Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Біологічні науки / Радіобіологія


Мазник Наталія Олександрівна. Цитогенетичні ефекти як біологічний індикатор дії іонізувальної радіації в низьких дозах у ранні та віддалені строки після опромінення у осіб чорнобильського контингенту : дис... д-ра біол. наук: 03.00.01 / АМН України; Науковий центр радіаційної медицини. - К., 2005.



Анотація до роботи:

Мазник Н.О. Цитогенетичні ефекти як біологічний індикатор дії іонізувальної радіації в низьких дозах у ранні та віддалені строки після опромінення у осіб чорнобильського контингенту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.01 – радіобіологія. – Науковий центр радіаційної медицини АМН України, Київ, 2005.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню проблеми оцінки ураження геному соматичних клітин і біологічної дозиметрії у ранні та віддалені строки після опромінення за результатами цитогенетичного аналізу лімфоцитів периферичної крові у осіб, які зазнали впливу іонізувальної радіації в низьких дозах в зоні аварії на Чорнобильській АЕС. За результатами 14-річного цитогенетичного моніторингу були визначені особливості формування і перебігу рівня аберацій хромосом та геномних порушень у мешканців 30-км зони ЧАЕС в залежності від термінів евакуації, у ліквідаторів – в залежності від документованих доз опромінення і тривалості роботи в зоні аварії. Відстежено елімінацію аберантних лімфоцитів in vivo, встановлено вірогідний розвиток нестабільності геному у ліквідаторів у віддалені строки після експозиції. З використанням методу FISH показано присутність підвищеного рівня транслокацій та інсерцій у ліквідаторів, евакуйованого населення 30 км зони і мешканців радіоактивно забруднених територій в період 9.5-15 років після аварії на ЧАЕС.

За сукупними даними спостережень in vivo та експерименту з побудови цитогенетичних кривих “доза-ефект” in vitro була удосконалена методологічна база прямої і ретроспективної цитогенетичної біодозиметрії. За розробленими підходами було здійснено оцінку поглинутих доз опромінення у евакуйованих мешканців, показано істотну викривленість документованих доз у ліквідаторів відносно результатів біодозиметрії, визначено взаємну відповідність між оцінками дози за методом FISH і класичним хромосомним аналізом. Вперше представлено ймовірністні розподіли біологічних доз опромінення в чорнобильських когортах. Результати роботи можуть становити основу для формування груп підвищеного ризику радіогенних ефектів серед осіб, які зазнали впливу радіації внаслідок Чорнобильської катастрофи.

1. Представлена дисертаційна робота присвячена вирішенню проблеми оцінки ураження геному соматичних клітин і біологічної дозиметрії у ранні та віддалені строки після опромінення за результатами цитогенетичного аналізу лімфоцитів периферичної крові у осіб, які зазнали впливу іонізувальної радіації в низьких дозах в зоні аварії на Чорнобильській АЕС. Для цього були визначені закономірності “доза – ефект” і “час – ефект”, за якими відбувалося формування картини цитогенетичних пошкоджень у різних групах експонованих осіб, та удосконалено методологію біодозиметричної інтерпретації результатів цитогенетичних досліджень.

2. За даними довгострокового цитогенетичного моніторингу, розпочатого у перші тижні після аварії на ЧАЕС, рівень хромосомних перебудов і геномних порушень в лімфоцитах крові ліквідаторів та евакуйованих мешканців 30-км зони ЧАЕС вірогідно перевищував показники контроля від найраннішіх термінів до 7-8 років після перебування в зоні аварії, максимально – за частотою дицентриків і кілець. Особливості спектру цитогенетичних пошкоджень у експонованих осіб полягали у збільшеній пропорції аберацій хромосомного типу і підвищеному внеску обмінних аберацій серед хромосомних перебудов, порівняно з контролем.

3. У мешканців 30-км зони ЧАЕС спостерігалася стабільність загального рівня цитогенетичних пошкоджень і зростання частоти дицентриків і кілець протягом першого року після евакуації, ймовірною причиною чого була додаткова індукція аберацій внаслідок внутрішнього опромінення від інкорпорованих радіонуклідів з коротким періодом розпаду. При цьому частота хромосомних обмінів у евакуйованих через 2 доби після аварії була нижчою, ніж в групі евакуйованих через 3-11 діб. В інтервалі 1-14 років після аварії на ЧАЕС у евакуйованих осіб відбувалося поступове зниження частоти всіх видів аберацiй і геномних порушень до рівня контроля наприкінці періоду спостереження.

4. Перебіг цитогенетичних показників у ліквідаторів в інтервалі від перших діб до 10.5 років після перебування в зоні ЧАЕС проявлявся як монотонне зниження рівня дицентриків і кілець та хроматидних обмінів, початкове плато рівнів хромосомних і хроматидних фрагментів протягом перших 2 років з подальшою елімінацією, зниження частоти геномних порушень протягом перших 3.5 років з виходом на плато у подальший час. Відмінності від контроля за частотою всіх видів аберацій в середньому по вибірці ліквідаторів зникали через 9 років після виходу із зони ЧАЕС, а нормалізації рівня геномних порушень не спостерігали взагалі. Зниження частоти дицентриків і кілець у ліквідаторів у зазначені терміни відбувалося за експоненційним законом з періодом напівелімінації 2.24 роки.

5. Поміж групами ліквідаторів з документованими дозами опромінення <250 мГр, 250 мГр, >250 мГр та невідомою дозою, а також з тривалістю перебування в зоні ЧАЕС <1 місяця, 1-2 місяці та >2 місяців не визначалося істотної різниці за початковими значеннями і динамікою сумарної частоти хромосомних перебудов. Проте, у терміни до 1 року після виходу із зони ЧАЕС рівень дицентриків і кілець був вищим у ліквідаторів з дозами опромінення >250 мГр і тривалістю роботи в зоні аварії <1 місяця, а у осіб з документованими дозами <250 мГр і тривалістю перебування в зоні аварії >2 місяців спостерігався більш ранній вихід даного показника на субконтрольні значення, порівняно з іншими групами ліквідаторів.

6. У строки від 10.5 до 13 років після виходу із зони ЧАЕС у ліквідаторів спостерігалося повторне накопичення аберацій хромосомного і хроматидного типів, з досягненням вірогідного перевищення спонтанного рівня, без будь-якої кореляції з документованою дозою і тривалістю перебування в зоні ЧАЕС. Цей ефект є ймовірним відображенням розвитку віддаленої нестабільності геному, яка проявлялася у вигляді підвищеної чутливості хромосомного апарату соматичних клітин до дії мутагенів навколишнього середовища та ендогенних генотоксичних факторів.

7. Рівень структурних хромосомних пошкоджень, що визначався методом FISH в лімфоцитах крові у ліквідаторів, евакуйованого населення 30-км зони ЧАЕС і мешканців радіоактивно забруднених територій у строки 9.5-15 років після аварії, на 70 % складався зі стабільних перебудов і перевищував у 2.5-3.5 рази загальну частоту аберацій за класичним аналізом. При цьому класичне і FISH-дослідження показали ідентичні значення рівня дицентриків і кілець та суми нестабільних аберацій, але в усіх трьох експонованих групах вірогідне перевищення контроля визначалося тільки за рівнем тих хромосомних обмінів, які ексклюзивно виявлялися методом FISH (транслокацій та інсерцій).

8. Сумарна частота транслокацій та інсерцій у евакуйованих мешканців 30-км зони ЧАЕС була вірогідно підвищеною відносно спонтанного рівня у молодшій групі (16-40 років), а у осіб старшого віку (44-55 років) майже не відрізнялася від контроля. У ліквідаторів даний показник не корелював з документованими дозами опромінення, але мав чітку негативну залежність від тривалості роботи в зоні ЧАЕС. Серед населення радіоактивно забруднених територій сумарна частота транслокацій та інсерцій була вірогідно вищою у мешканців місцевостей із середнім рівнем забруднення радіонуклідами 137Cs 256.5 кБк/м2, ніж у мешканців менш забруднених регіонів (20.2 кБк/м2).

9. При калібровці цитогенетичної тест-системи в експерименті in vitro визначилося, що залежність “доза-ефект” для виходу цитогенетичних пошкоджень в лімфоцитах крові людини під дією -випромінення в діапазоні низьких доз існувала тільки для аберацій хромосомного типу і при цьому відповідала класичній лінійно-квадратичній моделі. Вихід дицентриків і кілець на одиницю дози in vitro не розрізнявся при використанні класичного аналізу чи методу FISH; дворазове перевищення спонтанного рівня за даним показником досягалося при дозі 30 мГр. За абераціями, які ексклюзивно виявлялися методом FISH, вірогідна залежність “доза-ефект” in vitro існувала для інсерцій, реципрокних транслокацій і неповних транслокацій у клітинах з наявністю всього хромосомного матеріалу, причому сумарний вихід радіаційно-специфічних транслокацій співпадав з параметрами дозової регресії для дицентриків. Сумарна частота транслокацій та інсерцій у “стабільних” клітинах з наявністю всього хромосомного матеріалу виявилася більш інформативним показником, ніж рівень реципрокних транслокацій, за рахунок втричі вищого лінійного коефіцієнту кривої “доза-ефект”.

10. За поєднаним аналізом результатів цитогенетичних обстежень in vivo та експерименту in vitro визначилося, що оптимальними кількісними показниками для цитогенетичної біодозиметрії у осіб чорнобильського контингенту можуть виступати частота дицентриків і кільцевих хромосом при класичному хромосомному аналізі та сумарний рівень інсерцій і транслокацій у “стабільних” клітинах з наявністю всього хромосомного матеріалу при FISH-дослідженні. Присутність Пуассонівського розподілу хромосомних обмінів по клітинах і рандомізованість розподілів індивідуальних частот аберацій у будь-які строки після аварії на ЧАЕС показали, що переважними умовами контакту з радіаційним чинником у досліджених вибірках осіб було відносно рівномірне опромінення в низьких дозах. Для підвищення ефективності біодозиметрії запропоновано підхід, заснований на урахуванні ймовірностного характеру утворення та виявлення радіогенних аберацій як стохастичного радіобіологічного ефекту.

11. Середньогрупові оцінки поглинутих доз пролонгованого опромінення у евакуйованих мешканців 30-км зони ЧАЕС за рівнем дицентриків і кілець у ранні строки після евакуації дорівнювали 300 мГр у евакуйованих у перші 2 доби і 420 мГр у евакуйованих через 3-11 діб після аварії, а модальні значення у розподілах щільності ймовірності становили, відповідно, 250-300 і 350-400 мГр. Загальний розподіл щільності ймовірності доз еквівалентно-гострого опромінення в цілому по вибірці характеризувався максимумом у діапазоні 200-400 мГр, середньою дозою 240 мГр і входженням 98.8 % всієї щільності ймовірності в інтервал від 0 до 1 Гр.

12. У ліквідаторів середні оцінки доз пролонгованого опромінення за частотою дицентриків і кілець у ранні строки після виходу із зони ЧАЕС були в середньому у 1.5-2.3 рази вищими, ніж середні документовані дози в інтервалі 17-440 мГр. Розбіжність між очікуваним за документованими дозами та реальним розподілом індивідуальних частот аберацій була статистично вірогідною і становила 33 % випадків. В цілому по групі середня біологічна оцінка дози (450 мГр) перевищувала середню дозу за документами (280 мГр) в 1.6 рази; у осіб з невідомими дозами цитогенетична оцінка дози дорівнювала 380 мГр. За результатами обробки індивідуальних цитогенетичних даних у ліквідаторів методом ймовірностного аналізу Байєса відповідність документованих доз біологічним оцінкам виявилася цілком задовільною у 25 %, посередньою у 31 % і незадовільною у 44 % випадків. В цілому по групі документована доза була вагомо завищеною порівняно із цитогенетичною оцінкою у 25 % і заниженою у 50 % випадків. Співпадіння документованої дози з біологічною оцінкою найчастіше визначалося серед осіб із дозою за документами 250 мГр.

13. За результатами ретроспективної біодозиметрії, проведеної у ліквідаторів у терміни до 7-10 років після виходу із зони ЧАЕС з урахуванням елімінації аберацій, середні оцінки дози опромінення становили від 80 мГр у осіб, які працювали в зоні ЧАЕС у 1988-1990 рр. до 440-550 мГр у осіб, які починали роботу в зоні аварії у травні-липні 1986 р. В цілому для обстеженої вибірки ліквідаторів середня біологічна оцінка дози пролонгованого опромінення становила 460 мГр, а ймовірностний розподіл індивідуальних доз виявився асиметричним, з максимумом в інтервалі 50-500 мГр. Узагальнений розподіл щільності ймовірності доз еквівалентно-гострого опромінення мав максимум у діапазоні 250-350 мГр при середньому значенні 270 мГр, із входженням 99.8 % сумарної щільності ймовірності в діапазон від 0 до 1000 мГр.

14. Ретроспективна біодозиметрія із використанням техніки FISH виявилася цілком інформативною у терміни 9.5-15 років після аварії ЧАЕС. Середні біодозиметричні оцінки за частотою стабільних хромосомних обмінів у ліквідаторів (390 мГр) та евакуйованих мешканців 30-км зони ЧАЕС (300 мГр) були близькими до результатів біодозиметрії у тих самих групах за даними класичного хромосомного аналізу. У мешканців радіоактивно забруднених територій середні біодозиметричні оцінки, отримані у різний спосіб за даними дослідження методом FISH, становили 150-170 мГр хронічного опромінення.

15. В цілому, картина цитогенетичних ефектів у ліквідаторів, евакуйованого населення 30-км зони ЧАЕС і мешканців радіоактивно забруднених територій засвідчила суттєвість мутагенного навантаження на хромосомний апарат соматичних клітин людини з боку пошкоджувальних чинників, що діяли в зоні аварії на ЧАЕС, з переважним генотоксичним внеском радіаційного впливу. Зважаючи на залученість хромосомного мутагенезу до процесів розвитку радіогенних соматико-стохастичних ефектів, біологічні оцінки поглинутих доз, які відповідають визначеним рівням пошкодження геному у осіб чорнобильського контингенту, можуть становити безпосередню основу для формування груп підвищеного ризику віддалених наслідків опромінення.

Публікації автора:

1. Цитогенетическое обследование лиц, подвергшихся радиационному воздействию в некоторых регионах Украины / К.П. Ганина, Л.З. Полищук, Л.Т. Бучинская, Н.А. Мазник, Н.А. Никифорова, Э.А. Дёмина, Л.П. Киндзельский // Цитология и генетика. – 1994. – Т. 28, №3. – С. 32-37.

2. Напрями і перспективи розвитку цитогенетичних досліджень за досвідом роботи лабораторії радіаційної цитогенетики Харківського НДІ медичної радіології / Н.О. Мазник, В.А. Вінников, В.О. Тепла, М.М. Суханська // Український радіологічний журнал. – 1995. – Т. ІІІ, вип. 3. – С. 250-252.

3. Retrospective dosimetry by chromosomal analysis / D. Lloyd, A. Edwards, A. Sevan’kaev, M. Bauchinger, K. Salassidis, F. Darroudi, A.T. Natarajan, R. Fedortseva, Z. Fomina, N. Maznik, S. Melnov, G. Pantelias, M. Pilinskaya, I. Vorobtsova // The radiological consequences of the Chernobyl accident. Eds.: A. Karaoglou, G. Desmet, G.N. Kelly, H.G. Menzel – Luxembourg: OOPEC, Eur 16544 EN. – 1996. – P. 965-973.

4. Мазник Н.А., Винников В.А. Динамика цитогенетических эффектов в лимфоцитах периферической крови ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС // Цитология и генетика. – 1997. – Т. 31, № 6. – С. 41-47.

5. Цитогенетичнi ефекти у лiквiдаторiв у вiддаленi термiни пiсля опромiнення / В.А. Вiннiков, Н.О. Мазник, Л.О. Гайсенюк, С.I. Роздiльський // Український радіологічний журнал. – 1997. – Т. V, вип. 1. – С. 16-18.

6. Chromosomal dosimetry for some groups of evacuees from Prypiat and ukrainian liquidators / N.A. Maznik, V.A. Vinnikov, D.C. Lloyd, A.A. Edwards // Radiation Protection Dosimetry. – 1997. – Vol. 74, № 1/2. – P. 5-11.

7. Maznik N.A. Genetic impact of low dose radiation on human and non-human biota in Chernobyl, Ukraine // Environmental Monitoring and Assessment.– 1998. – № 51. – Р. 497-506.

8. Мазник Н.О. Цитогенетичні ефекти як біологічний індикатор опромінення у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС // Український радіологічний журнал. – 1999. – Т. VII, вип. 3. – С. 337-338.

9. Цитогенетический анализ как основной метод биологической дозиметрии в случаях радиационных аварий / Н.А. Мазник, В.А. Винников, В.А. Теплая, М.М. Суханская // Чрезвычайные ситуации: предупреждение и ликвидация последствий. – Харьков: ИРЭ НАНУ, 2000. – С. 200-205.

10. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Залежність параметрів динаміки аберацій хромосомного типу в лімфоцитах периферичної крові ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС від дози опромінення // Український радіологічний журнал. – 2001. – Т. ІХ, вип. 4. – С 399-403.

11. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Зіставлення результатів когортної цитогенетичної біодозиметрії з документованими дозами опромінення у ліквідаторів наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС // Український радіологічний журнал. – 2002. – Т. Х, вип. 2. – С. 152-158.

12. Choosing metaphases for biological dosimetry by fluorescence in situ hybridization (FISH) / A. Edwards, N. Maznik, J. Moquet, P. Hone, V. Vinnikov, D. Lloyd, R. Cox // Radiation Research. – 2002. – Vol. 157. – P. 469-471.

13. Мазник Н.А., Винников В.А. Уровень аберраций хромосом в лимфоцитах периферической крови у эвакуантов из 30-км зоны ЧАЭС и жителей радиоактивно загрязненных территорий в отдаленные сроки после Чернобыльской аварии // Радиационная биология. Радиоэкология. – 2002. – Т. 42, № 6. – С. 704-710.

14. Мазник Н.О. Стабільні аберації хромосом як довгостроковий маркер радіаційного впливу // Український радіологічний журнал. – 2003. – Т. ХІ, вип. 1. – С. 106-118.

15. Мазник Н.А., Винников В.А., Мазник В.С. Оценка распределения индивидуальных доз облучения у ликвидаторов последствий аварии на Чернобыльской АЭС по результатам цитогенетического анализа // Радиационная биология. Радиоэкология. – 2003. – Т. 43, № 4. – С. 412-419.

16. Мазник Н.А. Результаты динамического цитогенетического обследования и биологической дозиметрии у лиц, эвакуированных из 30-километровой зоны ЧАЭС // Радиационная биология. Радиоэкология. – 2004. – Т. 44, № 5. – С. 566-573.

17. Biological estimates of dose to inhabitants of Belarus and Ukraine following the Chernobyl accident / A. Edwards, P. Voisin, I. Sorokine-Durm, N. Maznik, V. Vinnikov, L. Mikhalevich, J. Moquet, D. Lloyd, M. Delbos, V. Durand // Radiation Protection Dosimetry. – 2004. – Vol. 111, № 2.– P.211-219.

18. Maznyk N.A., Vinnikov V.A. Calibration dose-response relationships for cytogenetic biodosimetry of recent and past exposure to low dose gamma-radiation // Український радіологічний журнал. – 2004. – Т. ХІІ, вип. 4 – С. 415-425.

19. Мазник Н.А., Винников В.А. Зависимость “время – эффект” для уровня нестабильных хромосомных обменов у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Цитология и генетика. – 2004. – Т. 38, № 4. – С. 14-22.

20. Мазник Н.А. Роль факторов нерадиационной природы в формировании цитогенетических эффектов у эвакуантов из 30-км зоны ЧАЭС // Цитология и генетика. – 2004. – Т. 38, № 6. – С. 33-44.

21. Maznyk N.A., Vinnikov V.A. Retrospective cytogenetic biodosimetry using fluorescence in situ hybridisation (FISH) technique in persons exposed due to the Chernobyl accident // Український радіологічний журнал. – 2005. – Т. ХІІІ, вип. 1. – С. 66-72.

22. Мазник Н.А., Винников В.А. Выявление признаков отдаленной генетической нестабильности в ходе динамического изучения цитогенетических эффектов у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Проблеми безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля. – 2005. – Вип. 3, ч. ІІ. – С. 65-74.

23. Maznik N.A., Vinnikov V.A. Possibilities and limitations of fluorescence in situ hybridization technique in retrospective detection of low dose radiation exposure in post- Сhernobyl human cohorts // Цитология и генетика. – 2005. – Т. 39, № 4. – С. 26-31.

24. Патент 40409A Україна, МПК 7 A61B10/00, G01N33/53. Спосіб біодозиметрії радіаційного впливу: Патент 40409A UA, МПК 7 A61B10/00, G01N33/53. Н.О. Мазник, В.А. Вінніков; ІМР АМНУ. – № 2001010184; Заявл. 10.01.2001; Опубл. 16.07.2001. Бюл. № 6. – 3 с.

25. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Використання методу цитогенетичного аналізу лімфоцитів периферичної крові людини для біологічної індикації і дозиметрії променевих навантажень у осіб чорнобильського контингенту. Нововведення № 67/ 6/6 // Реєстр медико-біологічних і науково-технічних нововведень МОЗ України. – 1996.– Вип. 6.– С. 33.

26. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Спосіб біодозиметрії радіаційного впливу // Наукові пропозиції інститутів АМН. Інф. бюл. АМНУ. – 2002. – Вип. 15. – С. 24-25.

27. Мазник Н.А. Аберрации хромосом в лимфоцитах периферической крови и электрофоретическая подвижность ядер клеток буккального эпителия у лиц, подвергшихся облучению в зоне ЧАЭС // Тез. докл. І междунар. конф. “Биологические и радиоэкологические аспекты последствий аварии на ЧАЭС”. – Москва, 1990. – С. 131.

28. Гайсенюк Л.А., Мазник Н.А., Никулина И.В. Гематологические и цитогенетические эффекты у лиц, принимавших участие в ликвидации последствий аварии на ЧАЭС // Тез. докл. Укр. научн.-практ. конф. “Актуальные проблемы ликвидации медицинских последствий аварии на ЧАЭС”. – К., 1992. – С. 47.

29. Мазник Н.А., Винников В.А. Аберрации хромосом в лимфоцитах периферической крови человека как индикатор радиационного воздействия в малых дозах // Тез. докл. Радиобиологического съезда. – К., 1993. – Ч. ІІ.– С. 625.

30. Мазник Н.А. Цитогенетические эффекты у лиц, подвергшихся облучению в зоне ЧАЭС // Тез. докл. Радиобиологического съезда. – Ч.ІІ. – К., 1993. – С. 625-626.

31. Мазник Н.А., Винников В.А. Динамическое изучение цитогенетических эффектов у лиц, подвергшихся облучению в зоне ЧАЭС // Тез. докл. научн.-практ. конф. “Чернобыль и здоровье людей”. – К., 1993. – Ч. II. – С. 198.

32. Maznik N.A., Vinnikov V.A. Chromosomal analysis by fluorescence in situ hybridisation from patients exposed to radiation during the Chernobyl accident // Proceed. International Workshop “Determination of radiation doses among critical groups of the population in the FSU after Chernobyl”. – Neuherberg (Germany), 1994. – P. 10.

33. Цитогенетические нарушения в лимфоцитах периферической крови у лиц чернобыльского контингента: ранние и отдаленные эффекты / Н.И. Пилипенко, Н.А. Мазник, В.А. Винников, В.А. Теплая, М.М. Суханская // Тез. докл. V междунар. научн.-техн. конф. “Чернобыль-96. Итоги 10 лет работы по ЛПА на ЧАЭС”. – Зел. Мыс, 1996. – С. 440.

34. Maznik N.A. Genetic impact of low dose radiation on human and non-human biota in Chernobyl, Ukraine // Proc. ІІІ EMAP Symp. “Developing the tools to meet the nation’s monitoring needs. The evolution of Environmental Monitoring and Assessment Program”. – Albany (USA), 1997. – P. 45.

35. Мазник Н.А. Ранние и отдаленные цитогенетические эффекты у лиц чернобыльского контингента: биологическая дозиметрия и генетический мониторинг // Тез. докл. ІІІ Съезда по радиационным исследованиям. – Т. 2. – Пущино, 1997. – С.74-75.

36. Maznik N.A. Cytogenetic approaches in external and internal irradiation study // Український радіологічний журнал. – 1997. – Т. V, вип. 4. – С.443-444.

37. Maznik N.A., Vinnikov V.A., Rozdil’sky S.I. Direct biological dosimetry in Chernobyl clean-up workers // Матер. междунар. симп. “Актуальные проблемы дозиметрии”. – Минск, 1999. – С. 72.

38. Maznik N.A., Vinnikov V.A. Retrospective biological dosimetry in persons exposed to low-dose radiation // Матер. междунар. симп. “Актуальные проблемы дозиметрии”. – Минск, 1999. – С. 73.

39. Cytogenetic techniques for detecting and quantifying radiation exposure / V. Vinnikov, N. Maznik, A. Ustimenko, G. Yefimova // Тез. доп. конф. молодих вчених “Генетика і молекулярна біологія”. – Львів, 2000. – С.22.

40. Мазник Н.О., Васильєв Л.Я., Вінніков В.А. Біологічна дозиметрія радіаційних інцидентів // Матер. конф. “Актуальні питання теорії та практики судової експертизи”. – Харьков, 2000. – С. 144-147.

41. Цитогенетическая биодозиметрия у лиц чернобыльского контингента / Н.А. Мазник, В.А. Винников, М.М. Суханская, В.А. Теплая // Тез. докл. междунар. конф. “Проблемы радиационной генетики на рубеже веков”. – Москва, 2000. – С. 293-294.

42. Мазник Н.А., Винников В.А., Мазник В.С. Вероятностное распределение индивидуальных доз облучения у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС по данным цитогенетического анализа // Тез. докл. IV Съезда по радиационным исследования. – Москва, 2001. – Т.1. – С. 92.

43. Maznik N.A., Vinnikov V.A. Dependence of cytogenetic effects changes on registered doses in the Chernobyl liquidators // International Journal of Radiation Medicine.– 2001.– Vol. 3, № 1-2. – Р. 83.

44. Винников В.А., Мазник Н.А., Мазник В.С. Цитогенетическая верификация уровней облучения у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Тез. докл. междунар. конф. “Генетические последствия чрезвычайных радиационных ситуаций”. – Москва, 2002. – С. 25-26.

45. Мазник Н.А., Винников В.А. Уровень стабильных аберраций хромосом у эвакуантов из 30-км зоны ЧАЭС и жителей загрязнённых территорий // Тез. докл. междунар. конф. “Генетические последствия чрезвычайных радиационных ситуаций”. – Москва, 2002. – С. 73.

46. Мазник Н.О., Вінніков В.А. Стабільні аберації хромосом як маркери віддаленого за часом опромінення в евакуантів із 30-км зони ЧАЕС та мешканців радіоактивно забруднених територій // Тези доп. ІІІ З’їзду з радіаційних досліджень. – Київ, 2003. – С. 234.

47. Мазник Н.А., Винников В.А. Выявление признаков отдаленной генетической нестабильности в ходе динамического изучения цитогенетических эффектов у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Тези доп. міжнар. конф. “Парадигми сучасної радіобіології”. – Чорнобиль, 2004. – С. 87.

48. Maznik N.A., Vinnikov V.A. Possibilities and limitations of fluorescence in situ hybridization technique in retrospective detection of low dose radiation exposure in post-Сhernobyl human cohorts // Тези доп. міжнар. конф. “Радіобіологічні ефекти: ризики, мінімізація, прогноз” – Київ, 2005. – С. 29-30.

Подяка

Автор висловлює щиру вдячність доктору біологічних наук, професору В.А. Барабою за консультативну допомогу при плануванні дисертації.