У Висновках за результатами здійсненого дослідження викладено найбільш важливі наукові та прикладні результати, отримані у ході дослідження. Не претендуючи на остаточне вирішення окреслених у дисертаційному дослідженні проблем, пропонуються власні погляди та шляхи вирішення цих проблем, а саме: 1. З огляду на свою природу кожна людина має власні особливості. З метою відокремлення однієї фізичної особи від іншої слід використовувати індивідуалізуючі засоби. При цьому індивідуалізація людини відбувається у трьох аспектах: як особистості, як учасника суспільних відносин та як суб’єкта права. 2. Враховуючи сучасний рівень розвитку суспільних відносин та чинного законодавства, некоректним слід вважати положення щодо рівності правоздатності та дієздатності для всіх фізичних осіб. У кожному конкретному випадку кожна конкретна людина має власні право- та дієздатність, що зумовлюються її особистими, індивідуальними ознаками (віком, станом здоров’я, сімейним станом, рівнем освіти та професійної підготовки тощо). 3. Існуючі засоби індивідуалізації фізичних осіб слід поділяти на загальні, соціальні та правові. Всі правові засоби індивідуалізації поділяються на два види: приватно-правові та публічно-правові. Найпоширенішими приватно-правовими засобами індивідуалізації людини є цивільно-правові, тобто ті, що передбачені цивільним законодавством. 4. Традиційно визнаними, основними цивільно-правовими засобами індивідуалізації фізичної особи є ім’я (прізвище, ім’я, по батькові) та місце проживання. Останнім часом все більше поширюється використання різних аспектів імені фізичної особи, таких як псевдонім, доменне ім’я, подвійне ім’я тощо. Ця ситуація вимагає вдосконалення правового регулювання відносин, що існують із цього приводу, шляхом внесення змін та доповнень до чинного законодавства. 5. Місце проживання фізичної особи може бути постійним, тимчасовим та випадковим. При цьому саме постійне місце проживання, як правило, виконує індивідуалізуючу функцію. Місце проживання фізичної особи слід розглядати у двох аспектах: і як приватноправовий засіб індивідуалізації, і як публічно-правовий засіб індивідуалізації. Публічно-правовий характер місця проживання зумовлюється обов’язковою реєстрацією людини у певному місці проживання, навіть якщо вона цього не бажає. 6. До цивільно-правових засобів індивідуалізації фізичної особи, крім імені та місця проживання, слід зараховувати також стани фізичної особи.
Саме конкретний стан людини має суттєвий вплив на її правосуб’єктність. У зв’язку із цим слід виділяти такі стани: стан поіменованості чи анонімності; стан вікової приналежності; стан здоров’я; стан громадянства, стан визначеності місця проживання, стан родинності та свояцтва; стан статевої приналежності; стан банкрутства, стан освіти та наявності спеціальних знань; стан судимості; стан громадянського безчестя; стан зайнятості у певній діяльності.
7. Цивільно-правовим засобом індивідуалізації фізичної особи слід вважати також зовнішній вигляд та зображення фізичної особи. Цей засіб одночасно має риси приватно-правового та публічно-правового. Публічно-правові аспекти мають місце у разі використання зображення людини (як правило, фото) в особистих документах, але саме з метою індивідуалізації. Головним результатом дослідження стало здійснення теоретичного узагальнення та пропонування нових варіантів вирішення проблем визначення, систематизації та особливостей правового регулювання цивільно-правових засобів індивідуалізації фізичної особи. У висновках запропоновано шляхи розв’язання практичних проблем та надано низку пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення правової регламентації статусу фізичної особи на сучасному етапі розвитку суспільних відносин. | 