Анотація до роботи:

Бадрак О.С. Удосконалення фінансового механізму забезпечення сталого розвитку України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена теоретичним аспектам фінансового забезпечення суспільного відтворення, визначенню роль фінансової складової у світових механізмах підтримки сталого розвитку та державної політиці України в сфері фінансового забезпечення національного сталого розвитку. В роботі проаналізовано значущість якості та властивостей природних ресурсів до самовідтворення і самоочищення у створенні екологічної ренти та вартості природного капіталу. Висвітлено проблеми і напрями оптимізації державної екологічної політики для підтримки сталого розвитку. Визначено основні напрями покращання фіскальної політики підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку промисловості та удосконалено інструменти фінансового механізму природокористування

Ключеві слова: сталий розвиток, фінансовий механізм, інноваційно-інвестиційній інструмент, фіскальна політика, природний капітал, соціоекологічний ризик.

У дисертації наведено результати теоретичних узагальнень фінансового забезпечення усталеного функціонування економічної системи розвинених країн, та нове розв’язання наукового завдання, що виявляється у розробці методологічних засад і методичних положень щодо удосконалення фінансового механізму підтримки сталого розвитку України в умовах перехідної економічної системи. Головні наукові та практичні результати роботи такі:

1. Серед найважливіших методів фінансового забезпечення сталого розвитку визначено наступні: (1) нарощування бюджетного потенціалу для забезпечення необхідних державних витрат з метою запуску і підтримки кейнсіанського механізму стабілізації економіки; (2) оптимізація державних витрат шляхом реформування підприємницької і комунальної сфери, (3) впровадження страхової медицини, (4) формування недержавних пенсійних фондів із забезпеченням державних гарантій по фінансуванню прожиткового мінімуму; (5) прискорення податкової реформи, що забезпечуватиме екологізацію податкової системи і сприятиме розвитку галузей народного господарства з високою доданою вартістю; (6) формування принципів оптимізації бюджетного самоврядування; (7) створення умов для зацікавленості регіонів у розвитку місцевого бюджетного потенціалу; (8) вдосконалення механізму ціноутворення природних монополій на внутрішньому ринку; (9) проведення політики утримання внутрішніх цін на енергоносії та транспортні послуги для запобігання розкручування витратної інфляційної спіралі; (10) збалансування грошової маси відповідно реальному ВВП і витиснення грошових сурогатів з товарно-грошового обігу; (11) побудова досконалої банківської та страхової системи із забезпеченням використання депозитних коштів переважно в інтересах підтримки економічного зростання; (12) формування прозорого ринку цінних паперів (фондових ринків), природних ресурсів і ринку землі.

2. Провідну роль у фінансуванні сталого розвитку забезпечують внутрішні фінансові нагромадження та прямі іноземні інвестиції. Успіх у сфері використання внутрішніх фінансових ресурсів пов’язано, насамперед, із стабілізацією економіки, лібералізацією торгівлі, реформуванням податкової системи. Цим процесам сприяє спрощення податкової системи, розширення асортименту фінансових ринкових інструментів (пенсійні, інноваційні фонди розвитку), істотне скорочення субсидій екологічно небезпечного виробництва, впровадження енергетичних податків, систем депозитного рефінансування, екологічного страхування й екологічних облігацій.

3. Програма дій для підтримки стратегії сталого розвитку з боку макроекономічних перетворень включає кардинальні зміни фіскальної та експортно-імпортної політики, нормалізацію грошового обігу (курс на укріплення національної валюти), необхідні зміни в банківській системі та державному регулюванні ціноутворення, на мікроекономічному рівні – введення жорсткої регламентації в системі бухгалтерського обліку та обігових фондів підприємств. У сфері бюджетної політики необхідно мобілізувати ресурси грошового обігу для швидкого наповнення бюджету, змінити витратну політику бюджету в напрямку відновлення повнокровного фінансування фундаментальної науки, освіти, державної безпеки насамперед поточного фінансування озброєних сил та розвитку нових озброєнь. Необхідно також відновити фінансування соціальних програм, що забезпечують гарантований прожитковий мінімум.

4. Для прискорення змін стратегії господарювання, сфокусованих на сталості соціально-економічного розвитку, з боку фінансового сектору треба здійснити наступні кроки: (1) сформувати досконалу рамкову політику для фінансування інноваційного розвитку внутрішніми резервами, (2) забезпечити ефективність виробничих витрат через упровадження інноваційних фінансових інструментів на національному та міжнародному рівнях; (3) створити накопичувальні фонди реконструкції та розвитку з метою побудови науково-виробничих потужностей та здійснення інновацій; (4) посилити міжбанківські зв’язки для пристосування найкращої практики інвестування технологій та наукових здобутків, а також для захисту національних інтересів і поширення нових можливостей на міжнародних фінансових ринках.

5. Довгострокове зростання матеріального, людського та природного капіталу держави має забезпечуватися наступними елементами державної фінансово-економічної політики: (1) уникненням прямих і непрямих субсидій, таких як монопольні повноваження, певні податкові пільги; (2) інвестиціями у людський капітал; (3) заощадженням природного капіталу через визначеність і прозорість майнових прав на земельні, мінерально-сировинні, енергетичні, водні, лісові і рекреаційно-оздоровчі ресурси; (4) уникненням заниження рівнів орендної плати за використання природних ресурсів; (5) впровадженням адекватних норм природно-ресурсних рентних платежів і екологічних податків.

6. Природний капітал відіграє провідну роль у забезпечені процесів суспільного відтворення, а у забезпечені сталості цих процесів значну роль відіграє одна з його складових – природно-асиміляційний потенціал території розміщення господарських об’єктів. Тому вартісна оцінка природного капіталу держави має включати й вартісну оцінку цього потенціалу, що розглядається як екологічна рента, яку отримує (або мав би отримувати) суб’єкт господарювання внаслідок використання території з більшою екологічною ємністю. Екологічна рента є головним приводом для екологізації податкової системі, яка має стимулювати природокористувачів більш ефективно використовувати наявні природні ресурси у виробництві та споживанні.

7. Еколого-економічна ефективність втручання у процеси природного самовідтворення техногенно порушених ландшафтів обумовлена одночасним забезпеченням екологічної сталості (безпеки) господарювання та отриманням граничного прибутку від здійснених витрат. При цьому фінансово-економічний аспект отримання граничних доходів сфокусовано на максимальному збільшенні прибутку від реалізації продукції на підставі мінімізації виробничих, маркетингових, фіскальних і трансакційних витрат, що обумовлені попитом та пропозицією на ринках факторів виробництва та продукції, й відповідними цінами на сировину, працю та послуги.

8. Відсоток пред’явлених екологічних зборів у ВВП відображає вельми низький рівень екологічних зборів у обсязі регіонального ВВП – біля 0,1%, що свідчить про неадекватність встановлених норм платежів до розмірів негативних наслідків господарювання та зовнішніх втрат від забруднення. Показник відсотку витрат на ремонт основних природоохоронних фондів до ВДВ виявив найбільші питомі витрати у АР Крим, Дніпропетровській, Луганській, Львівській, Запорізькій, Івано-Франківській та Донецькій областях, що свідчить про виконання цими регіонами певної природоохоронної стратегії, спрямованої на вирішення екологічних проблем заходами „на кінці труби”. Найбільші поточні витрати у проміжному споживанні на вирішення екологічних проблем визначено у Дніпропетровській, Донецькій, Луганській та Запорізькій областях, що свідчить про хронічні негативні наслідки господарських впливів на довкілля

9. Висвітлені напрямки оптимізації регіонального господарювання можна пов’язати з подоланням неадекватності норм і ставок платежів за емісії шкідливих речовин, які не відповідають достатньому рівню відшкодування негативних зовнішніх втрат виробництва; удосконаленням державної політики у сфері створення нових робочих місць, підвищенням частки заробітної плати та витрат на соціальні нужди у ВВП, у т.ч. пільгове або соціальне житло, залученням і підвищенням ефективності використання заощаджень населення у фінансовому обігу та з державною підтримкою виконання інноваційно-інвестиційних цілей розвитку.

10. В умовах глобалізації світової економіки фіскальний механізм України має стати реальним інструментом вирішення завдань інноваційно-технологічного розвитку та підвищення конкурентної позиції національної економіки. У цьому процесі значну роль відіграють норми податків на прибуток, які доцільно пов’язувати з S- подібним зростанням відповідно росту чистого прибутку юридичних та фізичних осіб. Іншим джерелом технологічного оновлення виробництва має служити прискорена амортизація основних фондів виробництва і природо-очисного устаткування. Мультиплікативний податковий ефект можна збільшити через екологізацію податкової системи, проте від маніпуляції нормами податків він слабше, ніж від збільшення державних витрат, що є наслідком більш сильного впливу державних витрат на величину доходу і обсяги сукупного споживання. Дана різниці у впливах є визначальною при виборі інструментів фіскальної політики.

11. Основні інструменти забезпечення стратегії довгострокового економічного зростання і сталості промислового виробництва складаються з адаптації важелів стимулювання інвестицій у реальний сектор економіки; удосконалення фіскальної політики формування галузевих інвестиційно-інноваційних фондів реконструкції і розвитку; оптимізації цільових завдань природоохоронних фондів; адаптації новітніх екологічно небезпечних технологій виробництва, транспортування і складування продукції; удосконалення матеріально-фінансових інструментів ефективного використання наявних у розпорядженні ресурсів.

12. Сталий розвиток передбачає докорінну зміну в оцінках сучасної структури національного багатства, яку доцільно розглядати через вартісні оцінки його складових. Тому інститут власності на природні ресурси, який передбачає їх вартісний обіг, автоматично вмикає обіг таких фінансово-грошових інструментів, як чеки, векселя та кредити під заставу. Можливість додаткової емісії державою маси віртуальних грошей внаслідок залучення у фінансовий обіг новітніх інструментів у сфері природокористування, не забезпеченої реальними накопиченнями, з одного боку, несе у собі реальну загрозу ініціювання інфляційних процесів, з другого – дозволяє матеріалізувати у ринкової ціні ресурсу економічну могутність фінансових монополій та фінансово-промислових угрупувань.

Одержані автором наукові результати є певним внеском у розвиток теоретико-методологічних і методичних рекомендацій з проблем фіскальної оптимізації природокористування та удосконалення фінансового механізму підтримки сталого розвитку України.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Бадрак О.С. Екологізація фіскальної політики забезпечення сталого розвитку України // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – С.53-60.

2. Бадрак О.С. Оптимізація суспільних витрат на збереження та відтворення природного капіталу України (регіональний аспект) // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – Ч.2. – С. 194-202.

3. Бадрак А.С. Инструменты финансового обеспечения устойчивого развития Украины // Стратегія розвитку України: економіка, соціологія, право. – К.: Книжкове видавництво НАУ. – 2004. – №1-2. – С. 253-261.

4. Бадрак О.С. Шляхи вдосконалення фінансового механізму природокористування // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – Ч.1. – С. 200-207.

5. Бадрак О.С. Еколого-економічна ефективність природного відтворення техногенно порушених ландшафтів // Економіка України. – 2003. – № 8. – С. 71-76.

6. Бадрак О.С. Механізми гармонізації еколого-економічної та соціальної політики для підвищення національного добробуту // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С. 63-70.

7. Бадрак А.С. Механизмы матеріально-финансового обеспечения экологических проблем промышленности // Економіка промисловості. – 2002. – № 2 (16). – С. 134-140.

8. Бадрак О.С. Природні ресурси України: проблеми виробництва та споживання // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – С. 196-202.

9. Бадрак О.С., Шостак Л.Б. Цілі і пріоритети сталого розвитку України // Економіка України. – 2002. – №10. – С. 30-36. Особистий внесок: проаналізовано стан проблеми та індикатори сталого розвитку ЄС. – С. 30-32.

10. Шостак Л.Б., Бадрак О.С. Сталий розвиток: стратегія, пріоритети, індикатори // Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2002. – №3. – С. 11-14. Особистий внесок: проаналізовано еволюцію питання, стан проблеми у країнах ЄС та провідні європейські індикатори розвитку. – С. 11-12.

11. Шостак Л.Б., Бадрак О.С. Роль фіскальної політики у формуванні інноваційного типу розвитку економіки // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. – 2002. – № 2(16). – С. 36-45. Особистий внесок: проаналізовано світову систему податків і визначено ендогенні джерела забезпечення фундаменту зростання технологічної потужності економіки України. – С. 41-45.

12. Шостак Л.Б. Бадрак А.С. Промышленный сектор экономики Украины в пространстве глобального рынка // Економіка промисловості. – 2001. – №3(13). – С.64-71. Особистий внесок: визначено місце промисловості України у світовому економічному просторі та пріоритетні орієнтири розвитку промислового комплексу у короткострокової та довгострокової перспективі. – С.68-71.

13. Шостак Л., Бадрак О. Макроекономічна модель зростання в рамках природноресурсних обмежень // Економіка України. – 2000. – №12. – С.46-54. Особистий внесок: визначено вид і коефіцієнти виробничої функції за період 1990–1997 рр. та продуктивність економіки України в залежності від факторів фондоозброєності, ресурсозабезпеченості та соціальних ризиків виробництва. – С. 51-52.

в інших виданнях:

14. Бадрак О.С. Напрями вдосконалення фінансового механізму забезпечення ефективності водокористування // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. „Водні ресурси на рубежі ХХІ ст. Проблеми раціонального використання охорони та відтворення”. К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С.48-51.

15. Бадрак О.С. Фінансовий механізм підвищення ефективності використання земельних ресурсів у ринкових умовах // Матеріали міжнар. наук. конф. „Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів”: У 2 ч. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – Ч. 2. – С.56-59.

16. Шостак Л.Б., Моложанова О.Г., Бадрак О.С. Охорона ґрунтів у державному законодавстві // Матеріали наук.-практ. конф. “Проблемы земельной реформы в Украине”. – К.: РВПС України НАН України. – 1994. – С. 124-125. Особистий внесок: визначено основні поняття щодо охорони ґрунтів і розглянуто вимоги до ліцензування землекористуванням. – С.125.

17. Шостак Л.Б., Бадрак А.С. Анализ последствий антропогенного воздействия на агроландшафты бассейна р. Днепр // Матеріали міжрегіон. конф. “Проблемы экологической оптимизации землепользования и водохозяйственного строительства в бассейне р. Днепр”: У 2 вип. – К.: РВПС України АН України. – 1992. – Вип. 1. – Ч.1. – С. 58-62. Особистий внесок: визначено провідні фактори екологічного неблагополуччя ландшафтів південного степу басейну р. Дніпро. – С.61-62.