Анотація до роботи:
Вернудіна І.В. Творчість як об’єкт естетичного аналізу в теоретичній спадщині Івана Франка.- Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.08.- естетика.- Київський національний університет імені Тараса Шевченка.- Київ, 2003. У дисертаціїї проведений естетичний аналіз художньої творчості і творчого процесу на матеріалі концепції творчості І.Я.Франка. Численні праці з естетики, філософії, літературознавства, психології й критики, листування І.Франка показують, що справжній дослідницький інтерес українського ученого випливав з глибинного розуміння ним визначальної ролі естетичного чинника у творчості митця. Розуміючи мистецтво як результат вияву творчих сил особистості, І.Франко першорядного значення надавав ролі особистості митця у креативному процесі. Ним виокремлені індивідуально-психологічні особливості суб’єкта творчості і доведено, що митець є “окремим психічним типом”. Оперуючи поняттями сугестія, “верхня” та “нижня” свідомість, поетична фантазія, І.Франко досліджував явища найбільш характерні для творчого процесу. Естетиком було встановлено, що підвалиною художньої творчості є дія свідомих та неусвідомлюваних психічних (позасвідомих) чинників, причому неусвідомлюване психічне (позасвідоме) відіграє тут домінуючу роль. У наукових працях, в естетичному, психолого-літературознавчому трактаті “Із секретів поетичної творчості” (1898-1899) І.Франко розробив низку теоретико-естетичних понять, що дозволили зясувати основні складові творчого процесу й збагатити естетичну науку новими поняттями концептуального значення. І.Франко став основоположником створення наукового стилю української літературної мови. |