Руссова Світлана Миколаївна. Типологія образу автора в ліричному тексті (на матеріалі російської та української поезії ХХ століття): Дис... д-ра філол. наук: 10.01.06 / Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. - К., 2002. - 410арк. - Бібліогр.: арк. 382-410.
Анотація до роботи:
Руссова С.М. Типологія образу автора в ліричному тексті (на матеріалі російської та української поезії ХХ століття). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Київ, 2003.
Дисертаційне дослідження присвячене з’ясуванню аспектів підходу до тексту як до феномена відображення дійсності в мовленнєвій свідомості автора. Висвітлюються актуальні для сучасної теорії літератури проблеми реалізації авторського задуму, художнього світу поета та сприйняття його читачем.
Спираючись на семіотичні, комунікативні, психолінгвістичні, структуралістські, культурологічні методологічні концепції в дисертації виявлено певні закономірності взаємодії свідомості автора, способу життя, художнього світу відповідно до позиції поета у суспільстві.
На основі аналізу великого літературного матеріалу російської та української поезії ХХ століття пропонується типологія образу автора. Розглядаються чотири основних типи авторів ліричного тексту: “митець”, “ремісник”, “ізгой”, “трикстер” – та умови функціонування цих типів у ліричному тексті.
Висновки узагальнюють авторські підходи та інтерпретації й містять стислий виклад результатів дослідження, основний зміст яких виноситься на захист. У кожного з досліджених типів автора є ряд ознак, частину з яких можна віднести до nomos universalis, а частину – до differentia specifica. Ознаки nomos universalis – це те, що допомагає виявити загальні закономірності, притаманні всім названим типам, і отже, вказує на існування типології.
Так, загальною закономірністю для всіх типів автора є “легенда про поета”, в тій чи іншій мірі відмінна від фактів життя автора біографічного. На рівні наступної комунікативної ланки тексту загальною умовою є метатекст, який виникає з об’єднання текстів автора, що втілюють об’єктивний і суб’єктивний принципи світобачення – сприйняття та уявлення, що відображається на денотативному рівні текста, а також у всіх елементах поетичного мовлення. Ще одна загальна закономірність – це спрямованість текстів автора на відповідного реципієнта і конвенційне сприйняття ним образу автора ліричного тексту.
До differentia specifica в типі автора належать особливості, які допомагають виявити специфіку певного типу.
Так, у кожного типу автора – своя “легенда про поета”. Автор-“ізгой” – це дивак, незрозумілий, чужий, який не вписується в загальні норми побутовою невлаштованістю (О. Мандельштам, І. Бродський), манерою одягатись (В. Маккавейський), гранично вузьким колом спілкування (Р. Немировський). Автор-“митець” – аристократичний і артистичний. Роль “поета” в житті накладає відбиток на його побут – інтер’єр помешкання (М. Рильський), поведінку (промова М. Зерова латинською мовою на похороні сина), дозвілля (літературно-художній побут московських, пітерських, київських поетів). Автор-“трикстер” – містифікатор, який при детальному розгляді виявляє в побутовій поведінці “маску” чи ряд “масок” (шинель М. Заболоцького, білінгвізм В. Набокова, ролі В. Висоцького). Автор-“ремісник” гранично демократичний і всією поведінкою демонструє свою “подібність” до всіх: участю в політичних і суспільних організаціях, авторським досвідом, публікаціями в газеті, активною працею (В. Маяковський).
На рівні тексту в кожному типі до differentia specifica належать ціннісні орієнтири поетичного світу, осмислення межі між “своїм” та “чужим”. Для автора-“митця” – це, головним чином, орієнтованість на культуру минулого Заходу та Сходу та відповідні вишукані поетичні форми – сонет, рондо, тріолет, вінок строф, газель, танка, хоку. Всі пріоритети поетичного світу автора-“митця” знецінені для антитетичного йому автора-“ремісника”. Міняються місцями “своє” і “чуже”. Це стосується орієнтованості на “сучасність” і “майбутнє” на противагу орієнтованості на “минуле”. Автор-“ремісник” відкидає “старе” як непридатне в гонитві за абсолютно “новим” і “невідомим”. На противагу текстам автора-“ремісника” з майже автологічною мовою, для автора-“ізгоя” на рівні тексту характерна герметичність, особлива кодованість тексту, що передбачає вузьке коло адресатів, гру поглядами, поліфонічність і полісемантичність. Непроникність кордонів “свого” світу для “чужих”, “невтаємничених” підтримується не тільки ускладненістю поетичної мови, інтер- і гіпертекстуальністю, полікультурним діалогом, але й на тлі домінуючого в суспільстві типу автора позиція “ізгоя” виділяється неконвенційністю тексту, а іноді доходить до “аутизму” – мовчання як відмови від комунікації (Р. Немировський). У поетичній системі автора-“трикстера” на перший план виходить гра, що виявляється на всіх рівнях тексту, починаючи від образу автора. Автор-“трикстер” застосовує різні маски: “графомана” (В. Набоков, М. Заболоцький), блазня (В. Висоцький, Вен. Єрофеєв), “клоуна” (“митьки”, “бубабісти”, “концептуалісти”, “метаметафористи”), “інтелектуала” (В. Набоков, М. Заболоцький, Ю. Андрухович), “зека” (В. Висоцький, Абрам Терц). Автор-“трикстер” піддає сумніву все шаблонне, заскніле: нормативну естетику, конвенції масової літератури, стереотипність мислення і очікувань читача. Ігрова стихія іронічного дискурсу використовується автором-“трикстером” для багаторівневої організації тексту, орієнтованого одночасно і на інтелектуала, і на масового читача і, таким чином, для перекодування.
Стосовно останньої ланки комунікації – реципієнта – зроблено висновок про те, що проекція його реакції, яка враховується в тексті, також може бути осмислена як кордон між “своїм” і “чужим”. Так, для автора-“митця” “свій” читач – це естет, для автора-“ізгоя” – теж естет, але такий, що належить до вузького кола інтелектуалів, які знаходять задоволення в “розгадуванні” коду герметичних текстів. Автор-“трикстер” орієнтується на аудиторію, що розуміє іронію і скептично ставиться до стереотипів. Автор-“ремісник” свої тексти призначає масовій аудиторії, тому узагальненому образу читача, який можна назвати “весь радянський народ”.
На підставі проведеного аналізу можна констатувати існування не окремих типів автора, а типології, тобто цілої системи уявлень про автора, залежно від якої певні типи автора стають репрезентативними або нерепрезентативними. Ця типологія, існування якої відзначається не лише в російській і українській, але і в інших літературах світу, відображає як сприйняття читачів, так і форми виявів літературних концепцій.
Вся типологія образу автора являє собою ряд опозицій: пророк-ізгой, пророк-митець, пророк-трикстер, пророк-писар, пророк-приватна особа, митець-ремісник.
Виявлена типологія антитетична стосовно типу автора-пророка і демонструє динаміку процесу секуляризації творчості та уявлень про неї в читацькій аудиторії, оскільки кожний новий тип автора, що стає поширеним, є антитетичним стосовно попереднього. Таким чином, феномен репрезентативності того чи іншого типу автора в культурі свідчить про зміну пріоритетів у літературній традиції. Заперечення попереднього типу автора – це певний діалог з ним, відчуження його, поляризація сфер “свого” і “чужого” і, зрештою, після заперечень і цитації, протиставлення і ствердження свого типу і пов’язаного з ним світобачення. Отже, репрезентативність і нерепрезентативність того чи іншого типу автора залежить від того, який з типів займає головну позицію в певний час у літературному процесі.
Здійснене дослідження свідчить, що в сучасній літературній ситуації (кінець ХХ – початок ХХІ ст.) найбільш поширеними є два типи авторів: автор-“митець” і автор-“трикстер”. До нерепрезентативних типів належать автор-“писар” (у термінології Р. Барта “скриптор”) та автор-“приватна людина”. Така ситуація може розглядатися і як протистояння, і як взаємодія, що допомагає активному взаємооновленню. Завойовані свобода і іронія, а також культурна парадигма, що склалася в різних сферах мистецтва (музика – А. Шнітке, театр – Б. Юхананов, живопис – В. Комар і О. Меламід, кіно – О. Сокуров, І. Диховичний) вказують на те, що автор-“трикстер” від “вибуху” традиції перейшов у стан традиції, що утвердилася (постмодернізм). Це вказує на можливість радикального переходу від заперечення до ствердження, від руйнування до творення, до появи нової літератури і нового автора, що враховує всі можливі форми впливу на читача.
Публікації автора:
Індивідуальні монографії:
Фрагменты анализа поэтического текста. – К.: Визант, 1996. – 80 с. (4,4 др. арк.).
Джерело перлин: Поетика східних літератур. – К.: Феникс, 1999. – 346 с. (У співавторстві з О.Б. Бубенком та Т.Ф. Маленькою; здобувачеві належить матеріал на сс. 3-5, 26-195, 211-312 – 11,4 др. арк.). Рец.: Шафрова К. Наші презентації // Слово і час. – 2000. – №5. – С. 86; Васєнков В. Серед книг // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2000. – №9. – С. 27-28.
Поэтика восточных литератур. – К.: КГЛУ, 2000. – 430 с. (20,6 др. арк.).
Заболоцкий Н. и Тарковский А.: Опыт сопоставления. – К., 1999. – 118 с. (7,1 др. арк.). Рец.: Новиков В. Поэтика восхищения // Знамя. – 2000. – №6. – С. 234-235.
Автор и лирический текст. – К.: Издательский центр КГЛУ, 2001. – 305 с. (19,3 др. арк.). Рец.: Егоров Б.Ф. Новинки из глубинки // Филологические записки. Вып. 17. – Воронеж, 2001. – С. 260-267; Иванова А.П., доктор филологических наук, профессор. Книжная полка // Русская словесность в школах Украины. – 2002. – №6. – С. 33; Булаховська Ю.Л, доктор філологічних наук, професор. Серед книг // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2002. – №12. – С. 53.
Статті в наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України:
Украинская поэзия конца 80-х годов: Поиски и проблемы // Науч. докл. высш. школы: Филологические науки. – 1991. – № 6. – С.100-105. (0,5 др. арк.).
“Я в тайну масок все-таки проник…” // Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР. – 1991. – №9. – С.67-71. (0,5 др. арк.).
Родник жемчужин: Материалы к уроку-знакомству с историей и художественными канонами персидской поэзии. 8 кл. // Відродження. – 1994. – № 9. – С.39-41. (0,5 др. арк.).
Руссова С.М. та ін. Важлива ланка полікультурного виховання: З виступів учасників всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми викладання зарубіжної літератури в навчальних закладах України і загальнолюдські цінності” // Відродження. – 1994. – № 10. – С.10-11. (0,1 др. арк.).
Традиции серебряного века // Відродження. – 1995. – №9. – С. 69-70. (0,1 др. арк.).
Врачеватель души поэта: Тема Востока в творческой биографии С.Есенина // Відродження. – 1996. – № 4. – С.70-73. (0,4 др. арк.).
Архетип Дома в японской, русской и украинской поэзии: К вопросу об истоках эстетизации и деэстетизации быта в упомянутых национальных литературах // Всесвітня література в серед. навч. закладах України. – 1998. – № 6. – С.61-63. (0,5 др. арк.).
Постмодернізм у сучасній українській поезії // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. НПУ ім. М.П.Драгоманова. Вип. 2. Ч.4. – К.: Логос, 1999. – С.52-63. (0,5 др. арк.).
О рецепции художественного творчества в западной и восточной культурах // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. НПУ ім. М.П.Драгоманова. Вип. 1. Ч. 1. – К.: Логос, 2000. – С. 242-255. (0,7 др. арк.).
Постмодернізм у сучасній поезії, або Набоков – автор-“трикстер” // Слово і час. – 2000. – № 6. – С. 17-23. (0,5 др. арк.).
Тип автора лирического текста в современной украинской поэзии // Вісник Київського інституту “Слов’янський університет”. Вип. 8. – К.: Вид-во КІСУ, 2000. – С. 155-161. (0,5 др. арк.).
Достоевский и современная японская литература // Достоевский и ХХ век. Сборник научных трудов. Вып. 2. – К.: Логос, 2000. – С. 153-156. (0,25 др. арк.).
“Свое” и “чужое” в поэзии М.Рыльского // Науковий вісник кафедри Юнеско Київського державного лінгвістичного університету. Вип. 2. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. – С. 167-175. (0,5 др. арк.).
“Свое” и “чужое” в художественном мире М. Зерова // Науковий вісник кафедри Юнеско Київського державного лінгвістичного університету. Вип. 3 В. – К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. – С. 401-408. (0,5 др. арк.).
Тип автора-“ремесленника” в культуре ХХ в. // Русистика. Сборник научных трудов. Вып. 1. – К.: Изд-во “Київський університет”, 2001. – С. 84-88. (0,5 др. арк.).
Творчість Г. Гейне: у пошуках методичних варіантів // Всесвітня література в сер. навч. закл. України – 2001. – №2. – С. 28-29. (0,3 др. арк.).
“Своё” и “чужое” в художественном мире М. Семенко и П. Тычины // Мова і культура. Т. IV, Ч. 2. – К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 2002. – С. 113-123. (0,7 др. арк.).
Руссова С.М. та ін. Як розвести ідеологізацію викладання літератури з її вульгаризацією // Всесвітня література в сер. навч. закл. України. – 2000. – №9. – С. 2-7. (0,1 др. арк.).
Публікації в збірниках наукових праць:
“Я знаю час, когда начнут войну...”: Поэзия А.А.Тарковского в годы Великой Отечественной войны // Советская поэзия о Великой Отечественной войне и ее изучение в школе и вузе. – М.: МОПИ, 1990. – С.78-85. (0,5 др. арк.).
“Антиэстетизм” Н.Заболоцкого 20-х годов // Поэзия русского и украинского авангарда: история, этика, традиции: Сб. докл. – Херсон: ХГПИ, 1991. – С.56-64. (0,4 др. арк.).
Сонет А.А.Тарковского в контексте традиций // Развитие традиций и формирование жанров в советской литературе: Межвуз. сб. науч. тр. – М.: МОПИ, 1991. – С.27-34. (0,4 др. арк.).
“Масличная роща” А.Тарковского // Анализ одного стихотворения: Сб. статей. – К., 1991. – С.37-48. (0,5 др. арк.).
Меж стенания надгробного долг повелевает петь...: О поэтической системе М.Цветаевой // Вивчення світової літератури в школі: Зб. наук.-метод. матер. Вип.7. – Полтава, 1996. – С.66-74. (0,4 др. арк.).
Тип автора-“изгоя” в русской поэзии Украины // Zagadnienia rodzajow literackich : Вопросы литературных жанров. Т.42, ч.1-2 (83-84). – Lodz, 1999. – С.75-93. (0,8 др. арк.).
“Между улитками барокко…” // В.Маккавейский. Избранные сочинения. – К.: Знание, 2000. – С. 240-247. (0,5 др. арк.).
Тип автора-“художника” в современной украинской поэзии // Знак. Символ. Образ. Вип. 5. – Черкаси: Видавництво Черкаського держ. ун-ту, 2000. – С. 148-155. (0,5 др. арк.).
Автор и текст в поэзии В.Высоцкого // Мир Высоцкого: Исследования и материалы. Вып.3, т.1. – М., 1999. – С.227-232. (0,3 др. арк.).
“Свое” и “чужое” в поэтическом мире В. Высоцкого // Мир Высоцкого. Исследования и материалы. Вып. V. / Сост. А.Е. Крылов и В.Ф. Щербакова. – М.: ГКЦМ В.С. Высоцкого, 2001. – С. 274-280. (0,4 др. арк.).
Підручники і посібники:
Поетика Сходу: Міфологія. Епоси. Араб. та перс. літ.: Посіб. для вчит. зарубіж. літ. – К., 1997. – 62 с. (3,4 др. арк.).
Джерело перлин: Хрестоматія східних літератур / Упоряд. С.М.Руссова. – К., 1998. – 260 с. (14,4 др. арк.).
Руссова С.Н. и др. Русская литература ХХ века. Учебник для 11 кл. / Под ред. Ю.И. Корзова. – К.: Освіта, 2001. – 415 с. (Здобувачеві належить матеріал на сс. 40-46, 51-56, 289-297, 303-310, 343-350, 386-403 – 3,1 др. арк.).
Редагування і коментарі:
Маккавейский В. Избранные сочинения / Ред и сост. В.В. Кравец, С.Н. Руссова. – К.: Знание, 2000. – 275 с. (14,4 др. арк.). Рец.: Кисельова Л. “Серед равликiв бароко” // Книжник review. – 2000. – № 7. – С. 6.
Додаткові публікації:
Архетип воды в натурфилософии Н.Заболоцкого и А.Тарковского // Целостность художественного произведения и проблемы его анализа и интерпретации: Тез. конф. – Донецк: ДГУ, 1992. – С.60-61. (0,1 др. арк.).
Версифікаційні тенденції української модерної поезії діаспори // Х Всеукраїнська славістична конференція “Духовне відродження слов’ян у контексті європейської та світової культури”: Тези доп. – Чернівці: ЧДУ, 1992. – Т.1. – С.141-142. (0,1 др. арк.).
Гастрономические образы в русской поэзии // Византийский ангел: Междунар. журнал совр. лит. – 1995. – № 1. – С.65-71. (0,5 др. арк.).
Игра в бисер Кэндзабуро Оэ // Византийский ангел: Междунар. журнал совр. лит. – 1996. – № 2. – С.64-69. (0,5 др. арк.).
Поэтическое осмысление бытия (философская лирика Арсения Тарковского) // Відродження. – 1996. – №4. – С. 27-29 (0,5 др. арк.).
Плагиат как очередной вклад г. Е.Миронова в методику преподавания зарубежной литературы // Всесвіт. літ. в серед. навч. закладах України. – 1997. – № 12. – С.7-9. (0,1 др. арк.).
“Постмодернизм! Хоть имя дико, но мне ласкает слух оно...” // Art line. – 1998. – № 7-8. – С.82-85. (0,5 др. арк.).
Искусство и феномен государственного мифа тоталитарного общества // Соціалістичний реалізм і українська культура: Матеріали наук. конф., 3 березня 1999 р. – К., 1999. – С.58-61. (0,25 др. арк.).
К истории одного кощунства (О. Мандельштам и В. Маккавейский) // Смерть и бессмертие поэта: Материалы международной научной конференции, посвященной 60-летию со дня гибели О.Э. Мандельштама (Москва, 28-29 дек. 1998 г.) / Сост. М.З. Воробьёва, И.Б. Делекторская, П.М. Нерлер, М.В. Соколова, Ю.Л. Фрейдин. – М.: Издательство РГГУ, 2001. – С. 215-223. (0,5 др. арк.).
Специфіка англійського романтизму і творчість Дж. Байрона // Всесвітня література та культура в навч. закладах України. – 2001. – №6. – С. 31-35. (0,7 др. арк.).
Наша анкета: “Літературознавці – вчителю” // Всесвітня література в сер. навч. закл. України. – 2001. – №11. – С. 51.
