Панасюк Іван Васильович. Творча діяльність С.В.Баштана в контексті становлення київської школи академічного бандурного виконавства. : Дис... канд. наук: 17.00.03 - 2008.
Анотація до роботи:
Панасюк І.В. Творча діяльність С.В.Баштана в контексті становлення київської школи академічного бандурного виконавства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – Музичне мистецтво. – Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського, Київ, 2008.
Дисертація присвячена дослідженню творчої діяльності фундатора і лідера київської школи академічного бандурного виконавства, народного артиста України, професора С.В.Баштана в процесі становлення цієї школи, а також аналізу й оцінці творчих здобутків київської школи академічного бандурного виконавства. У дослідженні розглянуто творчі досягнення професора С.В.Баштана та його учнів, виявлено джерела, умови і напрямки формування методико-педагогічних та концертно-виконавських традицій київської школи академічного бандурного виконавства – школи С.В.Баштана, визначено характерні ознаки цієї школи, доведено її продуктивний характер і провідне місце в сучасному українському бандурному мистецтві.
Результати проведеного дослідження дозволяють зробити ряд основних узагальнень івисновків.
Аналіз і порівняння кобзарства і бандурництва в історичному процесі його тривалого мистецького розвитку дає ґрунтовні підстави диференціювати їх як два самостійні і самодостатні напрямки бандурного виконавства. Диференціація цих явищ не заперечує їх єдності як двох складових цілісного, хоча й полістильового явища української музичної культури сучасності.
Необхідною умовою піднесення українського академічного музичного виконавства в 1950-60-х рр., а в т.ч. і київської школи академічного бандурного виконавства було оновлення духовної атмосфери в країні, активізація дослідження вітчизняної історії, культури, мистецтва, а разом з тим – кобзарства і народної музики в цілому.
Поглиблення творчих контактів виконавців і композиторів в середині ХХ ст. сприяло виникненню феномену школи С.В.Баштана як осереддя національного академічного бандурного мистецтва, становлення якого відбувалося на основі взаємодії трьох чинників (формувалися і діяли паралельно) – удосконалення інструмента (І.Скляр), систематизації професійної бандурної освіти (відкриття класу бандури в Київській державній консерваторії ім. П.І.Чайковського), перших художніх і педагогічних здобутків (В.Кабачок, М.Геліс, А.Бобир, С.Баштан, А.Омельченко).
Утвердженню академічної бандури присвячені всі грані життя, творчості і діяльності С.В.Баштана, підтверджуючи універсальний характер його творчої особистості і його фундаторську роль у процесі становлення київської школи академічного бандурного виконавства.
Виконавство С.В.Баштанаформувало і утверджувало академічне бандурнемистецтво, сольно-інструментальний жанр, оновлений та удосконалений інструмент, новий репертуар, нові виконавські форми, нові форми концертнихвиступів – тим самим засвідчуючи новий рівень функціонування бандури як сольного інструмента в київській академічній школі бандурного виконавства.
Джерелами композиторської творчості С.В.Баштана стали народнопісенна інтонація, з одного боку, та його відданість академічним традиціям, з іншого. Вони сформували ключову якість створеної педагогом в подальшому школи – синтез національної характерності й академізму.
Методико-педагогічні принципи професора С.В.Баштана грунтуються на чотирьох стратегічних засадах: 1) індивідуального підходу до учнів, 2) партнерства, 3) етики, 4) паритету оригінальних творів і перекладень, творів українських композиторів і класики. Стратегічні засади доповнюються рядом тактичних принципів: 1) лібералізму адаптаційного періоду; 2) оптимальної “репертуарної політики” (з урахуванням побажань учнів); 3) відповідального ставлення до авторського тексту; 4) початку роботи над твором з усвідомлення його образно-художнього змісту. Ці засади і принципи, покладені в основу створення київської школи академічного бандурного виконавства, стали одним із вагомих чинників її продуктивного характеру.
Робота С.В.Баштана в класі (над сольно-інструментальним твором) всебічно спрямована на формування інтерпретаційного досвіду, а в ньому досягнення – культури звука, синтезу художнього і технічного, архітектонічної та жанрово-стилістичної своєрідності, здатності власних виконавських інтерпретацій; у вокально-інструментальному жанрі – збагачення інструментальноїпартії, зростання її ролі до рівня образно-смислової паритетності вокалу та інструменталізму. Такий методико-педагогічний підхід утвердився як характерний у київській школі академічного бандурного виконавства.
Характер ведення професором С.В.Баштаном класної і самостійної роботи, сприяючи вихованню творчої самостійності і самодостатності учнів, є важливим чинником продуктивності його школи.
Організація та проведення конкурсів, залучення студентів до постійних концертних і конкурсних виступів суттєво зміцнює позиції його школи. Максимальні показники конкурсних успіхів учнів С.В.Баштана доводять істинність засад його педагогічно-методичної праці. Створюючи сприятливі умови для опанування нових художніх та педагогічних (зовнішніх) традицій, такі форми діяльності збагачують і примножують надбання школи, тобто також служать чинником її продуктивності.
Розвиток сольно-інструментального жанру в бандурній музиці останньої чверті ХХ ст. – у т.ч. завдяки опануванню нових для бандуристів творів великих форм – засвідчив зрілість сучасного академічного бандурного мистецтва і продуктивність школи С.В.Баштана, що виплекала цей академічний жанр. Аналіз оригінальних творів сучасного бандурного репертуару (на прикладі жанру сонати) свідчить про існування двох тенденцій – романтизованого академізму (твори А.Коломійця, М.Дремлюги) та постмодернізму (В.Зубицький) у творчості представників київської школи академічного бандурного виконавства.
Київська школа академічного бандурного виконавства (школа як вид діяльності – професія) репрезентована не тільки різнобічною професійною діяльністю професора С.В.Баштана, але – і його учнів; ця діяльність зводиться до двох основних типів: біпрофілюючого і поліпрофілюючого.
Біпрофілюючий тип діяльності, як сутнісний у продуктивній школі є найбільш характерним і показовим для київської школи академічного бандурного виконавства. Посилення педагогічного профілю в умовах паритетності двох спеціалізацій однієї творчої особистості сприяє формуванню цілісної мистецько-художньої комунікації – педагогічно-виконавської школи, що запрограмована фундаментальним педагогічно-виконавським досвідом самого С.В.Баштана.
Поліпрофілюючий тип, найяскравіше представленийутворчості Р.Гриньківа є найвагомішим доказом продуктивності школи С.В.Баштана і кульмінацією як його педагогічного досвіду, так і півстолітнього процесу розвитку київської школи академічного бандурного виконавства в цілому.
Отже, київська школа академічного бандурного виконавства, сформована у другій половині ХХ ст. є реально і віртуально існуючою мистецько-комунікаційною системою, зі своєю ієрархією – віковою, професійною, стильовою, ціннісною тощо, яка має відкритий характер, і в поле якої входять: 1) духовно-творчий лідер і фундатор школи – Сергій Васильович Баштан; 2) репрезентанти школи – педагоги, виконавці, композитори, науковці, майстри (в т. ч. у різноманітних комбінаціях цих професій) та їхні учні; 3) інституційована система бандурної професійної освіти зцентром в Національній музичній академії ім. П.І.Чайковського; 4) художні артефакти – музичні твори, в т. ч. перекладення, їх виконання, методично-педагогічні та наукові праці і т. ін.; 5) матеріальні засоби творчості, тобто інструментарій, студії звукозапису і т. ін.
Функціонування київської школи академічного бандурного виконавства ґрунтується на дотриманні трьох положень:
Професійна багатопрофільність діяльності (педагог–виконавець–композитор–майстер–науковець) та жанрово-стильова різноманітність мистецтва (романтизований академізм–постмодернізм) – доказ функціонування гнучкої системи особистих мотивацій.
Відсутність залежності учнів від вчителів (на усіх рівнях системи), що, компенсуючись широким колом опосередкованих зв’язків, забезпечує якісну динаміку саморозвитку школи (кобзарські чи модерні тенденції в контексті академізму) – доказ супідрядності відносин системи “вчитель-учень”.
Контекстуальність базової академічної традиції (наявність академічної лінії у всіх проявах діяльності школи), педагогічно-виконавський (індивідуальні методики, ексклюзивні інструменти і т. ін.) та мистецько-стильовий плюралізм (уведення прийомів інструментального театру і т. ін.) з його високим ступенем комунікативності – доказ охоплення широкого кола зовнішніх традицій.
Вищезазначені положення повністю відповідають концепції продуктивної школи. Таким чином, київська школа академічного бандурного виконавства – школа С.В.Баштана – є продуктивною школою.
Публікації автора:
1. Панасюк І. Творча постать С.Баштана в контексті еволюції кобзарства другої половини ХХ ст. (до питання про становлення Київської бандурної школи) // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Музичне виконавство. – К., 2003. – Вип. 26, кн. 9. – С. 45-57.
2. Панасюк І. Аспекти еволюції бандурного виконавства (на прикладі жанру сонати) // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Музичне виконавство. – К., 2004. – Вип. 40, кн. 10. – С. 57-65.
3. Панасюк І. Кобзарство і бандурництво – ретроспектива традицій функціонування // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Музичне мистецтво: проблеми сучасності. Серія “Наукова думка молодих”. – К., 2006. – Вип. 64, кн. 1. – С. 167-175.
4.Панасюк І. Дві тенденції сольно-інструментального бандурного виконавства в контексті становлення і розвитку сонатного жанру // Музикознавчі студії Інституту мистецтв Волинського державного університету ім. Лесі Українки та НМАУ ім. П.І.Чайковського: збірка наукових праць. – Луцьк: РВВ “Вежа”, 2007. – Вип. 1. – С. 181-196.
5. Панасюк І. Переплелись роки й бандури струни. Монографія. – К.: “Книга пам’яті України”, 2002. – 130 c.