У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в аналізі системи планування наукових досліджень у державних організаціях і установах з метою розроблення і теоретичного обгрунтування шляхів та методологічних засобів удосконалення відповідного механізму планування. Результати дослідження підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, і полягають у наступному. 1. Забезпечення розвитку та ефективного використання національного наукового потенціалу вимагає формування ефективного механізму планування наукових досліджень. Переважна більшість останніх в Україні на сьогодні здійснюється в державних організаціях і установах за рахунок коштів державного бюджету, що зумовлює особливу актуальність проблеми вдосконалення механізму їх планування. Зазначений механізм з урахуванням впровадження нових управлінських технологій залишається об’єктом, що потребує поглибленого теоретичного аналізу. На практиці процеси планування ще є не досить чіткими, прозорими та регламентованими, а серед методологічних засобів систематично використовуються лише методи експертних оцінок. 2. Обгрунтовано, що системно-діяльнісний підхід доцільно покласти в основу аналізу системи планування наукових досліджень у державних організаціях і установах, оскільки він найбільш повно відображає структуру цієї системи, яка складається із суб'єкта, об'єкта, мети, результату, засобів і процесу планування. Механізм планування є поєднанням останніх двох компонентів, зв’язок між якими обумовлений вимогою відповідності засобів завданням планування. 3. Відомі на сьогодні схеми процесу планування, розроблені в межах теорії соціального управління і наукознавства, мають різний ступінь деталізації та відмінності в послідовностях етапів планування. Разом з тим для потреб практики необхідно сформувати однозначну, універсальну та деталізовану схему, яку можна використовувати на базових рівнях системи державного планування в Україні. З цією метою створено деталізовану схему процесу планування наукових досліджень у державних організаціях і установах, що включає дві стадії: цілепокладання і цілезабезпечення. При розробці схеми обгрунтовано важливість етапів: систематизованого формування множини раціональних напрямів наукових досліджень; чіткої й конкретної постановки відповідних цілей і завдань; розподілу ресурсів на досягнення раціональних цілей виходячи з їх пріоритетності; визначення найбільш доцільних шляхів наукових досліджень. Виявлено потреби створення методологічних засобів достатнього рівня ефективності для здійснення зазначених етапів планування. 4. Розкрито можливість удосконалення механізму планування наукових досліджень у державних організаціях і установах шляхом розроблення і впровадження нових методологічних засобів, що базуються на моделюванні дисциплінарної структури науки, сукупності можливих форм, процесів створення й розвитку наукових знань. Визначено, що моделювання поля наукових досліджень відображає дисциплінарну структуру науки і дає змогу систематизовано виявляти наукові напрями, які можливо та доцільно розвивати у період планування. Побудова й конкретизація зазначеної моделі є основою розробленого методу формування множини раціональних напрямів наукових досліджень у державних організаціях і установах. Модель поля наукових досліджень пропонується будувати шляхом аналізу класифікаторів науки та паспортів спеціальностей її галузей. Конкретизацію моделі передбачається здійснювати на основі результатів дослідницького прогнозування науки, а також аналізу стратегій, концепцій, програм та планів у сферах суспільної діяльності. 5. Доведено, що чітка й конкретна постановка цілей і завдань наукових досліджень у державних організаціях і установах забезпечується при їх визначенні як очікуваних результатів у вигляді форм наукових знань. Для реалізації такого підходу створено сукупність морфологічних моделей можливих результатів таких досліджень. На основі моделей розроблено метод постановки цілей і завдань наукових досліджень, що передбачає побудову моделі поля форм наукових знань, які, в принципі, можливо отримати про конкретний об’єкт дослідження, та виявлення форм, в яких наукові знання відсутні або потребують удосконалення. Цілі й завдання визначаються як отримання або вдосконалення наукових знань у таких формах. 6. Унаслідок багатоваріантності та структурної невизначеності процесів наукових досліджень у державних організаціях і установах при плануванні необхідно розробляти множину їх доцільних шляхів, що пропонується здійснювати на основі систематизованого виявлення можливостей розвитку наукових знань. Ефективним засобом для цього є сформований у дисертації комплекс типових моделей імовірного розвитку наукових знань, що базуються на закономірностях такого розвитку та є основою розробленого методу визначення множини доцільних шляхів наукових досліджень. Метод передбачає виявлення потреб і стану пізнання об’єктів досліджень та вибір відповідних моделей імовірного розвитку наукових знань. Конкретизація моделей за допомогою морфологічних моделей можливих результатів наукових досліджень у державних організаціях і установах дає змогу визначити доцільні шляхи таких досліджень. 7. На основі розроблених у дисертації підходів, моделей та методів створено методику, що дає змогу систематизовано формувати множину раціональних напрямів, чітко і конкретно ставити цілі й завдання, визначати доцільні шляхи наукових досліджень у державних організаціях і установах. 8. Визначено й обгрунтовано напрями, а також розроблено рекомендації щодо вдосконалення механізму планування наукових досліджень у державних організаціях і установах України, що передбачають впровадження: - узгодженого формування множини раціональних напрямів наукових досліджень шляхом систематизованого виявлення перспективних можливостей та потреб розвитку суспільства і самої науки на основі моделювання поля наукових досліджень; - чіткої й конкретної постановки цілей і завдань наукових досліджень за допомогою сукупності морфологічних моделей їх можливих результатів, визначення доцільних шляхів наукових досліджень з використанням комплексу типових моделей імовірного розвитку наукових знань; - принципу повного ресурсного забезпечення пріоритетних цілей наукових досліджень, що визначаються на основі критерію ефективності шляхом зіставлення передбачуваної цінності запланованих результатів досліджень з витратами ресурсів на їх одержання, для чого необхідне розроблення відповідних систем критеріїв та методик. 9. Впровадження розроблених у дисертації методологічних засобів у плануванні наукових досліджень Міністерства екології та природних ресурсів України, державного департаменту - Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Української Академії державного управління при Президентові України засвідчило про ефективність таких засобів для вдосконалення механізму планування наукових досліджень у державних організаціях і установах. | 