Активізація процесу англомовного запозичування мотивована зовнішніми мовними чинниками (глобалізація ключових позицій життя сучасних країн, спільний інформаційний простір, англійська мова – поширений засіб міжнародного спілкування, більшість сучасних технологій надходять з англомовним описом) та внутрішніми мовними факторами (номінація нового предмета або поняття або уточнення чи відмежування від вже існуючого, а також віддзеркалення соціальних, психічних або естетичних міркувань носіїв національних мов). Запозичення з формантом -ing поділяються на дві нерівні за чисельністю групи (у порядку збільшення): 1) запозичення на -ing неангломовного походження (з німецької, данської, голландської, норвезької, китайської та ін.), 2) англомовні (на сучасному етапі – англо-американські) запозичення на -ing. Тематично вони репрезентовані термінами та професіоналізмами зі сфер бізнесу, спорту, інформатики, комунікативістики, медицини, промисловості, військової та морської справи, біології, будівництва; значно менше екзотизмів та історизмів, а також побутової лексики. В англійській мові формант -ing входить до морфемного складу слів різних частин мови. За його допомогою оформлюються іменники (відад’єктивні та віддієслівні), прикметники, інфінітиви, прийменники, прислівники, сполучники, займенники, а також граматикалізовані форми: герундій та теперішній подовжений час. Виходячи з цього, ми кваліфікуємо цей формант як сталий, коли він служить для утворення нових слів, та як потенційний, у випадках формотворення. Фонетичні зміни є першою умовою адаптації запозичення. Особливо це характерно для тих слов’янських мов, де використовується кирилиця, тому що запозичене слово дуже часто функціонує в неадаптованому вигляді, що графічно відображається перемиканням кодів, тобто воно деякий час пишеться латиницею. Отже, на першому етапі запозичене слово з формантом -ing виступає показником іншомовності в усіх мовах дослідження. З позиції граматичної семантики запозичені похідні характеризуються за такими категоріальними ознаками: 1) абстрактність, коли похідні позначають дію, процес, стан (польськ. monitoring, франц. briefing, укр. серфінг); 2) локальність, якщо запозичення позначають місцезнаходження (польськ. dancing, рос. паркинг); 3) предметність, при найменуванні конкретних предметів (франц. building, рос. смокинг); 4) речовинність, запозичення позначають матеріал, суміш, речовину (рос. бельтинг, укр. допінг). В аспекті морфемного складу запозичення на -ing у досліджуваних нами мовах поділяється на три структурних типи: 1) простий, що складається з основи-мотиватора та форманта -ing, наприклад: monitor+ing (польськ./франц.); 2) складний, що частіше за все відповідає моделі: префікс + основа-мотиватор + -ing; найпоширеними префіксами є: auto-, de-, down-, out-, re-, up-, under-, (наприклад: апградинг (укр./рос.); іноді запозичення не має безпосереднього англомовного словникового відповідника, воно утворюється оказіонально, на основі синтаксичного деривата, наприклад, у російській мові (некодифіковане) апвелинг “морська течія, що підіймається з глибини моря або океану” утворилося від англійського словосполучення to well up; 3) складений, що первинно був або словосполученням (франц. revolving credit), або складався з двох основ (наприклад: похідні від body-building функціонують в усіх досліджуваних нами мовах). На лексико-семантичному рівні адаптація відбувається відповідно до ступеня прозорості внутрішньої форми: 1) найшвидше адаптуються слова, які для більшості носіїв національної мови є мотивованими через їхні знання англійської мови, тобто повномотивовані, семантично прозорі слова (arm-wrestling); 2) процес уповільнюється при лексикалізації, коли для встановлення внутрішньої форми необхідним є певне домислювання (holding); 3) невідомими широкому загалу залишаються слова, які мають значення, що утворилося на основі ідіоматичного або фразеологічного лексико-семантичного варіанта (айсинг). Процес адаптації завершує етап, на якому формат -ing функціонує як самостійний словотвірний засіб. Це полісемічний суфікс, який бере участь в утворенні нових слів за двома типами: 1) “аглютинативним”, коли нове слово складається з двох основ, остання з яких з формантом -ing безпосередньо “приклеюється” до попередньої (франц. peau-lifting, circuit-training); 2) “фузійним”, коли запозичується вже сам спосіб словотворення і нові слова, як правило, оказіоналізми, утворюються на базі споконвічних морфемних складових, запозичується лише словотвірний елемент, зокрема суфікс -ing у сукупності його словотвірних значень (рос. втюринг). Запозичення, в основі яких була англомовна лексична одиниця з формантом -ing, у контрастивно-типологічному аспекті віддзеркалює явище лексико-граматичної інтерференції. Залежно від значення кожної окремої мовної одиниці у мові-донорі, вона: 1) може стати еквівалентною значенню в мові-реципієнті (франц. casting); 2) знаходитися у відношеннях включення, коли лексична парадигма значень у мові-донорі є ширшою, ніж у мовах-реципієнтах (укр. пресинг); 3) перетинатися значеннями, тобто співвідноситися не за головним, а за другорядним значенням (польск. meeting); 4) у відношеннях безеквівалентності перебувають мовні одиниці, які пройшли повну адаптацію, у тому числі й на словотвірному рівні, і замінили формант -ing на споконвічний (питомий) суфікс або будь-який інший дериваційний елемент (рос. сканирование). Отже, типи формально-семантичних змін у процесі адаптації англомовних запозичень з формантом -ing можуть мати універсальний (моделі переносу значень відповідно до частиномовної характеристики запозичення), фреквентальний (“фузійний тип запозичення” в українській та російській мовах) та унікальний характер (спрощення приголосних у польській мові). |
