1. Хорватські ТФО є одночасно інформемами і прагмемами. Відбір і пристосування ФО до ситуації мовлення завдяки трансформаціям залежить: 1) від індивідуальних психічних та інтелектуальних характеристик адресанта; 2) від комунікативних завдань: оригінально повідомити про події, сформувати в адресата ставлення до них; сумістити абстрактну семантику НФО з конкретним комунікативним актом. Отже, функціями ТФО в контексті є смислова, прагматична, стилістична. Смислова функція подекуди відіграє другорядну роль або взагалі не реалізується. 2. Дослідження показало, що найпоширенішими структурно-семантичними трансформаціями є субституція компонентів НФО (31 %), фразеологічна алюзія (18 %), розширення НФО (12 %), еліпсис (6 %), а семантичними – подвійна актуалізація НФО (13 %), розгорнута метафора (6 %). Виявлено новий різновид семантичних трансформацій – антаподозис (надання характеристики, коментаря денотатам, позначеним компонентами ФО). 3. Через різну семантичну природу не всі прийоми трансформації характерні для кожного з типів ФО. Найширший спектр видозмін у фразеологічних єдностей (67 %) та паремій (15 %). ТФО-фразеологічні вирази – 10 %. ТФО-фразеологічні сполучення – 8 % (через аналітичне значення). Не виявлено випадків трансформацій фразеологічних зрощень (змертвіла внутрішня форма майже позбавляє їх здатності до видозмін). 4. Усі типи ФО трансформуються внаслідок нарізнооформленості й відтворюваності. Доведено наявність у ФО інших ознак, деякі з яких існують потенційно, латентно, а при трансформаціях реалізуються. Для ФО-ідіом це – образна внутрішня форма, етимон, переносне значення, стилістична маркованість. Для ФО-паремій, крім зазначеного, предикативна будова. Для великої кількості ФО-фразеологічних виразів – ідея, яку вони виражають, інтонаційна будова, предикативна структура. Для ФО-фразеологічних сполучень – поєднання компонентів із фразеологічно зв’язаним та лексичним значенням, стилістична маркованість. 5. Генетично позбавлені конотативного значення ФО при трансформаціях набувають експресивно-емоційних та оцінних сем. 6. Компоненти образних ФО здатні набувати власних фразеологічних значень. Якщо в НФО є два однакових компоненти, сигніфікативне фразеологічне значення яких тотожне, їхнє денотативне фразеологічне значення може бути тотожним або відмінним. Якщо в семантичній структурі НФО є компонент, позбавлений власного фразеологічного значення, він може замінятися субститутом, який у змісті ТФО реалізує своє лексичне значення. 7. Цілісне метафоричне значення ТФО-ідіом може повністю зберігатися, бути частиною контекстуального змісту або втрачати ідіоматичність і реалізувати прямі номінативні значення усіх складових. Паремії або виражають узагальнено-метафоричний зміст, або мають у контексті буквальне звучання. ТФО-фразеологічні вирази реалізують значення, які є сумою значень їхніх компонентів, але явища характеризують метафорично. ТФО-фразеологічні сполучення або мають фразеологічну семантику, або сприймаються покомпонентно внаслідок трансформацій тих компонентів, які мають у їх складі фразеологічно зв’язане значення. 8. ТФО-заголовки суміщають номінативну й експресивну функції. Властива назвам статей інформативна функція у ТФО-заголовках подекуди факультативна, в окремих випадках інформація про зміст статті відсутня. ТФО-заголовки зазнають семантичних і структурно-семантичних трансформацій усіх досліджених типів, за винятком тих, які вимагають ширшого контексту для реалізації. 9. Досліджені прийоми подекуди конвергентно застосовані до однієї ФО. 10. У близькому контексті інколи нагромаджено кілька ТФО, які по-різному корелюють одна з одною і з контекстом. 11. Здійснюється кореляція ТФО – контекст. Контекст формує семантику ТФО. ТФО увиразнює контекст. 12. Трансформації ФО спричиняють стилістичний ефект і прагматичну дію на адресата, що є головними інтенціями адресанта мовлення. 13. Подальше вивчення проблеми трансформацій хорватських ФО дасть можливість виявити та проаналізувати інші способи видозмін і властивості ТФО, застосувати ці дослідження для вивчення трансформацій ФО інших мов. |