Швець Г.С. Удосконалення методу проектування складчастих поверхонь в конструкціях жіночого поясного одягу. – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.19.04 – технологія швейних виробів. – Хмельницький національний університет, Хмельницький, 2006.
Дисертація присвячена вирішенню питань з удосконалення методу проектування складчастих поверхонь в конструкціях жіночого поясного одягу.
На основі екстраполяції складчастої поверхні жіночих спідниць для проектування складчастих поверхонь обрано конструкцію прямої спідниці. Розроблено класифікатор складок та метод інваріантної ітерації процесу структурного синтезу складок за принципом “І – АБО”.
Запропоновано два способи антропометричної модифікації графічної моделі поверхні тазової частини манекена на суміжні розміри і повноти типових фігур. Визначені концентрації речовин хімічної композиції для надання формостійкості складкам на костюмних тканинах. Виявлені зв’язки між виточками по лінії талії в конструкції та вертикальними смугами в розгортці поверхні тазової частини типового манекена, які реалізовані в способі перерозподілу виточок по лінії талії в складки. Розроблено метод мультиплікаційного перетворення конструкції прямої спідниці в заданий тип складчастої поверхні.
Теоретичні та експериментальні дослідження з удосконалення методу проектування складчастих поверхонь в конструкціях жіночого поясного одягу дозволили запропонувати структуру інваріантної системи процесу складкоутворення, в рамках якої визначений уніфікований інформаційний простір параметрів складок, що привело до підвищення якості проектування на основі мультиплікаційних перетворень односторонньої складки за маршрутом: лінійний каркас поверхні тазової частини манекена конструкція складчастої поверхні спідниці фіксація складки в матеріалі.
Теоретично обґрунтована оптимізація геометричних параметрів на основі збіжності глибини та ширини складки в методі простої ітерації, що однозначно регламентує проектну процедуру складкоутворення будь-якого виду складки методами зсуву і повороту односторонньої простої складки.
Вперше в геометричній моделі вихідної поверхні тазової частини манекена досліджено етап антропометричного модифікування поверхні манекена на суміжні розміри і повноти, що забезпечує виконання трансформації зображення графічної моделі поверхні манекена у розгортку складчастої поверхні спідниці з урахуванням кроку вертикальних перерізів.
Визначені варіативні можливості технологічного забезпечення високої якості формостійкості складок на досліджуваних костюмних тканинах, в тому числі за рахунок змінювання концентрації хімічних компонентів формозакріплюючої композиції. Отримані залежності кута розкриття складок визначають раціональну область параметрів запропонованого складу композиції (арт.9В10865 (Вов. 100%) – концентрація сечовини 100 г/л, уротропіну – 75 г/л; арт.9В7080 (Вов. 100%) – концентрація сечовини 125 г/л, уротропіну – 125 г/л; арт.9В7291 (Вов. 65% - ПЕ 35%) – концентрація сечовини 125 г/л, уротропіну – 100 г/л; арт.9В7208 (Вов. 35% - ПЕ 65%) – концентрація сечовини 125 г/л, уротропіну – 100 г/л; арт.9В10273 (Віс. 65% - Вов. 35%) – концентрація сечовини 125 г/л, уротропіну – 100 г/л; арт.9В7189 (Віс. 48% - ПЕ 52%) – концентрація сечовини 125 г/л, уротропіну – 100 г/л; арт.9В8231 (Віс. 47% - ПЕ 53 %) – концентрація сечовини 125 г/л, уротропіну – 75 г/л) та волого-теплової (Т = 110 0С, Р = 0,8 кПа, tпр = 3 с) обробки, які забезпечують формостійкість складок на костюмних тканинах вовняної та віскозної груп після прання та хімічного чищення.
Експериментально підтверджена достовірність принципів мультиплікаційного методу проектування складчастих поверхонь спідниці. Розроблені рекомендації для побудови конструкції модуля складки із застосуванням уніфікованих способів перерозподілу виточок по лінії талії, визначення величини завуження глибини складки по лінії низу спідниці, побудови одиничних складок на основі гармонізації ліній внутрішніх членувань та групової мультиплікації конструкції односторонньої складки з використанням спеціальної підпрограми, що створює передумови автоматизованого
проектування складчастих поверхонь спідниць методом ітерації конструкції односторонньої складки.
Промислова апробація та впровадження способів визначення величини завуження глибини складки внизу та перерозподілу виточок по лінії талії в складки при проектуванні конструкцій виробів із складчастою поверхнею скорочує термін розробки конструкції на 30,9 % та підвищує якість виробу. Економічний ефект від впровадження результатів досліджень на підприємствах складає 2402,6 грн на 1000 виробів в цінах 2006 року.
