У Висновках, які подаються за результатами дослідження після кожного розділу і наприкінці роботи, сформульовано основні теоретичні положення і викладено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та юридичної практики у сфері створення та використання комп'ютерного програмного забезпечення. В результаті здійсненого дослідження цивільно-правового захисту комп'ютерного програмного забезпечення можна зробити такі висновки: 1. Галузь комп'ютерних технологій вимагає цілісного і водночас гнучкого механізму правового регулювання, який здатний забезпечити приватні і публічні інтереси авторів, виробників програмних продуктів, користувачів і держави в цілому. Незбалансованість сучасного механізму регулювання правовідносин щодо комп'ютерного програмного забезпечення потребує адекватного врегулювання, яке задовольняло би потреби всіх учасників із максимальною ефективністю, рівень якої залежав би від оптимального співвідношення їх інтересів, тобто прав та обов'язків. 2. Авторсько-правовий механізм захисту потребує внесення змін з урахуванням особливостей комп'ютерного програмного забезпечення. Проблема пов'язана із застосуванням авторського права, яке за аналогією використовується і стосовно комп'ютерних програм, що охороняються як літературні твори. При цьому методі регулювання кардинальних змін, які могли би відбитися на ефективності правового регулювання, фактично не здійснюється, а також не враховуються визначальні особливості програмного
забезпечення, які досить суттєво відрізняють його від інших об'єктів права інтелектуальної власності.
3. На підставі порівняльного аналізу механізмів авторського і патентного права можна констатувати, що кожен інститут взятий окремо, не забезпечує надійного захисту програмного забезпечення, а лише дозволяє здійснити його захист у визначених межах. Однією з основних проблем авторського права є те, що воно встановлює захист лише форми вираження об'єкта. Такий підхід с традиційним для авторсько-правового інституту на всіх рівнях — починаючи з механізму міжнародного захисту і закінчуючи механізмами окремих держав. Проблеми патентного захисту програмного забезпечення пов'язані з пошуком аналогів заявленого алгоритму, із встановленням юридичного механізму виявлення його прототипу, з умінням описати формулу алгоритму, із визначенням його новизни, з наявністю класифікації алгоритмів подібно до міжнародної класифікації винаходів. Поєднання авторського і патентного права може створити багатогранну систему захисту комп'ютерного програмного забезпечення, яка може забезпечити комплексний захист у галузі інформаційних технологій. 4. Особливу увагу привертають договірні відносини в галузі комп'ютерних технологій, що визначають особливості створення, використання та розповсюдження комп'ютерного програмного забезпечення, в якій сформувалися нові типи ліцензійних угод. Кожен тип ліцензійних угод на програмне забезпечення впливає на модель використання, організаційну модель розробки (якість і технічні параметри програм), на структуру витрат на різних етапах життєвого циклу програм, і як наслідок — на модель ринку програмного забезпечення в цілому. Вивчення кожного типу ліцензійних угод на програмне забезпечення може дати можливість врахувати специфіку всіх видів комп'ютерних програм та надасть можливість для зміцнення цивілізованих відносин у сфері захисту авторських прав на програмне забезпечення. 5. Розглянуто особливості здійснення права на відтворення, розповсюдження та декомпілювання в залежності від обраного виду ліцензійних угод на програмне забезпечення. Умови ліцензійних угод пропрієтарного (закритого) програмного забезпечення відповідають вимогам Закону України «Про авторське право і суміжні права». На відміну від пропрієтарного програмного забезпечення ліцензійні угоди Open Source Software надають користувачам не тільки право на відтворення необмеженої кількості примірників програми, але й на вільне їх розповсюдження, а також на вихідний текст програми з обов'язковим дотриманням умов ліцензій. 6. Сформульовано два види ознак контрафактних примірників програмного забезпечення: зовнішні, які можна встановити при візуальному
вивченні супровідної документації і носія інформації, та внутрішні, які встановлюються за допомогою проведення експертизи примірника програми.
7. Запропоновано трирівневу систему правової охорони технічних засобів захисту. Перший рівень — це Закон України «Про авторське право і суміжні права», що забезпечує загальну охорону. Технічні засоби прирівнюються до другого рівня охорони, в якому передбачено технічний захист творів (або контроль за доступом до творів). Третій рівень охорони, це рівень, що встановлює охорону безпосередньо технічних засобів — таким чином, твір охороняється як законом, так і технологією, і сама технологія, як така, охороняється законом. 8. Впровадження правового механізму, який враховуватиме особливості комп'ютерного програмного забезпечення та специфіку інформаційних технологій, дасть можливість ліквідувати існуючі і потенційні втрати від неврегульованості ринку програмного забезпечення та сприятиме розвиткові внутрішнього та зовнішнього ринків комп'ютерних програм, забезпечить умови рівноправного та взаємовигідного міжнародного співробітництва у сфері захисту та розробки комп'ютерних технологій. | 