У Висновку узагальненi кiнцевi висновки роздiлов дисертацiйно роботи i сформульованi головнi результати:
1. У дисертацiйнiй роботi дослiджено i вирiшено проблему осягнення буття планетарного живого як необхiдно цiлiсного. Початковим методологiчним засобом для вирiшення вибрано гiпотезу про визначене наперед перетворення планетарного вiдсталого в планетарне живе i закономiрнiсть креативного прояву х подальшо цiлiсностi в рiзноманiттi видiв i форм буття живого.
2. Сучасний планетарний свiт живого можна умовно подiлити на два (автономних i специфiчних) - живоприродний (самодостатнiй, самоупорядкований) i соцiоантропний (залежний вiд живоприродного, взамозв`язаний на основi “суто” соцiальних зв`язкiв i вiдносин). Загальна тривалiсть буття планетарного живого i його рiзноманiтного розвитку в часi i просторi обумовлена iсторичною цiлiснiстю всiх його частин, що iснували та iснують, а також наявнiстю вiдповiдного вiдсталого.
3. Iсторичну цiлiснiсть живо природи можна визначити як функцiонально-процесуальну, утворену водно- i рiзновидовими частинами живого - функцiонально взамозв`язаними i спецiалiзованими - в х локально територiальному i в суспiльному, планетарному буття.
4. Результати проведеного дослiдження дозволяють розглядати антропосоцiогенез (вiд джерел до сучасностi) як закономiрний планетарний феномен - синергетично органiзацi якiсно нового виду буття живого i його якiсно ново, планетарно соцiоантропно цiлiсностi. Як умовнi стадi цi органiзацi можна видiлити: а) раннiшнiй антропосоцiогенез (формування людини i простiших соцiумiв); б) соцiоантропний онтогенез (формування “держав”, якicно нових соцiальних цiлiсностей); в) сучасну (кiнець XX ст.) - формування передумов майбутньо планетарно соцiоантропно цiлiсностi ( “органiзуючих”, “iнтегративних” i “органiзацiйних” “початкiв”).
5. Сучасний етап розвитку людства характеризуться не тiльки появою передумов його майбутньо цiлiсностi, але i гострою необхiднiстю розв`язування антиномi “людина-жива природа”. Як закономiрне рiшення iсторично логiчне послiдовне формування двох планетарних цiлiсностей живого: соцiоантропно i якiсно ново, “живоприродно-соцiоантропно“.
|