У висновках сформульовано найбільш істотні положення та пропозиції, отримані в результаті дисертаційного дослідження даної теми, даються рекомендації щодо уточнення деяких понять та удосконалення цивільно-правового регулювання договорів, за якими у громадян виникає право приватної власності. Отримані результати у своїй сукупності розглядаються як нові науково обґрунтовані положення та висновки щодо місця цивільно-правових договорів серед юридичних підстав набуття громадянами права приватної власності на майно. У дисертації здійснені теоретичні узагальнення і запропоновані нові вирішення конкретного наукового завдання, суть якого полягає у всебічному обґрунтуванні ролі цивільно-правових договорів про реалізацію майна, виконання робіт і надання послуг (купівлі-продажу, поставки, контрактації, міни-бартеру, дарування, довічного утримання, ренти, підряду, будівельного підряду, позики, комісії тощо) у виникненні приватної власності громадян. На підставі проведених досліджень чинного законодавства, судової практики та літературних джерел автором сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо удосконалення деяких норм Цивільного та Господарського кодексів України. Зокрема, обґрунтовано пропозицію сформулювати п.2 ст.719 ЦК у такій редакції:” Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації”. Доцільно також було б поширити на вимоги про повернення майна – речей в натурі або грошей, переданих однією стороною іншій за договором, який визнаний неукладеним, норми, які регулюють зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (гл.83, статті 1212 – 1215 ЦК). Запропоновано внести доповнення до п.1 ст.272 ГК, зазначивши серед контрактантів сільгосппродукції і фізичних осіб – підприємців, які набувають право приватної власності на закуплену ними продукцію. |
