В роботі здійснено теоретичне узагальнення економічних концепцій і світового досвіду управління розвитком ВО та наведено нове вирішення наукового завдання, яке полягало в розробленні теоретичних і науково-методичних основ трансформування макро- і мікроекономічного механізмів управління ВО в Україні. 1. Існуючі розбіжності у класифікації механізмів можна усунути, дотримуючись загальновизнаних положень сучасної теорії менеджменту щодо рівнів, методів, важелів управління. За рівнями ієрархії управління варто виокремлювати макроекономічні й мікроекономічні, зокрема, в тому числі внутрішньогосподарські механізми. У відповідності до методів управління доцільно виділяти економічні, організаційно-інституційні та соціально-психологічні механізми, а також їх комбінації, наприклад, організаційно-економічні. Залежно від важелів економічного впливу механізми поділяються на субсидійні, податкові, амортизаційні тощо. 2. Міністерству освіти і науки України, керівникам ВНЗ необхідно враховувати, що економічні механізми управління ВО є системою важелів економічного стимулювання учасників освітньої діяльності з метою найповнішого задоволення освітніх потреб індивідів і суспільства при обмежених ресурсах. При цьому потрібно брати до уваги, що за ринкових умов господарювання вони мають такі особливості: а) споживачі освітніх послуг оцінюють лише індивідуальні вигоди ВО, а вартість суспільних вигод має компенсуватись за рахунок державних коштів; б) у виборі освітніх послуг і місця навчання споживачі керуються соціально-психологічними мотивами, тому державна компенсація має бути диференційована: вища від середньої для споживачів „непрестижних” освітніх послуг у депресивних регіонах і нижча – за протилежних обставин; в) для підвищення якості освітніх послуг і раціонального витрачання ресурсів доцільно залучати працівників до управління діяльністю НП і здійснювати їх стимулювання на основі концепції участі у доходах. 3. Департаменту економіки і фінансування Міністерства освіти і науки України необхідно здійснювати трансформування макроекономічного механізму управління ВО з огляду на те, що: а) „держзамовлення” в юридичному плані не відповідає світовій практиці і чинному в Україні законодавству; б) забезпечення загальнодоступної ВО на основі поступового збільшення „держзамовлення” є нереальним в найближчій перспективі з огляду на фінансові можливості держави; в) чинний механізм „держзамовлення” є інструментом адміністративного розподілу державних коштів між ВНЗ і не зорієнтований на економічну мотивацію суб’єктів освітньої діяльності до підвищення якості ВО та раціонального використання ресурсів ВНЗ; г) контраст в умовах навчання за державними і недержавними контрактами спричиняє соціальну напругу; керівникам ВНЗ доцільно трансформувати мікроекономічний механізм, оскільки за переважання адміністративних методів управління і недостатньої обґрунтованості зрушень в напрямку посилення економічних важелів впливу на працівників ВНЗ, останні, маючи високий інтелектуальний потенціал, неспроможні і матеріально незацікавлені у покращенні освітньої діяльності та маркетингової активності. 4. Враховуючи наявність конкурентного ринку освітніх послуг, законодавче визначення прав ВНЗ самостійно встановлювати ціни, номенклатуру освітніх послуг, зміст навчання, джерела постачання ресурсів, форми матеріального заохочення працівників, при трансформуванні економічних механізмів управління ВО доцільно адаптовувати позитивний зарубіжний досвід, зокрема: поширення моделей розподілу державних коштів за певними показниками освітньої діяльності, делегування державних розподільчих функцій громадським (буферним) організаціям, персоніфікації субсидування ВО, партисипативного управління та участі персоналу у доходах ВНЗ. 5. Департаменту економіки і фінансування Міністерства освіти і науки України доцільно трансформувати макроекономічний механізм управління ВО наступним чином: а) обмежити державне замовлення на підготовку фахівців (у відповідності до чинного законодавства) потребами державних органів і територіальних громад, запровадити практику розподілу і контролю витрачання коштів відповідними буферними організаціями; б) визначити субсидування основним механізмом державної підтримки ВО, яка має здійснюватись залежно від якості навчання, структури потреб ринку праці й соціально-економічного розвитку регіонів; в) розмежувати державні стипендії (як винагороду за успішне навчання) і соціальні допомоги. Державне субсидування варто здійснювати за запропонованою моделлю субсидування ВНЗ і студентів, оскільки вона дає змогу усунути адміністративний суб’єктивізм у розподілі державних коштів і в межах бюджетних можливостей країни підвищити якість і доступність освітніх послуг, стимулювати успішність студентів, узгодити структуру освітньої підготовки з попитом ринку праці та соціально-економічним розвитком регіонів. 6. Як альтернативу централізованому адміністративному регулюванню, керівникам ВНЗ доцільно застосовувати механізм економічного самоврядування НП, що передбачає самостійну діяльність підрозділів в стратегічній і оперативній площинах, управління контрольованими доходами і витратами, створення за рахунок залишку коштів на особовому рахунку і використання заохочувальних фондів (матеріального заохочення персоналу та інноваційного розвитку НП). Запропонований механізм дає змогу посилити мотивацію працівників ВНЗ до підвищення якості освітніх послуг і раціонального витрачання ресурсів. Використання при цьому технології бюджетування, методичні та інформаційні засади якої викладені в дисертації, а прийнятність підтверджена результатами апробації, дає змогу узгодити діяльність НП із стратегією розвитку ВНЗ. 7. На основі результатів дисертаційного дослідження вносяться такі рекомендації: - Міністерству освіти і науки України розглянути і врахувати теоретичні та науково-методичні положення дисертації для трансформування механізму державної підтримки ВО, рекомендувати теоретичні та методичні положення дисертації для використання під час викладання навчальних дисциплін „Соціальна політика”, „Менеджмент”, „Економіка освіти”; - керівникам ВНЗ запроваджувати механізм економічного самоврядування НП за розробленою моделлю або її модифікаціями. |