У науці доби глобалізації стереотипи історично сформованої та формально усвідомленої методології стають мало ефективними. Визначено не адекватність формального застосування традиційних методологій, оскільки вони є тими шорами, які обмежують простір наукового пошуку, стоять на заваді інноваційного мислення та інноваційної діяльності. Здебільшого діяльність суб’єкта доби класичної і некласичної науки спирається на тріаду „ціль-істина-знання”, яка розгортається на методологічному рівні через послідовність „проблема-метод-результат”. Доба глобалізації та інформатизації в сучасному світі ставить окремі суспільства, групи індивідів у специфічне відношення інноваційного шляху виборювання свого місця як рівного з іншими, необхідного для інших. Таке відношення виникає тому, що застосування відомого вже здійснюється іншими суспільствами, групами, індивідами. Таким чином, повторення вже існуючого лише створює умови для руйнування глобалізованої цілісності загостренням конкурентності перетворюючи плагіаторів на чужорідну, паразитарну форму існування. Справа полягає в тому, що глобалізований світ здатен запропонувати кожній людині найдовершеніші зразки існуючих благ, а не їх ерзаци.(замінники) Cтереотипи усвідомленої методології стають неефективними, що дозволяє займати радикальну критичну позицію стосовно традиційності. “Треба визнати передусім “шкідливість” існуючої методології, позаяк вона є тими шорами, які обмежують простір наукового пошуку, стоїть на заваді інноваційного мислення та інноваційної діяльності.” Традиційна діяльність доби класичної і некласичної науки спиралася на триаду: ціль-істина-знання, яка розгорталася на методологічному рівні у послідовність проблема-метод-результат. Становлення нових пріоритетів та цінностей науки, які ховаються за зміною типу раціональності, фіксує критичне ставлення наукової спільноти до наявних методологічних здобутків. У межах класичної і некласичної науки домінували уявлення, що діяльність людини може здійснюватися двома способами: дія як повторення того ж самого і пізнавальна дія, у структурі якої існувала можливість творення нового, досі не існуючого. Оскільки дія за шаблоном як повторення пов’язана з відтворенням уже існуючого, для її актуалізації використовується те знання, яке було створене на попередніх етапах. Подібне знання для шаблонної діяльності є методом, а якщо це загальне знання - методологією. Нові, постнекласичні парадигми науки доби глобалізації, з одного боку, потребують врахування того факту, що виникають системні утворення нового типу – соціотехнічні системи, які виробляють і переробляють знання, а з другого – формується тріада, яка відповідає характеру діяльності в нових умовах. Методологічні зрушення, які забезпечують усвідомлення нової парадигми, спираються на послідовність „інтелект-алгоритми-продукт”. Наукова інновація в межах даної моделі має два джерела – творчо-креативні ситуації та інноваційно-інвестиційна діяльність. У зв’язку з цим усвідомлення нової парадигми потребує коректного співвідношення зовнішніх та внутрішніх зрушень. Перш за все необхідна демаркація діяльності як пізнання, діяльності як творчості. Саме усвідомлення ролі творчості як джерела інновацій і формує вимоги до інноватора і його методологічного інструментарію. Врахування конвенціоналізації принципів наукового пізнання виявляє таку особливість сучасної науки, як широке застосування метафор і продуктивних моделей та узагальнюючих образів. Використання в науці метафор і створення модельних продуктивних образів пов’язані з вирішенням творчих задач науки. До цих задач першзавсе належить досягнення гносеологічно зорієнтованого розуміння науковцями особливостей проблем, які вирішуються наукою доби глобалізації. Поява та розвиток науки як джерела інноваційних змін безпосередньо пов’язується з конкретизаціями змісту систем наукового знання, які реалізують у значно складніших формах, ніж це описувалося в межах гегелівської та марксистської тріади теза-антитеза-синтез. Виявилося, що стадія синтезу різних теоретичних систем знання починає демонструвати в науці не тільки несумірності, а й широке застосування метафор. Еклектицизм метафоричного з’єднування в творчості виконує позитивну функцію переходу від конкретних теоретичних парадоксів одних усталених теорій до нових як висхідний абстрактний рівень. Таким чином, проведений у дисертації аналіз дозволяє обґрунтовувати формулювання методологічного положення про взаємодоповнюваність творчого і логічного при зміні наукових теорій. Нагадаємо, що в класичному методологічному конвенціоналізмі логічне і творче (інтуїтивне) протиставляються. Це доповнення полягає в тому, що збереження усталених моделей, образів, принципів забезпечує логічність системи знання, а наповнення цієї системи здобутками творчого уявлення (здебільшого метафорично презентованого) результативності нової продуктивної моделі (образу) дозволяє впроваджувати нові принципи, що безпосередньо (логічно) не можуть походити від попереднього знання. |