У дисертаційній роботі вирішено науково-прикладну задачу з теоретичного узагальнення та практичного удосконалення процесів регулювання відтворення основних виробничих фондів на підприємствах металургійної галузі на основі побудови амортизаційного механізму адаптованого до сучасних умов господарювання. Основні наукові результати дослідження полягають у такому: 1. Дослідження історії становлення та розвитку категорій «основний капітал» та «основні фонди» показало, що певна термінологічна невідповідність цих понять є наслідком історичних змін, що відбувалися у стандартах бухгалтерського обліку. Поняття «капітал» з точки зору підприємства розкривається в пасиві балансу підприємства, тобто це власний і запозичений капітал – класичне визначення – авансований капітал, тобто грошовий капітал, перетворений у основний та оборотний капітал підприємства, або в реальний капітал, що формує активи підприємства. Основні засоби — це частина реального (фізичного) капіталу, яка переносить свою вартість на вартість продукції по частинах, протягом декількох виробничих циклів. 2. Сучасна система регулювання відтворення основних засобів промислових підприємств України не є досконалою бо вона не забезпечує простого відтворення основних виробничих фондів, в той час, як амортизаційна політика зорієнтована на податкові аспекти. Провідну функцію амортизаційного механізму необхідно бачити в забезпеченні відтворення основних засобів підприємства у термін, що дозволяє відновити виробничі основні фонди без втрати конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Без цього вітчизняна економіка приречена на втрату виробничого та науково-технічного потенціалу. Одночасно система регулювання відтворення основних засобів промислових підприємств повинна включати механізм забезпечення цільового використання амортизаційних коштів, який сьогодні відсутній в Україні. 3. Визначено сутність і роль амортизаційної політики у створенні механізму відтворення основних засобів. Встановлено, що необхідно диференційовано підходити до визначення понять «державна амортизаційна політика» та «амортизаційна політика підприємства». Державна амортизаційна політика спрямована на створення суб'єктам господарювання найбільш сприятливих та рівноцінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних засобів підприємств, вона визначає тип амортизаційного механізму, норми амортизаційних відрахувань та методи амортизації. Принциповою є потреба визначення в законодавчому порядку необхідності створення амортизаційного фонду підприємства чи застосування режиму вільного використання підприємством нарахованих амортизаційних коштів. Амортизаційна політика підприємства є складовою загальної фінансової стратегії підприємства та полягає у виборі та реалізації ефективних управлінських рішень щодо забезпечення ефективності процесів відшкодування та відтворення основних засобів. Хоча загальні риси амортизаційної політики підприємства обумовлені системою державного регулювання відтворення основних засобів, кожне підприємство повинно мати певну систему управління життєвим циклом основних засобів, складовою якої повинні стати внутрішньогосподарські нормативи виведення з експлуатації, оновлення, реконструкції та введення нових основних засобів. 4. Поєднання інструментів амортизаційної політики та системи управління життєвим циклом основних засобів створює відповідну систему регулювання або амортизаційний механізм відтворення основних засобів на підприємстві. У дисертації визначено сутність амортизаційного механізму, мету його функціонування та роль в системі відтворення основних виробничих фондів. Якість функціонування цього механізму залежить від результативності державної амортизаційної політики та якості управління на підприємстві (менеджменту). Однією з інституційних складових амортизаційного механізму є державна амортизаційна політика. 5. В основі існуючої класифікації різновидів амортизаційних механізмів застосовуються дві альтернативні концепцій щодо сутності амортизаційної політики. Перша з них базується на класичній схемі використання амортизаційних відрахувань, формуванні амортизаційного фонду та директивному недопущенні нецільового використання амортизаційних коштів, а друга — на компенсаційній (ліберальній) схемі, коли амортизаційні відрахування трактуються як витрати і допускається їх нецільове використання на розсуд підприємства. Порівняльне дослідження цих альтернативних концепцій дозволяє стверджувати, що в сучасних умовах для України найбільш прийнятною є друга концепція, проте за наявності тіньової економіки вона повинна супроводжуватись непрямим державним стимулюванням цільового використання амортизаційних коштів. 6. Виконано дослідження стану та проблем відтворення основних засобів на металургійних підприємствах України. Встановлено, що Україна — одна з провідних країн-виробників чорних металів у світі. Варто відзначити, що за підсумками 2006 року частка чорних металів і виробів з них у загальному обсязі експорту склала 40,2%; галузь забезпечила роботою 15% зайнятих у промисловості працівників, а галузева середньомісячна заробітна плата в 1,64 рази перевищила її середній рівень по країні. В той же час ГМК України є прикладом недостатньо ефективного використання матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів через украй зношене, морально застаріле обладнання, ресурсоємні та екологічно небезпечні технології. 7. На підставі аналітичного дослідження виявлені специфічні особливості та проблеми відтворення основних засобів на підприємствах чорної металургії України, зокрема, окреслено тіньову організаційно-фінансову схему виведення прибутку з під оподаткування, яка може використовуватись для нецільового спрямування амортизаційних коштів. 8. Досліджені сучасні концепції вдосконалення механізму відтворення основних засобів підприємства, які застосовуються у зарубіжних країнах. У зв’язку з входженням у СОТ та переходу до відкритого режиму економіки виникає потреба в забезпеченні вітчизняного виробництва недискримінаційними умовами ведення бізнесу. Для цього узагальнена сучасна методологія управління капіталом (основними виробничими фондами) та регулювання його відтворення на підприємствах чорної металургії України, визначені методичні інструменти (система показників) та основні етапи системи управління основними виробничими фондами. Встановлено, що розмір частини амортизаційного фонду, яку можна використовувати для фінансування розширеного відтворення основних засобів, залежить від загальної норми їх амортизації, яка в кінцевому рахунку встановлюється державою, і величини коефіцієнта вибуття основних засобів, яка залежить від амортизаційної політики підприємства. Тому і державна амортизаційна політика, і амортизаційна політика підприємств окремої галузі повинні базуватися на науково обґрунтованому визначенні державою оптимальних норм амортизації та на оптимальній побудові стратегії простого та розширеного відтворення основних засобів на підприємствах. 9. Розширено склад показників амортизаційного механізму регулювання відтворення основних засобів підприємства шляхом включення нових фінансово-економічних показників, запропонованих автором, — коефіцієнта амортизації основних засобів, коефіцієнта потенційного відтворення основних засобів та коефіцієнта цільового використання амортизаційних коштів підприємства. На основі теоретичного узагальнення вітчизняних та зарубіжних розробок запропоновано амортизаційний механізм адаптований до сучасних умов, який полягає у збільшенні обсягів цільового використання амортизаційних коштів та запровадженні системи державного стимулювання цього процесу шляхом зміни бази оподаткування прибутку підприємства. 10. Удосконалено структуру та функціональні взаємозв’язки амортизаційного механізму регулювання відтворення основних засобів підприємства, який доповнено прогнозно-стратегічним балансом руху основних засобів підприємства на перспективний період з блоком фінансового забезпечення простого та розширеного відтворення основних засобів. | 