У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми функціонування семантично затемненої лексики в соціально значимих текстах, що виявляється в подальшому вивченні категорії глосем на новому мовленнєвому матеріалі та в новому зіставно-порівняльному аспекті, а також у пропозиції оптимальних принципів лексикографування глосем текстів МП для створення словників, що сприятимуть підвищенню рівня читацької спроможності та „культурної грамотності” носіїв мови. Отримані результати є підґрунтям викладених нижче висновків. Культурологічно значимі лексико-фразеологічні одиниці є об’єктом вивчення декількох лінгвістичних напрямків (когнітивної лінгвістики, лінгвокультурології, лінгвокраїнознавства), проте усі вони, як правило, не приділяють уваги семантичній складності цих одиниць. У дослідженнях семантично затемненої лексики, навпаки, втрачає принциповість критерій культурологічної цінності слова. На відміну від інших напрямків, теорія глосології присвячена системному дослідженню саме культурологічно важливого, однак не повністю зрозумілого мовного матеріалу. Достатня освіченість носія мови передбачає знання ним культурного компонента значимих у культурологічному плані лексико-фразеологічних одиниць, а також володіння енциклопедичною інформацією про позначувані ними реалії та поняття. З погляду антропоцентричної теорії значення, така інформація є частиною семантики слова, а отже, має засвоюватися разом із першочерговим сигніфікативним компонентом. Відповідно до природи глосем, культурологічно важливі відомості про позначуваний фрагмент дійсності слід розглядати як органічний компонент значення цих одиниць. Поява глосем у текстах МП зумовлена сукупною дією екстралінгвістичних та інтралінгвістичних чинників. До позамовних факторів відносимо: 1) навколишній світ, зміни в якому спричиняють процеси старіння та оновлення лексики, і 2) недостатню культурологічну освіченість носіїв мови, яку певною мірою визначають їхні демографічні характеристики, такі як рівень освіти, напрямок освіти та сфера діяльності, вік і ґендер. Відповідно до першого з цих чинників, у текстах МП виділяємо глосеми двох типів: історизми та неологізми. Історизми досить часто зустрічаються в цих текстах (8%, 5%, 7% від загальної кількості глосем відповідно в українській, російській та англійській мовах). У слов’янських мовах чимало з них представлені так званими „радянізмами”. Неологізми на перших етапах свого функціонування в соціально значимих текстах викликають закономірні труднощі в розумінні. За нашими даними, продуктивним джерелом глосем цей шар лексики виявився тільки в українській та російській мовах (5% та 8% відповідно); в англійській мові семантично складні нові слова становлять лише 1%. Недостатню освіченість носіїв мови як другий фактор появи глосем у текстах МП продемонстрували результати лінгвістичного експерименту, проведеного серед носіїв української, російської та англійської мов. Аналіз відповідей респондентів засвідчив недостатній рівень їхньої мовно-культурологічної компетенції, що виявився в неправильних і неточних тлумаченнях, вказівках на окремі слова як повністю невідомі, у спробах пояснити значення шляхом народної етимології. Все це доводить, що соціально значима лексика, яка активно функціонує на сторінках МП, часто сприймається носіями мови інтуїтивно, контекстуально, але не завжди правильно. На основі отриманих експериментальних даних можемо стверджувати, що вікові особливості носіїв мови впливають на обсяг їхніх знань та здатність поглиблювати й розширювати їх, що прямо позначається на адекватності сприйняття глосем і цілих текстів. Інші демографічні характеристики потребують подальшого дослідження. Внутрішньомовні чинники появи глосем у текстах МП дозволяють виділити такі типи цих одиниць: запозичення, питома лексика, власні назви, фразеологізми, архаїзми, жаргонізми, діалектизми, етнографізми, слова-символи. Спираючись на дані нашого дослідження, можна зробити висновок, що загальновживана лексика є джерелом абсолютної більшості глосем у текстах МП у всіх трьох мовах (95% в українській, 98% у російській, 94% в англійській). Найбільша кількість глосем у цій групі є запозиченнями (62%, 68%, 38% відповідно). До найчисленніших тематичних груп серед запозичень у всіх трьох мовах належить суспільно-політична й абстрактна лексика; в українській мові значну кількість складає також релігійна (6%) і культурно-мистецька (9%) лексика; у російській мові – культурно-мистецька (10%) і спортивна лексика (6%); в англійській – екзотизми (16%). Питома лексика виявилася продуктивним джерелом глосем тільки в англійській мові (20%), тоді як в українській та російській мовах глосеми цього типу є виключно абревіатурами (відповідно 3% та 5%). Аналіз засвідчив, що архаїзми досить рідко вживаються в текстах МП в усіх трьох мовах, тому їх участь у породженні глосем цього функціонального підстилю мінімальна (відповідно 3%, 2% та 1%). За даними нашої картотеки, локалізована лексика в цілому породжує невелику кількість глосем у текстах МП (5%, 2%, 6% відповідно в кожній мові). Це жаргонізми, діалектизми та етнографізми, які складають незначну кількість одиниць у сформованому корпусі, що дозволяє вважати локалізовану лексику малопродуктивним джерелом глосем у текстах цього підстилю. Дослідження показало, що одним з основних джерел глосем у текстах МП в трьох мовах є фразеологізми, завдяки своїй ідіоматичній природі та наявності в їх складі застарілих, запозичених або діалектних слів (7%, 4%, 10% від загальної кількості глосем). При цьому фразеологізми інтернаціональної значущості, зокрема, міфологічного та біблійного походження, складають переважну більшість в українській та російській мовах (67% і 78% від кількості фразеологізмів у корпусі), тоді як в англійській мові – лише 32%. За нашими даними, важливим джерелом глосем у текстах МП виступають власні назви (7%, 6%, 17% відповідно в трьох мовах). Семантично складними при цьому є як прямі, так і переносні слововживання. Прямі значення глосем-онімів відсилають до певних подій та постатей, що вимагає знання відповідного шару енциклопедичної інформації. Серед образно переосмислених власних назв велика кількість глосем є літературними алюзіями (16%, 17%, 16%), міфологізмами та біблеїзмами (39%, 14%, 10%). Такі оніми функціонують як прецедентні імена, як посилання на відповідний текст або його окремий фрагмент. Відповідно до виділених типів глосем у текстах МП, було запропоновано типологію глосографічних словників для їх лексикографування. Аналіз лексикографічної практики останніх 10-15 років в українській, російській та англійській мовах показав, що в сучасній лексикографії трьох мов глосонімічна лексика представлена в словниках різного типу переважно разом з іншими, достатньо зрозумілими лексико-фразеологічними одиницями. На основі аналізу способів лексикографування семантично затемнених одиниць у сучасних словниках трьох мов було запропоновано модель словникової статті для оптимальної, на наш погляд, реалізації принципів лексикографічного опису глосем текстів МП. Отримані результати становлять основу для подальшого дослідження проблематики, порушеної в дисертаційній роботі. Перспективним є детальне вивчення окремих типів глосем на матеріалі текстів декількох функціональних стилів, а також з’ясування впливу інших демографічних характеристик носіїв мови на рівень їхньої освіченості та розуміння ними глосем. Доцільним також буде залучення матеріалу інших мов (польської, німецької, іспанської тощо). |