Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія.– Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2003.
У дисертації досліджена геопросторова організація транспортної інфраструктури західноукраїнського прикордоння. Поглиблені теоретико-методичні основи вивчення транспортної інфраструктури, зокрема введено поняття транспортної інфраструктури прикордонного реґіону та розроблена власна методика дослідження об’єкту. На основі зібраних в процесі дослідження матеріалів, проведена транспортно-інфраструктурна реґіоналізація території західноукраїнського прикордоння. Проаналізовані найбільші проблеми всіх видів транспорту та обґрунтовані власні рекомендації для їх вирішення реґіональними управліннями та відомствами.
Прикордонна транспортна інфраструктура регіону – важлива складова всього територіального соціально-економічного комплексу України і основна умова успішної інтеґрації її в Європейський союз. Випереджувальні темпи роботи транспортної інфраструктури зумовлюють покращання всього суспільного виробництва та задоволення потреб населення.
Дослідженняя транспортної інфраструктури проводиться у руслі соціально-економікогеографічних дисциплін за допомогою філософських, загальнонаукових та спеціальних методів. Зокрема застосовується комунікаційний підхід, що передбачає вивчення об’єктів як сукупності процесів між його частинами, метод графів та багатовимірного аналізу.
Проведена делімітація західноукраїнського прикордоння на міжобласному рівні охоплює шість прикордонних областей: Рівненську, Волинську, Львівську, Закарпатську, Івано-Франківську та Чернівецьку, що підлягають безпосередньому геопросторовому аналізу та картографуванню.
На формування транспортного комплексу ЗУП мають вплив ряд природних та суспільних чинників. Природні дані є досить сприятливими по всьому реґіону: рельєф більшої частини реґіону рівнинний і сприятливий для прокладання шляхів, навіть через Карпати існують кілька природою визначених перевалів по яких проходять транспортні магістралі; наявна добра сировинна база для будівництва доріг; ЗУП добре забезпечене людськими ресурсами, особливо кваліфікованими. Проте довгий час виконання прикордонними територіями бар’єрної функції спричинило відставання розбудови комунікаційної інфраструктури прикордоння.
Визначене транспортно-географічне положення ЗУП на Євразійському континенті, в Європі та серед країн-сусідів першого порядку. Особливо важливими транспортними елементами виступають транспортні коридори, що забезпечать в майбутньому інтеґрацію всього транспортного комплексу України в ЄС та сприятимуть виходу України з загально-економічної кризи.
Основні напрямки проходження транспортних коридорів намічені ЄС ще в 1991 році. Український уряд визнав і доповнив їх у 1998 році у Концепції та Програмі створення та функціонування міжнародних транспортних коридорів. Через територію ЗУП проходять чотири транспортні коридори: найпотужніший Європа – Азія, середні – Крітські №3 і №5 та менш потужний коридор Балтійське море – Чорне море. На сьогодні шляхи в транспортних коридорах реконструюються за державні кошти, але для майбутнього будівництва доріг на умовах концесії, намічені нові напрямки.
Необхідно велику увагу приділити точковим елементам прикордонної транспортної інфраструктури: ППП, транспортно-складським комплексам та інтерпортам. Вони розміщені дуже нерівномірно і це створює значні труднощі для перетину кордону.
На основі детального аналізу транспортної інфраструктури ЗУП проведено районування реґіону, на першопочатковій стадії якого застосовано метод багатовимірного аналізу та виділено три транспортно-інфраструктурні райони ЗУП: найбільш розвинений Центрально-Західний (Львівська та Закарпатська області), Північний (Волинська та Рівненська) та найменш розвинений Південний (Івано-Франківська та Чернівецька). Подається комплексна транспортно-інфраструктурна характеристика районів.
Публікації автора:
Ліскевич О. Роль транспорту в інтеграції України в загальноєвропейську економічну систему // Становлення національної економіки України. Збірн. матер. Всеук. конф.– Львів, 1995. – Вип. 3. – С. 115–117.
Бордун О.Ю. Комунікаційна інфраструктура прикордонної зони Полісся // Українське Полісся: Вчора, сьогодні, завтра. – Луцьк: Надстир’я, 1998. – С. 151–152.
Ліскевич О., Мікула Н., Трохимчук С. Україна в європейській мережі транспортних коридорів // Вісник ЛНУ. Серія міжнародні відносини.– Львів, 1999. – Вип. 1. – С. 375–380 (автору належить 60 %).
Бордун О. Проблеми розвитку транспортних коридорів західноукраїнського прикордоння // Вісник ЛНУ. Серія географічна. – 1999. – Випуск 24. – С. 38–41.
Бордун О. Проблеми захисту ґрунтового покриву у процесі будівництва та експлуатації міжнародної автостради Львів – Краковець // Вісник ЛНУ. Серія географічна. – 1999. – Вип. 25. – С. 86–89.
Бордун О., Мікула Н. Розвиток транспортних послуг – шлях до розвитку економіки // Інвестиційний вісник ІРД НАН України.– Львів, 1999.– Вип. 1. – С. 40–46 (автору належить 70 %).
Бордун О. Вплив комунікаційної інфраструктури на навколишнє середо–вище // Вісник ЛНУ. Серія географічна. – 2000. – Вип. 26. – С. 233–237.
Бордун О. Геоморфологічний чинник комунікаційної інфраструктури західноукраїнського прикордоння // Вісник ЛНУ. Серія географічна. – Львів, 2000. – Вип. 27. – С. 242–246.
