У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновані практичні рекомендації з удосконалення державного управління вищою освітою в контексті європейського вибору. Результати проведеного дослідження дають підстави зробити такі висновки. 1. Державна політика України, спрямована на інтеграцію до Європейського Союзу, ініціює зміну парадигми вищої освіти. Остання є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної і наукової життєдіяльності суспільства. Реформа вищої освіти вимагає використання діючих механізмів, засобів та інструментарію державного управління вищою освітою, які дозволять забезпечити сталий розвиток процесу реформування. Європейський вибір напрямку реформи, як основної стратегії державної освітньої політики, визначає вектор розвитку системи вищої освіти. 2. Вища освіта здобуває системні властивості як результат реакції на виклики зовнішнього середовища під впливом міжнародних, державних і регіональних факторів. В дослідженні була запропонована періодизація становлення управління національною системою вищої освіти, що дозволяє простежити динаміку розвитку взаємин вищої школи і державного управління в низці «міжнародний простір – держава – регіон – вищий навчальний заклад». Змістовно в періодизації виділяється пріоритет держави, яка виступає системно-структуроутворюючим фактором функціонування вищої освіти. 3. Внаслідок впливу процесів глобалізації послуги вищої освіти здобувають ознаки товару і циркулюють на ринку освітніх послуг, що ставить під загрозу задоволення освітніх потреб представників соціально вразливих верств населення. Державне управління володіє механізмами соціального захисту, так званими соціальними амортизаторами, здатними забезпечити стійкий розвиток освітньої системи та гарантії доступу до якісної освіти представникам усіх верств населення. 4. Аналіз проблем державного управління вищою освітою та діючого законодавства в контексті європейського вибору свідчить про те, що в Україні створена міцна законодавча база, яка забезпечує розвиток національної вищої освіти згідно сучасним вимогам. Разом з цим, в ході реалізації реформи була виявлена наявність певних недоліків у нормативно-правовому регулюванні стратегічних завдань реформування вищої освіти. Цим зумовлюється необхідність конкретизувати зміст документів, внести уточнення і доповнення в розроблені на їх основі заходи. Перешкодами в практичних діях щодо реформування та модернізації вищої освіти з боку уряду стають недостатній аналіз соціально-економічного середовища в країні, нехтування думкою громадськості з цього приводу, тому виникає необхідність закріплення у сучасному законодавстві нових тенденцій розвитку вищої освіти. 5. Проведений аналіз реформ системи вищої освіти в країнах Центральної та Східної Європи показав, що успіхи і проблеми реформування в країнах ЦСЄ мають спільні й відмінні риси, які обумовлені рівнем демократії в цих країнах та рівнем втручання держави в процес реформування. В ході дослідження було виявлено, що реформа вищої освіти у країнах ЦСЄ набула конструктивного характеру у зв'язку з отриманням цими країнами статусу країн-кандидатів на членство в ЄС. Зроблений висновок про те, що реформа вищої освіти у країнах ЦСЄ уявляє значний інтерес для України з огляду на євроінтеграційні перспективи її розвитку. В той же час, тенденції реформування вищої школи в країнах ЦСЄ можна розглядати лише як стимул для формулювання власних законодавчих рішень, визначення перспективних варіантів реформи, системного управління нею. 6. Вже з перших років незалежності України міжнародна співпраця вищих навчальних закладів набуває інтенсивного характеру. Навчання іноземних студентів на контрактній основі є домінуючим напрямом міжнародної діяльності для багатьох українських ВНЗ. Наявність узагальненої інформації і аналіз ситуації розкриває ряд проблем підготовки фахівців для зарубіжних країн українськими ВНЗ і вимагає розробки нової державної стратегії в цій сфері для того, щоб Україна змогла зайняти гідне місце на міжнародному ринку освітніх послуг. У ході дослідження встановлено, що управління міжнародною діяльністю вищої школи здійснюється за галузево-територіальним принципом: центральний рівень управління - на рівні МОН, регіональний рівень управління - на рівні обласних відділів освіти і науки, і, нарешті, відділи з міжнародних зв’язків вищих навчальних закладів. Взаємодія між ланками цього управлінського ряду на сьогоднішній день не є ефективною. Існуючі умови для впровадження ефективного державного управління міжнародним співробітництвом ВНЗ на всіх рівнях потребують удосконалення та інтенсивного розвитку. 7. Проведений аналіз діяльності європейських фундацій та програм на території України дозволяє зробити висновок про те, що запропонована ними допомога українській вищій школі є виправданою і грає роль важливого додаткового джерела фінансування вищої школи, спрямованого на створення мережних міжнародних освітніх структур, що, в цілому, сприяє прогресу реформування системи вищої освіти. Проте, визначається необхідність в розробці державної стратегії поліпшення мобілізації ресурсів допомоги, яка надається, та ідентифікації заходів щодо підвищення рівня фінансового менеджменту спільних міжнародних проектів і використовуванню більш зручних інструментів надання допомоги відповідно до національних пріоритетів розвитку системи вищої освіти України. 8. Запропонована модель удосконалення державного управління вищою освітою в контексті євроінтеграції враховує найважливіші чинники, пов'язані з системою управління вищою освітою. Планомірне вдосконалення системи державного управління вищою освітою грунтується на розробці комплексного підходу розвитку всіх його складових з урахуванням поставленої мети: інтеграції вищої школи до європейського освітнього простору. Розроблена модель враховує фактори впливу на систему вищої освіти, а також сутність державного управління, яке полягає у впровадженні удосконалених організаційно-управлінських технологій адаптації вищої школи до нових соціально-економічних умов за рахунок внесення в управління якісно нових елементів без радикальних змін організаційної структури, що забезпечує реалізацію базових науково-освітніх функцій вищої школи на теренах європейського освітнього простору з урахуванням вимог суспільства. 9. Реформування вищої освіти в напрямку європейської інтеграції вимагає поширення інформації про загальні цілі реформи як серед безпосередніх учасників освітнього процесу так і серед населення України в цілому. Здійснене соціологічне опитування дозволило встановити, що мотивація респондентів до активної участі в реформуванні вищої освіти є недостатньою. Це потребує проведення цілеспрямованих дій по залученню суб’єктів вищої школи до співпраці з органами державної влади. Проведений контент-аналіз преси показав необхідність налагодження конструктивного діалогу громадськості з державними органами, який надасть можливість громадськості спонукати уряд до ефективних державних рішень. 10. Одним із принципових шляхів інтеграції українських вищих навчальних закладів в європейський освітній простір є самооцінка навчального закладу щодо свого євроінтеграційного потенціалу. Запропоновані у дослідженні методичні підходи до критеріальної оцінки розвитку ВНЗ в контексті євроінтеграції базуються на рекомендованій до впровадження самооцінці ВНЗ щодо свого стратегічного розвитку в межах державної освітньої політики. Запропонована методика дозволяє: виявити фактори, що впливають на ефективність реформування освітньої діяльності ВНЗ; дати кількісну характеристику індикаторам прогресу; розробити моделі оптимізації освітньої діяльності; розробити відповідні управлінські рішення, що в цілому, має суттєве практичне значення для розробки і вдосконалення стратегії і тактики державного управління вищою освітою. Залучення ВНЗ до визначення своєї готовності до інтеграції у європейській освітній простір за системою відповідних критеріїв може стати своєрідним фундаментом для покращення діалогу між державою, громадськістю та вищою школою і стати «точкою росту» змістовної сторони реформи вищої освіти. | 