятьма рекомендаціями FATF); в) інституційна система – 78 % відповідності (оцінювалася за дев’ятьма рекомендаціями FATF); г) міжнародне співробітництво – 79 % відповідності (оцінювалася за шістьма рекомендаціями FATF). Загальний рівень відповідності – 73 %; 6. Основними недоліками існуючої національної системи є її істотна невідповідність рекомендаціям FATF. Найбільш суттєвими є такі недоліки: відсутні механізми обміну інформацією між фінансовими установами; відсутні вимоги щодо отримання від всіх фінансових установ інформації про цілі і наміри ділових відносин (визначено тільки для банків); не розроблені механізми управління ризиками при проведенні ідентифікації клієнтів; не визначено особливості типології відмивання грошей для конкретних фінансових установ; не організовано зворотній зв’язок компетентних органів з фінансовими установами; відсутня єдність в розробці програм протидії відмиванню грошей для фінансових установ; 7. Національна система протидії відмиванню грошей повинна будуватися на трьох загально-концептуальних принципах: а) принцип відповідності конституційним засадам; б) принцип відповідності вимогам міжнародних організацій; в) принцип міжнародного співробітництва. 8. Класифікація критеріїв сумнівності фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу дає можливість визначити конкретні напрямки розробки відповідних програм для фінансових установ. При цьому класифікація критеріїв повинна будуватися за трьохмірними ознаками: критерії сумнівності для фінансових установ; критерії сумнівності для нефінансових установ; критерії сумнівності для певних професій. У свою чергу, кожний з видів сумнівних операцій повинен поділятися на шість різновидів. 9. Методика оцінки ризику відмивання грошей на підприємствах фінансового сектору з системних позицій дозволяє на основі аналізу рівня організаційно-нормативної забезпеченості внутрішньої системи протидії відмиванню грошей, здійснити комплексну оцінку відповідності такої внутрішньої системи з точки зору виникнення ризику відмивання грошей в конкретних фінансових установах. В структурно-логічному плані методика оцінки ризику відмивання грошей на підприємствах фінансового сектору повинна будуватися за такою схемою: етап 1. Аналіз діяльності фінансової установи; етап 2. Аналіз нормативного забезпечення фінансового моніторингу; етап 3. Аналіз ключових процесів; етап 4. Аналіз стану взаємодії фінансової установи з суб’єктами державного фінансового моніторингу; етап 5. Аналіз стану програмно-технічного забезпечення; етап 6. Завершення оцінки ризику відмивання грошей. 10. Структура фінансового моніторингу на підприємствах фінансового сектору, відображає порядок здійснення фінансового моніторингу і повинна будуватись на таких основоположних засадах: а) безпосередня участь кожного працівника підприємства, в межах його компетенції, у виявленні фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму; б) неупередженість працівників підприємства у здійсненні фінансового моніторингу; в) делегування повноважень, щодо здійснення фінансового моніторингу філіям підприємства; г) конфіденційність інформації, яка надається органу фінансової розвідки. 11. Структура програм протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на рівні конкретної фінансової установи, повинна визначати функціональні завдання працівників цієї установи, і за своїм змістом має включати такі елементи: а) ознаки фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу; б) алгоритм виявлення сумнівних операцій; в) порядок з’ясування сутності та мети здійснення сумнівних операцій; г) порядок інформування відповідальної особи про виявлені сумнівні операції; ґ) умови забезпечення конфіденційності та зберігання документів за сумнівними фінансовими операціями. | 