Анотація до роботи:

Валєєва Л.В. Трансформаційний потенціал питальних займенників російської мови. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02. – російська мова. – Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Сімферополь, 2003.

Дисертаційна робота присвячена систематизації й аналізу групи функціональних омонімів питальних займенників. Функціональними омонімами називаються вихідне слово й трансформант – мовна одиниця, що втратила комплекс ознак однієї частини мови й набула відмітних ознак іншої частини мови. У роботі описуються своєрідні властивості питальних займенників, які дають можливість цій групі слів реалізувати будь-які інтенції мовця, описуються чинники, що впливають на конструктивність процесу еміграційної трансформації й забороняють процес поповнення питальних прономінативів за рахунок інших частин мови. Трансформаційний потенціал (як сукупність функціональних омонімів) питальних займенників включає займенник, сполучник, частку, вигук. У дисертації досліджуються збережені (з різним ступенем прояву) семантичні зв'язки між функціональними омонімами. Виявлення загальних семних компонентів у семантичній структурі вихідного питального займенника та його трансформанта відбувається з урахуванням умов функціонування, а саме значеннєвої структури речення.

1. Вирішальну роль у формуванні трансформаційного потенціалу питальних займенників відіграють унікальні особливості цієї группи слів. Займенники є самодостатнім, закритим класом слів і виступають “категоризаторами” мовних смислів (Н.Ю. Шведова). Питальний займенник можна дати як найвищу вербальну абстракцію серед одиниць, які володіють прономінальним способом відображення дійсності (Є.М. Сидоренко). Замкнутий список питальних займенників не вступає в протиріччя з існуванням відкритої множини смислових інтерпретацій. Система вихідних мовних смислів настільки гнучка, що дає можливість найбільш оптимально реалізувати будь-які інтенції мовця.

2. Розгляд семантичної структури займенника як фокусу сполучення розрядового й категоріального значення в зіставленні з компонентами значеннєвої структури вислову дало можливість виявити такі закономірності: чинником, який “забороняє” імміграційну трансформацію питальних займенників, є специфіка їхнього прономінального значення, що представляє займенники як результат мовних смислів. Поява нових одиниць у групі питальних займенників можлива тільки у випадку освоєння людством нових мовних значеннєвих категорій. Чинником, що позитивно впливає на еміграційну трансформацію питальних займенників, є розрядове значення і компонент категоріального значення, який створює категоріальну “інструкцію” відповіді в питальному вислові. Втрата розрядового значення у структурі прономінативу – визначальний чинник появи трансформанта.

3. Еміграційний трансформаційний потенціал питальних займенників складають сполучники, частки, вигуки та контамінанти, що поєднують ознаки вихідних одиниць і сполучників чи часток. Формуються омокомплекси (прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант – сполучник – займенниково-партикулянтний контамінант – частка – вигук: что, как; прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант – сполучник: чем, когда, отчего, почему; прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант – частка: куда; прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант – займенниково-партикулянтний контамінант: какой, каков, сколько, насколько), оморяди (прономінатив – займенниково-сполучниковий контамінант: кто, чей, который, откуда, где, зачем, каково).

4. Порівняльний аналіз особливостей семантики і вживання функціональних омонімів виявив тотожні вимоги вихідних слів і їх трансформантів до умов реалізації основних значень – обов'язкову орієнтацію на модальний план реальності і вірогідності.

5. У сучасній російській мові констатується функціонування з'ясувальних сполучників что, как, когда, із семантикою порівняння, зіставлення что, как, чем, часових как, когда, умовного когда, допустового что, наслідку отчего, почему. Вони, крім основного лексичного значення, мають систему додаткових лексичних значень щодо прагматично обумовлених модифікацій вислову. Сполучникові трансформанти і вихідні одиниці зберігають семантичну послідовність на рівні категоріального значення (при формуванні пресубпозиційного компоненту висловлення). У цьому випадку семний компонент категоріального значення прономінатива, що моделює відповідну частину питального вислову, формує категоріальне значення релятивності в семантичній структурі сполучника. Спостерігається прямий вплив категоріального значення вихідного прономінативу на оформлення загального лексичного значення для з'ясувального что, зіставлювального чем, порівняльного как, часового когда.

6. Партикулянтними трансформантами питальних займенників є питальна й підсилювальна частки что, питальна, підсилювальна й порівняльна частки как, підсилювальна й негативна частки куда із системою приватних значень. Семантичні зв'язки між функціональними омонімами зберігаються між семами категоріального значення прономінатива із семами лексичного й категоріального значень трансформанта на рівні настановного й пресубпозиційного компонентів вислову. Спостерігається наступність сем як основного розрядового значення (для питальних часток), так і модифікованого конотативним компонентом разрядового значення (для підсилювальних часток).

7. Трансформантами-вигуками, утвореними від питальних займенників, є что, как зі значенням різних емоцій, подиву, погрози тощо. Виявлено таку послідовність семних компонентів, ускладнених конотацією, у ряді: питальний прономінатив – частка – вигук.

8. Дослідження механізму формування трансформаційного потенціалу дає можливість нам зробити висновок про два типи семантичного зв'язку між функціональними омонімами: радіальний тип семантичного зв'язку між одиницями трансформаційного потенціалу, наприклад, прономінатив – сполучник, прономінатив – частка, і ланцюговий тип зв'язку: прономінатив – частка – вигук.

Публікації автора:

1. Пузанко Л.В. Семантико-функциональные особенности трансформантов, соотносительных с указательными местоимениями // Культура народов Причерноморья. – Симферополь. – 1998. – №3. – С. 240–243.

2. Пузанко Л.В. Функциональные омонимы местоимений, категориально соотносительных с наречиями // Ученые записки Симферопольского государственного университета. Филология. – Симферополь. – 1998. – №10(49). – С. 104–108.

3. Пузанко Л.В. Семантический аспект процесса конъюнкционализации местоимений в русском языке // Ономастика і апелятиви. – Дніпропетровськ, ДДУ. – 2000. – Вип. 9. – С. 127–142.

4. Пузанко Л.В. Модальный контакт что-вопроса и что-придаточного изъяснительного (опыт внутренней семантической реконструкции союза) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Филология. – Симферополь. – 2001. – Т. 14(53). №1. – С. 66–76.

5. Пузанко Л.В. Асемантические союзы в лингво-когнитивном осмыслении // Культура народов Причерноморья. – Симферополь. – 2002. – №27. – С. 90–95.

6. Пузанко Л.В. Асемантичность в интерпретации когнитивной лингвистики // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Филология. – Симферополь. – 2002. – Т. 15(54). №1. – С. 275–279.

7. Пузанко Л.В., Сидоренко Е.Н. Эмиграционная трансформация местоимений в служебные части речи // Соотношение синхронии и диахронии в языковой эволюции / Тезисы докладов Всесоюзной научной конференции. – Москва – Ужгород, 1991. – С. 194–195.

8. Пузанко Л.В. Иммиграционный потенциал союзов и местоименно-союзных контаминантов прономинального происхождения // Актуальные проблемы теории и практики обучения русскому и иностранным языкам / Материалы 2 региональной научной конференции. Краснодар, сентябрь 1993 г. – Ч. 2 . – Краснодар, 1992. – С. 176–178.

9. Пузанко Л.В. Союзные лексии с местоименным компонентом // Актуальные проблемы преподавания русского языка в вузе / Тезисы докладов Республиканской научной конференции. Тирасполь, 25–27 сентября 1992 г. – Кишинев, 1992. – С. 86–70.

10. Пузанко Л.В. Эмиграционный потенциал собственно указательных местоимений русского языка // Функциональная лингвистика / Материалы конференции. Ялта, 24–28 апреля 1994 г. – Ч. 2. – Симферополь: СОНАТ, 1994. – С. 67–68.

11. Пузанко Л.В. Эмиграционный трансформационный потенциал вопросительных местоимений // Синкретизм и омонимия в грамматических системах славянских языков / Тезисы докладов Межрегиональной научно-теоретической конференции. – Измаил, 1994. – С. 45–46.

12. Пузанко Л.В. Эмиграционный трансформационный потенциал местоимений: импликационные связи // Cognitive processes in spoken and written communication: Theories and applications / Proceeding International Conference CPC’95. – Симферополь, 1995. – С. 82–84.

13. Пузанко Л.В. Трансформационный потенциал местоимений, категориально соотносительных с именами существительными // Принципы и методы функционально-семантического описания языка: итоги, направления, перспективы / Материалы конференции. Симферополь, 9–12 сентября 1997 г. – Москва-Симферополь, 1997. – С. 233–236.

14. Пузанко Л.В. Партикуляция вопросительных местоимений: функционально-коммуникативный анализ // Филологические студии. Украинский межвузовский филологический журнал. – Симферополь. – 2000. – №1. – С. 23–28.

15. Пузанко Л.В. Когнитивная семантика местоимений: интерпретационные возможности // Когнитивные сценарии языковой коммуникации: Доклады Международной научной конференции. Партенит, Крым, 24–28 сентября 2001 г. / Ред. С.С. Дикарева, В.М. Ронгинский. – Симферополь: Изд-во Таврического экологического ин-та, 2001. – С. 89–91.